Ухвала суду № 52684564, 30.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 876/8818/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В.,Гудима Л.Я.

за участі секретаря судового засіданняМалетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рута» ЛТД до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012р. № НОМЕР_1, від 16.08.2012р. № НОМЕР_2, від 26.11.2012р. № НОМЕР_3 та від 16.08.2012р. № НОМЕР_4 , -

В С Т А Н О В И В:

З адміністративним позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Рута» ЛТД. Позовні вимоги предявлені до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012р. № НОМЕР_1, від 16.08.2012р. № НОМЕР_2, від 26.11.2012р. № НОМЕР_3 та від 16.08.2012р. № НОМЕР_4.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року позовні вимоги було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС від 26.11.2012р. № НОМЕР_1, від 26.11.2012р. № НОМЕР_3, від 16.08.2012р. № НОМЕР_2 та від 16.08.2012р. № НОМЕР_4;

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ фірма «Рута» ЛТД (код ЄДРПОУ 19176925) судові витрати у формі сплаченого судового збору у сумі 2145 грн..

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції звернувся відповідач Державна податкова інспекція у Радехівському районі Львівської області з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.189.1ст.189,п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, порушення п.п.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На стадії апеляційного розгляду проведено заміну назви відповідача в порядку вимог статі 55 КАС України з Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС на Сокальську обєднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками перевірки позивача складено акт від 05.07.2012р. № 39/2201/19176925 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Рута» ЛТД, код за ЄДРПОУ 19176925 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року». Як засвідчують матеріали справи, позивачем подано заперечення на даний акт, а відповідачем проведено позапланову перевірку, по результатах якої складено акт від 13.08.2012 року № 19/2200/19176925 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ фірма «Рута» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, з питань викладених в запереченнях платника №51 від 26.07.2012року (вх..№ ДПІ 2659/10 від 26.07.2012р.)».

На підставі матеріалів перевірки, відповідачем: Державною податковою інспекцією у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2012р. № НОМЕР_2, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 11811,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 1,00 грн., № НОМЕР_5, яким відмовлено в бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість за серпень 2010 року в сумі 42517,00 грн., № НОМЕР_6, яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 124419,37 грн. (основний платіж - 99535,5 грн., штрафна (фінансова) санкція -24883,87 грн.), № НОМЕР_4, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 39924,65 грн. (основний платіж 26585,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -13339,65 грн.).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС оскарженні в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Львівській області. Рішенням Державної податкової служби у Львівській області від 02.11.2012 року № 23767/10/10-2005/1841 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 року №0000212301 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 4369,44 грн., а в решті залишено без змін, та скасовано податкове повідомлення-рішення форми від 16.08.2012року № НОМЕР_5, а скаргу ТзОВ фірма «Рута» ЛТД - частково залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012р. № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42517,00 грн., від 26.11.2012р. № НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 120049,93 грн., від 16.08.2012р. № НОМЕР_2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11811,00 грн. та від 16.08.2012р. № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 39924,65 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки податкового органу не підтверджується матеріалами справи та частково спростовуються висновками попереднього акта податкової перевірки від 05.07.2012 року.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи.

Застосовуючи податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 16.08.2012р. по податку на прибуток на загальну суму 39 924,65 грн., відповідач покликається на те, що перевіркою встановлено, порушення вимог п. 8.3.2. п. 8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено амортизаційні відрахування в І кв. 2010р. на 221 825 грн., І півріччі 2010р. на 435 624 грн., 9 місяців 2010р. на 641 811 грн., 2010р. на 106 340 грн..

Так, ТзОВ фірма «Рута» ЛТД задекларувала за три квартали 2010 року витрати на придбання товарів, робіт та послуг р.04.1 «Декларації з податку на прибуток» на суму -1 232 486,00грн.. В той час, як фактичні витрати на придбання становлять 1 685 930,00 грн., різниця 453 444,00 грн.. В р.04.13 задекларовано інші витрати на суму 344 906,00 грн., в т.ч. повернення фінансової допомоги 314 250,00 грн., а фактично інші витрати становлять 371 567,00 грн. в т.ч. повернення фінансової допомоги 340 911,00 грн.. Відповідачем, абсолютно безпідставно не включено та не донараховано витрат позивача на суму - 26 661,00грн. (поворотної фінансової допомоги).

ТзОВ фірма «Рута» ЛТД за 2010 рік задекларувала витрати на оплату праці р.04.3 «Декларації з податку на прибуток» на суму 150 611,00грн., фактичні витрати на заробітну плату становлять 199 369,00грн.. Відповідачем, знову, абсолютно безпідставно не включено та не донараховано витрат позивача на суму 48 758,00грн..

В р.04.4 (сума страхового збору до фондів державного загальнообовязкового страхування) задекларовано витрати на суму 55 271,00грн., фактичні витрати становлять 73 065,00грн. Відповідачем, абсолютно безпідставно не включено та не донараховано витрат позивача на суму 17 794,00грн..

В р.04.1 (витрати на придбання товарів, робіт, послуг) задекларовано витрати на суму 243 9429,00грн., фактичні витрати на придбання сировини, робіт, послуг становлять 248 3841,00грн., не включено витрат позивача на суму 44 412,00грн. В р.04.13 (інші витрати) задекларовано витрати на суму 488 546,00грн., в т.ч. повернення фінансової допомоги 420 918,00грн., фактичні витрати становлять 515 207,00грн., в т.ч. повернення фінансової допомоги 447 589,00грн., не включено витрат на суму 26 671,00 грн..

Виходячи з вищенаведеного, за 2010 рік по «Декларації з податку на прибуток», відповідачем не включено та не донараховано позивачу витрати на загальну суму -137 635,00грн..

З 01.01.2011р. вступив в дію Податковий кодекс України, який регулює відносини в сфері оподаткування. Відповідно до приписів п. 14.1.3 ПК України, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Пунктом 138.8.5 ст.138 ПК України визначено, що до складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абз. 2 і 3 п.142.2 ст. 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював відносини на момент їх вчинення, зокрема відповідно до приписів ст. 8 Закону, визначено, що під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Аналіз матеріалів перевірки свідчить про те, що при її проведенні, відповідачем не взято до уваги витрати позивача, в тому числі не відображено заниження таких витрат.

Для визначення правильності обчислення податку на прибуток, слід керуватись нормами ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, - обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 цього Закону.

Відповідно до приписів пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 16.08.2012р. № НОМЕР_2 та від 26.11.2012р. № НОМЕР_3, якими встановлено порушення в частині податку на додану вартість, з огляду на наступне. Відповідач покликається на вимоги п.198.3 ст.198 ПК України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач покликається на те, що ТзОВ фірма «Рута» ЛТД здійснювало операції з придбання кольорових металів (алюміній) та формувало по таких операціях податковий кредит (що не заперечується сторонами) та здійснювало реалізацію брухту кольорових металів (алюміній), які звільнені від оподаткування.

Як свідчать матеріали справи з 01.01.2011р. до 07.07.2011р. п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що «Тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім їх першого постачання сільськогосподарськими підприємствами - виробниками зазначених товарів, деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

В період з 07.07.2011р. по 01.07.2012р., відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу XX - Податкового кодексу України, встановлено, що «Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)».

ТзОВ фірма «Рута» ЛТД здійснювало операції з продажу брухту кольорових металів (алюмінію), що виник в процесі ведення основної господарської діяльності згідно КВЕДу 25.92 - виробництво легких металевих пакувань (виробництво алюмінієвих ковпачків). Більше цього, первинні документи, а саме накладні-вимоги на відпуск /внутрішнє переміщення/ матеріалів на оприбуткування відходів алюмінію, які виникають під час виробництва алюмінієвих ковпачків, за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., були надані до перевірки, яка розпочата з 05.07.2012 року згідно наказу №119 від 05.07.2012р. і результати перевірки викладені в акті від 05.07.2012р. №39/2201/19176925.

Відповідно до норм Податкового кодексу України та порядку заповнення податкової накладної, затвердженого ДПА України від 21.12.2010р. №969, передбачено, що для операцій, які звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. При цьому в податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на п.23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. Вказані накладні внесено до реєстру виданих податкових накладних ТзОВ фірми «Рута» ЛТД за відповідний звітний період, а також відображено у деклараціях за період 01.01.2011р. по 31.03.2012р. (рядок 5).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем дані операції безпідставно віднесено під дію пп. б (який не існував в ПК України в редакції, яка діяла в періоді перевірки) п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких, суми податку були включені до складу податкового кредиту, а у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно визначив, що відходи алюмінію не відносяться до цієї категорії, оскільки у пункті 189.1 ст.189 чітко вказано, що під дію даної статті підпадають лише товари/послуги, необоротні активи, які були придбані або виготовлені. В даному випадку, відходи алюмінію позивачем не придбавалися та не виготовлялися, оскільки вони є відходом виробництва, про що обґрунтовано

Податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012р. № НОМЕР_1 визначає зменшення розміру відємного значення суми ПДВ у розмірі 42 517 грн.. Суд першої інстанції встановив, що дане порушення, в першу чергу, спростовується матеріалами, які складені самим відповідачем. Згідно з декларацією з податку на додану вартість за 7 місяць 2010р. в рядку 18.2 (різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду), позивачем задекларовано відємне значення в розмірі 116 232 грн..

Дана сума відємного значення в розмірі 116 232 грн., відображена в рядку 21 «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (відємне значення суми 18 і 19)» та в рядку 22.2 Декларації «Зарахування відємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду». Далі в цій ж графі вказано що «значення цього рядка переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного періоду».

До декларації по ПДВ додано додаток №5 Розшифровку податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно з якою вказано контрагентів позивача. Відповідачем проведено перевірку за липень 2010р. по результатах якої складено Довідку від 29.11.2010р. № 254/2301/19176925 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Рута» ЛТД з питань достовірності визначення сум податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010р.». В ході такої перевірки порушень, задекларованих позивачем значень не виявлено. З огляду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не виявлено порушення при обчисленні суми розмірі 116 232 грн., яка відображена в рядку 21 «Відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (відємне значення суми 18 і 19)»..

З врахуванням вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що під час проведення податкової перевірки вказаного товариства мали місце і процесуальні порушення, допущені при оформленні результатів перевірки.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 13.08.2012р. № 19/2200/19176925, в якому (стор.6 п.3.1.1, стор.9 п.3.1.2, стор.15 п.3.1.3, стор.19 п.3.1.4, стор.22 п.3.2.1, стор.27 п.3.2.2, стор.29 п.3.2.3, стор.38 п.3.3, п.3.5.1, стор.39 п.3.5.2, стор.41 п.3.5.3, стор.42 п.3.5.3, стор.43 п.3.5.4, стор.44 п.36, стор.45 п.3.7, п.3.8, п.3.9, стор. 46 п.3.10.1, стор.47 п.3.10.2 вказано про результати попередньої перевірки, а це акт № 16/2200/19176295 від 17.07.2012р., якого не було прийнято.

Акт від 13.08.2012р. № 19/2200/19176925 складено після подання заперечень на попередній акт перевірки. Первинним актом є акт від 05.07.2012р. № 39/2201/19176925, в якому визначено порушення що і в акті перевірки від 13.08.2012р. № 19/2200/19176925. Тобто, мотивувальна частина акта від 13.08.2012р. № 19/2200/19176925 простежується у викладі інформації, що визначена актом від 05.07.2012р. № 39/2201/19176925, в якому жодним чином не згадується про ненадання первинних документів товариством.

У відповідності до вимог «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджено Наказом ДПА України 22.12.2010р.№ 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктами 4-6 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 813/956/13-а без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

ОСОБА_1

Повний текст

виготовлено 05.10.2015р.