Ухвала суду № 52684555, 12.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р. Справа № 876/3102/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Обрізка І.М., Левицької Н.Г.,

за участі секретаря судових засідань Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2 та Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання відповіді незаконною та зобов'язання надати відповідь,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною відповідь від 04.11.2014 року № 05/2/1-8496-12 та бездіяльність у вигляді ненадання відповіді в термін, встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", на заяву від 18.10.2014 року; зобов'язання в розумний строк рекомендованим листом з описом вкладення надіслати відповідь на заяву від 18.10.2014 року, оформлену за правилами ст. 19 Закону України "Про звернення громадян"; зобов'язання утриматися від подання апеляційної скарги у разі прийняття судового рішення на користь ОСОБА_2 до моменту прийняття та повідомлення сторін про прийняте Генеральною прокуратурою України за наслідками розгляду заяви від 18.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі № 813/5878/13-а зобов'язано Генеральну прокуратуру України надати ОСОБА_2 повну відповідь на його звернення від 24.04.2012 року, однак повна відповідь на звернення так і не надана. Також стверджує, що на звернення із заявою від 18.10.2014 року, відповіді в термін, встановлений ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" не отримував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. позов задоволено в частині позовних вимог щодо бездіяльності на звернення від 18.10.2014 року та зобов»язано відповідача надати відповідь на заяву від зазначеного числа.

Дану постанову суду оскаржили сторони, вважаючи таку необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять відповідно ОСОБА_2 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному об»ємі, а Генеральна прокуратура України вважає, що необхідно скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову про відмову в задовленні позову ві в цій частині.

При цьому, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції належно не обґрунтував питання відмови в зобов'язанні Генеральної прокуратури України утриматися від подання апеляційної скарги до моменту прийняття та повідомлення сторін про прийняте рішення за наслідками розгляду заяви від 18.10.2014 року.

Генеральна прокуратура в свою чергу вважає, що 04.11.2014 р. надано відповідь на звернення ОСОБА_2 до прокуратури 28.10.2014 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні таких необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.04.2012 року звернувся із скаргою на ім'я Генерального прокурора України, в якій просив визнати, що п. Кондратів В.Ф. в якості народного судді Радехівського районного суду не мав права 23.06.1992 року розривати шлюб між позивачем та ОСОБА_3, оскільки, згідно відповіді заступника начальника ТУ ДСА у Львівській області, Кондратів В.Ф. був обраний ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів № 294 від 13.05.1993 року суддею Радехівського районного народного суду.

Одночасно у вказаній скарзі позивач просив здійснити представництво його інтересів в суді щодо розгляду справи про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_3

У відповідь на дану скаргу відповідачем за підписом заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України М. Банчуком надано ОСОБА_2 відповідь від 01.06.2012 року за № 05/2/1-8496-12.

ОСОБА_2, вважаючи наведену відповідь неповною, подав до суду позов до Генеральної прокуратури України, в якому просив визнати оскаржувану відповідь такою, що сформульована з порушенням прав позивач передбачених ст.ст. 1, 4, 15, 19 Закону України "Про звернення громадян", а також ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі № 813/3528/13-а визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо надання неповної відповіді листом № 05/2/1-8496-12 від 01.06.2012 року на скаргу ОСОБА_2 від 24.04.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2013 року у справі № 813/5878/13-а, яка набрала законної сили 15.10.2013 р. зобов'язано Генеральну прокуратуру України надати ОСОБА_2 повну відповідь на його звернення від 24.04.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків і з зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Так, поняття скарги закріплено в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, де вказується, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (ст. 4 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до вимог звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачено право громадян одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Підпунктами 1, 5, 6 та 9 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до зазначених положень Закону України "Про звернення громадян" Генеральною прокуратурою України було належними чином розглянуто звернення ОСОБА_2 від 24.12.2012 року та на виконання наведеної постанови суду 04.11.2014 року надано заявнику відповідь за № 05/2/1-8496-12.

Одночасно суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Генеральна прокуратура України не надала жодного письмового доказу, який би свідчив про виконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо своєчасного та об'єктивного розгляду звернення ОСОБА_2 від 18.10.2014 року.

Твердження апелянта-Генеральної прокуратури України щодо того, що відповідь від 04.11.2014 року № 05/2/1-8496-12 є відповіддю Генеральної прокуратури України на заяву позивача від 18.10.2014 року є безпідставним, оскільки з її змісту вбачається, що це відповідь на звернення ОСОБА_2 від 24.12.2012 року, надана на виконання постанови суду.

Стосовно вимог апелянта - ОСОБА_2 щодо зобов'язання представника Генеральної прокуратури України утриматися від подання апеляційної скарги у разі прийняття судового рішення на його користь до моменту прийняття та повідомлення сторін про прийняте Генеральною прокуратурою України за наслідками розгляду заяви від 18.10.2014 року, то суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні даної вимоги з покликанням на положення ч.1 ст.185 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє наведені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. у справі № 813/7714/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька

Повний текст виготовлено 13.10.2015р.