Постанова № 52684317, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 760/10865/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до ст.. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, за вирахуванням проведеної виплати.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року позовні вимоги - задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язано Міністерство оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, за вирахуванням раніше виплачених коштів.

- у задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята із порушенням норм матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2009 року позивач - ОСОБА_3 звільнений з військової служби 27 серпня 2009 року (а.с. 23).

Згідно з довідкою МСЕК від 17 серпня 2010 року, позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а.с. 22).

Судом першої інстанції встановлено, що у 2011 році позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 115483 грн 20 коп.

14 травня 2014 року, внаслідок повторного огляду, довідкою МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 21).

05 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до ст.. 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Проте, відповіді на зазначену заяву позивач не отримав.

Вважаючи, що його права порушено, позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався положеннями Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з Преамбулою Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 1 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок №975), порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Отже, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім іншого, встановлює основні засади призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, регулює відносини у цій галузі.

Натомість Порядок №975 затверджено на виконання зазначеного закону та з метою визначення механізму призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам.

Колегія суддів приходить до висновку, що виключний перелік підстав призначення та виплати одноразової грошової встановлюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому Порядок №975 не може суперечити закону, зокрема, і у цій частині.

Згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

А відповідно до п. 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Колегія суддів звертає увагу, що Порядок №975 суперечить Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

Так, п. 4 ст. 16-3 зазначеного закону закріплено, що підставами для виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми є встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності.

Проте, п. 8 Порядку №975 містить додаткову причину виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми - встановлення іншої причини інвалідності.

Суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення тим, що позивачу було встановлено іншу причину інвалідності, а тому він має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму - на підставі встановлення іншої причини інвалідності.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплата одноразової грошової допомоги проводиться якщо:

- військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту встановлено первинну інвалідність або відсоток втрати працездатності;

- вища група інвалідності або більший відсоток втрати працездатності встановлено протягом двох років після встановлення первинного;

- встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку працездатності дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

У такому випадку виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 17 серпня 2010 року, позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності.

14 травня 2014 року, внаслідок повторного огляду, довідкою МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Отже, позивачу не було встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток працездатності - ІІ група інвалідності підтверджена довідками МСЕК як у 2010 році, так і у 2014 році.

Крім того, позивачем не дотримано дворічний строк для повторного огляду, встановлений п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на п. 8 Порядку №975 та п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як на правові підстави для задоволення позовних вимог частково.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що 17 серпня 2010 року йому була встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Натомість, 14 травня 2014 року встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням військового обов'язку. А тому, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судова колегія не погоджується із зазначеними доводами з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується, серед іншого, у разі:

п.4 встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

п.5 встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пп. б) ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Колегія суддів звертає увагу, що ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено підстави одноразової грошової допомоги. Зазначена норма закону не містить посилання на групи інвалідності, відсотки втрати працездатності тощо.

Крім того, тлумачення ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави стверджувати, що така допомога виплачується разово у випадку настання однієї із зазначених обставин.

Проте, пп. б) ч. 1 ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язує виплату одноразової грошової допомоги з групою інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у 2011 році позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу (у розмірі 115483 грн. 20 коп.), як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (а.с.55).

Отже, судова колегія дійшла висновку, що позивач використав своє право на одноразову грошову допомогу за інвалідністю ІІ групи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Статтею 202 КАС України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової по справі, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року була прийнята у порядку скороченого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши бажання апелянта реалізувати свої процесуальні права щодо участі у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції розглядав справу у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, уразі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено: 23.10.2015

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.