Ухвала суду № 52684208, 20.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2514/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Куценко Л.Г.,

представника відповідача - Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Бориспільводоканал» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

КП ВКГ «Бориспільводоканал» звернулося у суд із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, за участю третьої особи - ТОВ «ІБК «Євротехнології», в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 №0006262220.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ІБК «Євротехнології».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ІБК «Євротехнології», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, березень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 22.10.2014 №518/10-04-22-20/20578712 та виявлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 288 188,00 грн, в тому числі за січень 2014 року - на суму 125 727,00 грн та за березень 2014 року - на суму 162 461,00 грн.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 №0006262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 432 282,00 грн, з них 288 188,00 грн - за основним платежем, 144 094,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу та результатами його адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у Київській області і Державної фіскальної служби України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ІБК «Євротехнології» за контрактом щодо будівельно-монтажних робіт з реконструкції каналізаційних насосних станцій у січні та березні 2014 року, які ґрунтуються на податковій інформації щодо неналежного документального підтвердження факту здійснення господарських операцій з виконання робіт і поставки обладнання між ТОВ «ІБК «Євротехнології» та ТОВ «Вірол-Груп» у січні 2014 року та на відомостях податкової інформаційної бази і на інформації, наданої підрозділом податкової міліції, про те, що з приводу ТОВ «ІБК «Євротехнології» у березні цього ж року до державного реєстратора направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

На основі зазначеного відповідач дійшов висновку, що позивачем протиправно сформовано податковий кредит внаслідок відносин із ТОВ «ІБК «Євротехнології» у січні та березні 2014 року.

На спростування таких доводів позивачем до податкової перевірки надавались копії документів, які складались між ним та зазначеним контрагентом при здійсненні спірних господарських операцій. Однак, відповідачем такі не було враховано, зважаючи на вищевикладені міркування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, як замовником, та третьою особою, як підрядником, укладено контракт № UIP-BOR-ICB-04C від 22.12.2011 на реконструкцію шести каналізаційних насосних станцій. Згідно цього контракту до обов'язків підрядника віднесено надання усіх установок та обладнання, виконання усіх монтажних робіт, необхідних для конструювання та виготовлення відповідного устаткування й обладнання для об'єктів реконструкції.

У січні та березні 2014 року ТОВ «ІБК «Євротехнології» виконувались роботи згідно цього контракту та здійснювалась поставка певного обладнання для використання у роботі та проектні, будівельні й монтажні роботи.

Фактичне здійснення вказаних господарських операцій підтверджується рахунками-фактурами, актами приймання-передачі устаткування до монтажу, товарно-транспортною накладною, виписаними підрядником за фактом поставки послуг і товарів податковими накладними, фото товарів, отриманих згідно зазначених актів та накладних, актів прийому-передачі послуг, актів списання обладнання.

Окрім того, на підтвердження реальності цих господарських операцій та фактичного виконання сторонами контакту № UIP-BOR-ICB-04C від 22.12.2011 договірних зобов'язань, позивачем надано суду копії декларацій про початок виконання будівельних робіт з реконструкції шести каналізаційних насосних станцій, актів звірки взаємних розрахунків, актів завершення робіт, актів експлуатаційного приймання та декларацій про готовність об'єктів до експлуатації.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, які опосередковували його господарську діяльність із контрагентом, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписані останнім податкові накладні - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що основними видами господарської діяльності позивача є: забір, очищення та постачання води; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; каналізація, відведення і очищення стічних вод; надавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; вантажний автомобільний транспорт. Позивач має діючу ліцензію на централізоване водовідведення та водопостачання та чинний спеціальний дозвіл на користування надрами.

На балансі позивача знаходяться, зокрема, 15 каналізаційних насосних станцій, водопровідні та каналізаційні мережі та інші основні засоби.

ТОВ «ІБК «Євроінтехнології», за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, здійснює діяльність із будівництва житлових і нежитлових будівель.

Отже, спірні господарські операції підтверджуються документально, узгоджуються зі звичайною для позивача та його контрагента господарською діяльністю.

Матеріали справи свідчать про те, що на час здійснення вищевказаних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право виписувати податкові накладні на кожну поставку послуг.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах, були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Також, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, не вчиняв фактичних дій, спрямованих на їх виконання.

Колегія суддів враховує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Натомість, висновки відповідача про відсутність здійснення реальних господарських операцій з контрагентом ґрунтуються лише на інформації щодо неналежного документального підтвердження факту здійснення господарських операцій з виконання робіт і поставки обладнання між ТОВ «ІБК «Євротехнології» та ТОВ «Вірол-Груп» та на відомостях податкової інформаційної бази і на інформації, наданій підрозділом податкової міліції, про те, що з приводу ТОВ «ІБК «Євротехнології» у березні 2014 року до державного реєстратора направлено повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Колегія суддів відхиляє ці доводи контролюючого органу, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні відносини, які склались безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від стану обліку його контрагентів та фактичного знаходження їх за місцем реєстрації.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань та за недотримання ними податкового законодавства при взаємовідносинах з іншими платниками податків, позаяк платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю. Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу свого рішення, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо його протиправності, внаслідок чого таке підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 23 жовтня 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.