Ухвала суду № 52684148, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2591/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Біднячук Ю.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області від 03.08.2015 року ВП №48364479.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.05.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 675 про стягнення з ОСОБА_3 (змінив імя та прізвище на ОСОБА_3, НОМЕР_1 виданий 13.11.2014 року Новозаводським РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області) на користь ПАТ «Дельта Банк» - 4761569,34 грн. заборгованості та 2500,00 грн. за вчинення виконавчого напису, звернувши стягнення на майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 2503,5 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1.

На підставі заяви ПАТ «Дельта Банк» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області Леньком А.М. відкрито виконавче провадження ВП № 43510658 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Яро щук В.Ю. від 07.05.2014 № 675 про звернення стягнення на нежитлову будівлю, загальною площею 2503,5 кв.м., що розташована в будинку АДРЕСА_1.

Постановою від 15.07.2015 року про повернення виконавчого документа, вказаний вище виконавчий документ повернуто стягувачу (позивачу) за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

29.07.2015 року ПАТ «Дельта Банк» повторно подало заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса.

Постановою від 03.08.2015 року ВП № 48364479 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області Леньком А.М. відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому державний виконавець посилається на ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає, що завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а також вказує, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису було завершене на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону (виконавчий документ повернуто стягувачу за його письмовою заявою).

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення виконавчого провадження та не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та, як наслідок, не позбавляє стягувача права на повторне звернення до органу Державної виконавчої служби за виконанням виконавчого документа.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 19 вищенаведеного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

- пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

- неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

- якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

- пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

- якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

- невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

- якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

- наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Разом з тим, підстави повернення виконавчого документа визначені ст.47 Закону.

В тому числі, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, зокрема, якщо: є письмова заява стягувача.

Наслідки повернення виконавчого документа передбачено ч.5 цієї ж статті, яка зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За змістом положень пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Відповідно до частини 1 ст. 49 ЗУ « Про виконавче провадження» державний виконавець вправі закінчити виконавче провадження у випадках:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3 1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Зазначений перелік є виключним і не містить таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.

Крім того, статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено наслідки завершення виконавчого провадження. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка має бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з не може бути розпочате знову крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що виконавчий документ повернуто стягувачу (позивачу) за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», то позивач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням виконавчого напису протягом встановлених законом строків. Отже, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця в даному випадку були відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність постанови відповідача стосовно відмови у відкритті виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 23.10.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.