Ухвала суду № 52684134, 21.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" жовтня 2015 р. справа № 808/2578/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі № 808/2578/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

17.07.2015 року Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 808/2578/14, а саме: роз'яснити вказану постанову в частині визначення:

- конкретної суми, яка підлягає примусовому стягненню з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1;

- особи, яка має вирахувати та утримати зі стягуваної суми передбачені законом податки і збори (роботодавець, податковий орган тощо);

- порядку проведення вирахування, утримання та перерахування передбачених законом податків і зборів до бюджету та цільових фондів.

В обґрунтування заяви Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області посилалось на те, що до повноважень органів Державної казначейської служби України не належить вираховування та утримання відповідних податків та інших обов'язкових платежів, передбачених законом, з заробітної плати, що підлягає примусовому стягненню з боржника, який обслуговується в органах Державної казначейської служби України, на користь працівників або колишніх працівників такого боржника. Отже постанова суду потребує роз'яснення в частині визначення конкретної суми, яка підлягає примусовому стягненню на користь ОСОБА_1, визначення особи, яка має вирахувати та утримати зі стягуваної суми передбачені законом податки та збори, порядку проведення вирахування, утримання та перерахування передбачених законом податків і зборів до бюджету та цільових фондів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі №808/2578/14 у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області про роз'яснення постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року по справі №808/2578/14 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження виконання вимог статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, справу розглянути без участі представника позивача.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В апеляційній скарзі апелянт просив розглянути скаргу без участі його представника, а також 19.10.2015 року надіслав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника управління.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року у розмірі 182824 грн.65 коп.

Стягнуто з Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 21.06.2010 року по 27.08.2010 року в сумі 795 грн.10 коп.

Зобов'язано Державну службу лікарських засобів в Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено (а.с. 229-234 т.1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року змінено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області про стягнення коштів.

Доповнено четвертий абзац резолютивної частини наступним змістом: «Зобов'язати Державну службу лікарських засобів в Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05 квітня 2011 року по 08 вересня 2014 року в сумі 13326,74 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять шість гривень 74 коп.)».

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року залишено без змін. (а.с.33-36 т. 2).

ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області з заявою про виконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 року по справі №808/2578/14 за виконавчим листом, виданим Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 02.07.2015 року.

17.07.2015 року Управління Державної казначейської служби України в Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 808/2578/14, а саме: роз'яснити вказану постанову в частині визначення:

- конкретної суми, яка підлягає примусовому стягненню з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1;

- особи, яка має вирахувати та утримати зі стягуваної суми передбачені законом податки і збори (роботодавець, податковий орган тощо);

- порядку проведення вирахування, утримання та перерахування передбачених законом податків і зборів до бюджету та цільових фондів.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції зазначив, що пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. З урахуванням зазначеного роз'яснення Пленуму ВСУ судом в резолютивній частині постанови була вказана конкретна сума, яка підлягає стягненню без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому клопотання про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання.

Результатом розгляду заяви про роз'яснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Таким чином, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Необхідно зазначити, що роз'яснення резолютивної частини рішення не може замінювати його змісту, а заміна форми викладення, внесення змін до змісту, більш повно і ясно наведення окремих частин рішення заборонене законом.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, викладаючи резолютивну частину постанови від 09 вересня 2014 року у справі №808/2578/14, чітко визначив, яку саме суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану щорічну відпустку необхідно стягнути з Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області на користь ОСОБА_1.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі №808/2578/14 є чіткою та зрозумілою, а тому підстави для її роз'яснення відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 170, 184, 195, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі № 808/2578/14 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року у справі № 808/2578/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак