Ухвала суду № 52684111, 05.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 рокусправа № 804/3484/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Труфанова В.І. (довіреність від 07 квітня 2015 року),

позивача: - Катрич Є.О. (довіреність від 30 грудня 2014 року),

відповідача: - Баранник О.В. (довіреність від 20 травня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року

у справі №804/3484/15

за позовом приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року приватне акціонерне товариство «Нікопольський завод технологічного оснащення» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 жовтня 2014 року № 0004061501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1729695,59 грн., № 0004071502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1807162,56 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

Представник Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» заперечують проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на підставі наказу від 21 липня 2014 року №1024, відповідно до пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 22 вересня 2014 року № 2719/04-07-22-01/31760880.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 4.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1153130,39 грн.; статей 185, 189, пункту 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 1204775,04 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форма «Р» від 14 жовтня 2014 року № 0004061501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1729695,59 грн., в тому числі 1153130,39 грн. за основним платежем та 576565,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0004071502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1807162,56 грн., в тому числі 1204775,04 грн. за основним платежем та 602387,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між приватним акціонерним товариством «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» та приватним акціонерним товариством «Нікопольський завод технологічного оснащення» укладено договір від 30 травня 2011 року № 03/510/150, за умовами якого позивачем у період з січня по лютий 2013 року придбано трубну продукцію в кількості 70.416 т. на суму 6067880,45 грн., в тому числі ПДВ-1011313,41 грн. Придбання трубної продукції підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними.

Також, позивачем з зазначеним контрагентом укладено договір зберігання від 26 грудня 2011 року № 09-1/1070 15, на виконання якого приватним акціонерним товариством «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» надані послуги зберігання трубної продукції. Виконання умов договору підтверджується податковою накладною, актами прийому-передачі та актом виконаних робіт. Оплата проведена згідно з рахунком на суму 12117,25 грн. (в тому числі ПДВ-2019,54грн.) у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою.

В подальшому зазначена трубна продукція, що була придбана протягом січня-лютого 2013 року, а також частина продукції, яка рахувалась в залишку станом на 01 січня 2013 року, реалізована позивачем на експорт, що підтверджується відповідними первинними документами.

При цьому, податковий орган зазначив, що реалізація трубної продукції на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Не погоджуючись з даним висновком відповідача суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податку на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Відповідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Між тим слід зазначити, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Відповідно до підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Судом встановлено, що експортна операція з продажу трубної продукції обліковується за нульовою ставкою ПДВ. Крім того, що позивачем одержано дохід від господарських операцій з придбання трубної продукції та її експорту, а саме: 8146335,90 грн. (дохід від продажу трубної продукції на експорт «CENTRAVIS SALES (Switzerlend) S.A.») - 7906005,04 грн. (витрати на придбання трубної продукції) - 91032,07 грн. (адміністративні витрати, витрати на збут) = 263393,99 грн., з чого слідує, що різниця у ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування податку на додану вартість при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами на експорт (0%) встановлених Податковим кодексом України і така різниця є позитивною, що є доказом отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Отже, податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004061501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1729695,59 грн.

Зі змісту акту перевірки від 22 вересня 2014 року убачається, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 14 жовтня 2014 року № 0004071502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1807162,56 грн., став висновок податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «Аріога-Торг», товариством з обмеженою відповідальністю «Феро-МД».

При цьому, позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках актів перевірок контрагентів позивача.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи убачається, що приватне акціонерне товариство «Нікопольський завод технологічного оснащення» є промисловим підприємством з ливарним виробництвом та механообробкою. Природний газ є основним енергоносієм, що використовується для виробництва продукції.

Для провадження власної господарської діяльності позивачем укладено договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Енерго Холдінг» від 30 вересня 2013 року № 207 та товариством з обмеженою відповідальністю «Аріога-Торг» від 16 жовтня 2013 року № А-13-5 227 на постачання природного газу у жовтні-грудні 2013 року. На виконання умов договорів складені акти прийому-передачі природного газу, податкові накладні.

Транспортування газу здійснювалося за договором від 28 лютого 2013 року № 21-п/13 56 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами укладеного позивачем з публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз». Оплата здійснена в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ферро-МД» та приватним акціонерним товариством «Нікопольський завод технологічного оснащення» укладено договір купівлі-продажу від 25 листопада 2013 року № 338, за умовами якого позивачем придбано плавіковий шпат ФК-85 на умовах СРТ - склад Покупця. Виконання умов договору підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком на оплату. Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача товариством з обмеженою відповідальністю «НТ-ТРАНС», що підтверджується товарно-транспортною накладною. Оплата здійснена в повному обсязі шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між позивачем з контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

При визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

При цьому, посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 22 вересня 2014 року № 2719/04-07-22-01/31760880., оскільки вони не спростовують дійсність укладених приватним акціонерним товариством «Нікопольський завод технологічного оснащення» з контрагентами правочинів щодо придбання товару і послуг, та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим