Ухвала суду № 52684071, 05.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2015 року

справа № 808/9773/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року

у справі №808/9773/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних технологій»

до державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,–

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних технологій» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0000962200 від 15 вересня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 141319,50 гривень, у т.ч. за основним платежем на 94213 гривень та 47106,50 гривень за штрафними санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних технологій» з питань щодо документального підтвердження господарських відносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон Прайс», за результатами якої складено акт №587/08-31-22/32446420 від 31 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 94213,35 гривень, у тому числі за березень 2014 року в розмірі 94213,35 гривень.

На підставі акту перевірки від 15 вересня 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення–рішення №0000962200, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 141319,50 гривень, у т.ч. за основним платежем на 94213 гривень та 47106,50 гривень за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення рішення відповідача, виходив з наступного.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон Прайс» укладено договір №04.03.14/с від 04 березня 2014 року

На підтвердження укладеного договору позивачем надано пояснювальну записку товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Прайс», локальний кошторис будівельних робіт на загально-будівельні роботи «Туристична база відпочинку «Валюр 88», підсумкову відомість до локального кошторису, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 року, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкову відомість ресурсів «Туристична база відпочинку «Валюр 88», податкову накладну №130 від 31 березня 2014 року на суму податку на додану вартість 94213,35 гривень.

Оплата послуг з виконання будівельних робіт підтверджується випискою з банку.

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних технологій» надано первинні документи, якими оформлена господарська операція та дійсно підтверджується реальність вчиненого правочину з контрагентом, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України (в тому числі договір, податкова накладна, видаткова накладна).

Крім того, на підтвердження наявності потреби залучення субпідрядника та неможливості виконати дані роботи самостійно, позивачем зазначено та надано відповідні підтверджуючи документи, що більшість робочих потужностей позивача була зайнята на роботах по виконанню раніше укладеного договору № 20/2012/2304 від 13.12.2012 з відкритим акціонерним товариством «Запоріжсталь».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1396/26-55-22-01/38749134 від 16 травня 2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Прайс» (код ЄДРПОУ 38749134) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2014 року», відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків у цей період.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податковим законодавством не ставиться в залежність право платника податку на додану вартість від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов’язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим