Постанова № 52683532, 21.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 826/13161/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03 лютого 2015 року № 145-25;

визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13161/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 липня 2015 року.

Сторони участі повноважних представників у судове засідання 20 липня 2015 року не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. У зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи судом відкладений на 30 липня 2015 року.

У судовому засіданні 30 липня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу від 03 лютого 2015 року № 145-25, згідно якої станом на 02 лютого 2015 року сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 18693415,87 грн., з якої за основним платежем - 955874,12 грн., штрафні (фінансові) санкції - 17737541,75 грн., пеня - 0,00 грн.

Одночасно, 03 лютого 2015 року контролюючим органом, на виконання вимог статті 89 Податкового кодексу України, вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управління) платника податків ОСОБА_1

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу платник податків оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатами розгляду у задоволенні скарг позивача відмовлено, а вимогу від 03 лютого 2015 року № 145-25 та рішення від 03 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу - залишено без змін (лист Головного управління ДФС у м. Києві від 18 березня 2015 року № 729/Г/26-15-23-01-21 та лист ДФС України від 25 травня 2015 року № 4829/Г/99-99-23-05-14).

Позивач посилається на протиправність податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, так як рішення, на підставі яких контролюючим органом винесено вимогу № 145-25 оскаржувались позивачем у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач не має з відповідачем узгоджених податкових зобов'язань на суму 18693415,87 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 4.1.153 статті 14 Податкового кодексу, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пункт 14.1.175 статті14 Податкового кодексу).

За змістом підпункту 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Міндоходів України від від 10.10.2013, № 576, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

За змістом статті 59 Податкового кодексу визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Частиною 56.1 статті 56 Податкового кодексу, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, податковий борг ФОП ОСОБА_1 виник внаслідок несплати податкового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2011 року:

№ 0000681704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 872973,00 грн. за основним платежем та 218243,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0000691704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб на суму 82901,12 грн. за основним платежем.

№ 0000701704 з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 17519298,50 грн.

На вказану суму податкового боргу, контролюючим органом 26 вересня 2011 року сформовано податкову вимогу № 8691.

Позивач не погоджуючись із зазначеними рішення податкового органу, оскаржив їх в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-7496/12/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У свою чергу, як зазначено відповідачем, 18 серпня 2012 року донарахування у розмірі 18693415,87 грн. по оскаржуваних повідомленнях-рішеннях у відповідності до підпункту 4.4 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платниками податків, були виключені з карток особових рахунків ОСОБА_1, як неузгоджені. Протягом процедури судового оскарження у 2012-2014 роках відповідні нарахування в картах платника ОСОБА_1 не поновлювались, податковий борг не виникав.

Однак, 02 лютого 2015 року донарахування по спірних податкових повідомленнях-рішеннях були поновлені в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року.

Так, податковим органом, в порядку статті 59 Податкового кодексу України, в автоматичному режимі на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів по ФОП ОСОБА_1 було правомірно сформовано податкову вимогу від 03 лютого 2015 року № 145-25 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу, у зв'язку з набранням законної сили постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-7496/12/2670, так як суми податкових зобов'язань позивача за податковим повідомленнями - рішеннями від 06 вересня 2011 року № 0000681704, № 0000691704, № 0000701704 були узгодженими з 20 березня 213 року.

Проте, як встановлено судом під час розгляду даної справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року, касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 06 вересня 2011 року № 0000701704 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 6688500,00 грн. та вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 26 вересня 2011 року № 8691. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Також, положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, суд також не може собою підміняти податковий орган та самостійно визначати суму грошового зобов'язання.

Враховуючи, що сума визначена в оскаржуваній податковій вимозі від 03 лютого 2015 року № 145-25 підлягає зменшенню відповідно до постанови Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року, а суд, у свою чергу не може перебирати на себе функції контролюючого органу і самостійно виконувати перерахунок податкової вимоги без наявності належної інформації, то суд зазначає, що така вимога підлягає скасування, та як наслідок підлягає і скасуванню рішення від 03 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу.

Водночас, суд звертає увагу відповідача на те, що контролюючий орган не позбавлений можливості винести належну податкову вимогу із врахуванням висновків даної постанови.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03 лютого 2015 року № 145-25.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 03 лютого 2015 року про опис майна у податкову заставу.

4. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя К.Ю. Гарник