Постанова № 52683437, 21.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2015 року № 42/666-А

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників ДФСУ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулась до суду з позовом до Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень 20.10.2006 №0000012600/0, №0000022600/0.

Позов вмотивовано тим, що висновки акту від 06.10.2006 №14/26-0/24584661 «Про результати виїзної позапланової перевірки Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ФінПром Трейд» за період з 01.01.20104 по теперішній час» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 задоволено позов ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіоанльного ГУ ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.10.2006 №0000012600/0, №0000022600/0.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 скасовано вказану вище постанову та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2015 скасовано вказані вище постанови, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою від 14.09.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового вирішення.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ФінПром Трейд» за період з 01.01.20104 по теперішній час, за результатом якої складено акт від 06.10.2006 №14/26-0/24584661 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що в порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ 383 881 грн не підтверджені податковими накладними, внаслідок чого позивачу належить сплатити до бюджету донараховану за результатами перевірки суму податку на додану вартість в розмірі 383 881 грн; в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати на загальну суму 1919,4 тис грн., в зв'язку з чим позивачу донараховано до сплати в бюджет 398,9 тис грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.10.2006

- №0000012600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додані вартість на загальну суму 575 821,5 грн. (за основним платежем 383 881 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 191 940 грн.);

- № 0000022600/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 598 350 грн (за основним платежем 398 900 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 199 450 грн).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2005 у справі №2-4168/05 визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ФінПромТрейд» від дати реєстрації з 13.02.2004, зобов'язано здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи ; визнано недійсним державну реєстрацію ТОВ «ФінПромТрейд» платником ПДВ від дати внесення до реєстру платника податку на додану вартість; зобов'язано анулювати свідоцтво платника ПДВ та виключити з реєстру платників ПДВ з дати реєстрації - з 13.02.2004; визнано недійсними всі фінансово-господарські документи від дати їх складання з реквізитами ТОВ «ФінПромТрейд» з дати його реєстрації - з 13.02.2004. Судове рішення вступило в законну силу 14.11.2005.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «ФінПромТрейд».

Крім того з матеріалів справи вбачається, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №1-921/07 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 1, 3 ст. 358 КК України здійснення фінансово-господарської діяльності та підроблення документів від імені, зокрема, ТОВ «ФінПромТрейд» (податкові декларації та платіжні доручення за період червень 2004 року - червень 2005 року).

Проте, зі змісту судових рішень вбачається, що обставини щодо виконання спірних договорів не досліджувались під час досудового розслідування названої кримінальної справи.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011року судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «ФінПромТрейд» було укладено наступні договори, копії яких містяться в матеріалах справи:

- Від 01.04.2004 №41-УС на поставку будівельних матеріалів,

- Від 26.04.2004 №60-УС на поставку керамзиту залізничним транспортом,

- Від 26.04.2004 № 58-УС на поставку цегли,

- Від 04.06.2004 № 79-УС на поставку будівельних матеріалів,

- Від 27.05.2004 №74-УС на поставку будівельних матеріалів,

- Від 06.10.2004 № 166-УС на поставку будівельних матеріалів,

- Від 20.09.2004 № 152-УС на поставу будівельних матеріалів,

- Від 15.03.2005 №29 на поставку керамзиту залізничним транспортом,

- Від 16.05.2005 №75-УС на поставку будівельних матеріалів,

- Від 11.05.2005 №69-Ус на поставку сантехобладнання,

- Від 11.05.2005 №68-УС на поставку церезита,

- Від 18.07.2005 №112-УС на поставку сантехобладнання,

- Від 23.06.2005 №100-УС на поставку керамзиту залізничним транспортом,

- Від 02.06.2005 №95-УС на поставку продукції,

- Договір поставки продукції на суму 162300 грн.

Відповідно до умов вказаних вище договорів поставка продукції провадиться на умовах EXW м. Запоріжжя (постачальник зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки).

На виконання умов спірних договорів сторонами складено видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, акти приймання, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт товару сторонами не заперечується.

Відповідно до актів знищення документів не внесених до Національного архівного фонду певні документи було знищено в 2010 році, а саме: приложение з ж/о №3: (приход), реєстри прийняття-здачі документів (бланки довіреностей), приложения к журналу-ордер.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом умови формування податкового кредиту містяться у пунктах 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Нікчемність названих договорів та безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФінПромТрейд», податкова інспекція обумовлює скасуванням державної реєстрації, анулюванням свідоцтва платника ПДВ та визнання недійними первинних бухгалтерських документів з моменту їх реєстрації.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Застосовуючи норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки на час здійснення фінансово-господарської діяльності контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою, платником ПДВ , отже позивач не може нести відповідальність за здійснення фінансово-господарської діяльності з вказаним товариством

Отже, скасування державної реєстрації, анулюванням свідоцтва платника ПДВ та визнання недійними первинних бухгалтерських документів, які були чинними на час здійснення діяльності не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФінПромТрейд» не досліджувалися у кримінальній справі N 1-921/07 по обвинуваченню ОСОБА_1 за статтею 358 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно визнана податковим органом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Крім того, зі змісту вироку від 24.12.2007 у справі №1-921/07 вбачається, що ОСОБА_1 підробив підписи від імені директора ТОВ «ФінПромТрейд» на деклараціях та платіжних дорученнях та не вказано, про підробку підписів на інших первинних бухгалтерських документах.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, які визнані рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2005 у справі №2-4168/05 недійними та на анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «ФінПромТрейд» з моменту реєстрації суд назначає, що вказане судове рішення набуло законної сили 14.11.2005. На час здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ФінПромТрейд» було зареєстровано в якості юридичної особи та платника ПДВ. Хоча й згадуваним судовим рішенням скасовано державну реєстрацію юридичної особи та анульовано свідоцтво платника ПДВ з моменту реєстрації, проте на час здійснення фінансово-господарських операцій позивач не міг бути обізнаний про наявність вказаних фактів

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи, юридична особа та свідоцтво платника ПДВ контрагента визнано недійними з моменту державної реєстрації, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів у спірного постачальника.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ФінПромТрейд» документів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та неправомірними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «ФінПромТрейд», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2006 №0000012600/0, №0000022600/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда