Постанова № 52683362, 20.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2015 року № 826/22102/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до суду з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування з моменту прийняття наказу від 02.09.2015 №85 про призначення податкового керуючого, рішення від 03.09.2015 №159/10/23 «Про опис майна у податкову заставу».

Позов обґрунтовано тим, що оскаржені наказ та рішення прийнято з перевищення повноважень, оскільки ПАТ "Укрнафта" є платником консолідованого податку на прибуток та перебуває на обліку у Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісу з обслуговування великих платників податків, а відтак право на прийняття наказу про призначення податкового керуючого та рішення про опис майна у податкову заставу, на думку, позивача має лише податковий орган на податковому обліку у якого перебуває ПАТ "Укрнафта".

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Укрнафта» за місцезнаходженням пункту продажу товарів подано до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області декларацію акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015, згідно яких самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 61 833 грн. (термін сплати до 30.08.2015).

В подальшому, наказом від 02.09.2015 №85 призначено податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» старшого державного інспектора відділу погашення заборгованостей Белів О.В.

03.06.2015 податковим органом прийнято рішення №160/10/23 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ПАТ «Укрнафта».

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Отже, платниками податку визнаються особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування, або здійснюють діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на які податковим законодавством покладено обов'язок зі сплати податків.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про зміну основного місця обліку великого платника податків.

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ПАТ "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9. п. 213.1. ст. 213 ПК України).

Відповідно до п. 212.3.1 1. ст. 213 ПК України особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно п. 212.3.2. ст. 213 ПК України інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність.

Відповідно п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Суми податку перераховуються до бюджету суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за місячний податковий період (пп. 222.3.1 ст. 222 ПК України).

Особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів (пп. 222.3.2 ст. 222 ПК України).

ПАТ «Укрнафта» є власником автозаправної станції (АЗС), що розташована за адресою: Полтавська область, смт. Чутово, вул. Жовтнева, 116В, на якій відбувається реалізація підакцизних товарів (нафтопродуктів, тютюнових виробів) споживачам в тому числі у роздріб.

Отже, платником акцизного податку при реалізації підакцизних товарів у роздріб є саме юридична особа - Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», ні філія, ні пункт продажу підакцизного товару не може вважатися платником акцизного податку.

Як зазначено вище, ПАТ «Укрнафта» за місцезнаходженням пункту продажу товарів подано до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області декларацію акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015, згідно яких самостійно визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 61 833 грн. (термін сплати до 30.08.2015).

Отже, відповідач для цілей оподаткування акцизним податком виконує лише функцію органу, до якого Позивач подає податкові декларації з акцизного податку та відповідні податкові розрахунки та за місцезнаходженням якого відбувається сплата податкових зобов'язань.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем зобов'язання визначене у декларації акцизного податку за липень 2015 року №9175185115 від 20.08.2015 на час вирішення справи сплачено.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст.88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 ст. 89 передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 91.2. ст. 92 ПК України порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 10.10.2013 № 578, податковий керуючий - посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

Оскільки платником акцизного податку є ПАТ "Укрнафта" отже, призначати такому платнику податків податкового керуючого має контролюючий орган за місцем реєстрації такої юридичної особи, тобто Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Відповідно до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх компетенції, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Положеннями п.91.3 ст.91 ПК України та Порядком призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначені основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави, до яких відноситься, крім іншого, перевірка стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержання від боржника інформації про операції із заставленим майном, здійснення заходів щодо огляду та оцінки майна, яке пропонується до продажу, організація продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, тощо.

Одночасне вживання різними органами, їх службовими та посадовими особами на тих же підставах дублюючих за своїм характером дій обмежувального характеру щодо одного і того ж чи різного майна позивача, не лише ускладнить виконання положень гл. 9 Податкового кодексу України, а і унеможливить таке виконання, хоча б в частині виділення із загального майна платника податків окремо для кожного податкового керуючого ліквідного майна, до того ж негативно впливатиме на фінансово-господарську діяльність підприємства, може спричинити загрозу виконання позивачем існуючих у нього зобов'язань.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржувані наказ та рішення прийнято з перевищенням повноважень, без врахування фактичних обставин справи, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, отже позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування оскаржених наказу та рішення.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування з моменту прийняття спірних наказу та рішення, оскільки визнані нечинними з моменту прийняття можуть бути визнані лише нормативно-правові акти, до яких такі наказ та рішення не відноситься.

У разі якщо в результаті виконання оскаржених наказу та рішення позивачу завдано шкоди, він наділений правом на звернення до суду з вимогою про відшкодування завданої шкоди на загальних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 128, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОС Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати наказ від 02.09.2015 №85 про призначення податкового керуючого, рішення від 03.09.2015 №159/10/23 «Про опис майна у податкову заставу» прийняті Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Полтавській області.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда