Постанова № 52682940, 21.10.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3228/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріГнидюк І. А. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.08.2015 року форми "Р" № 0033051702/899, рішення №0033051702/898 від 13.08.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0032151702 від 31.07.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДПІ у м. Хмельницькому), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 13.08.2015 року №0033051702/899, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0032151702 від 31.07.2015 року, рішення №0033051702/898 від 13.08.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з вказаними рішеннями та вимогою відповідача не погоджується, та вважає, що вони прийняті протиправно та безпідставно. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що висновки відповідача, які викладені в акті №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року про результати документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (п.н.НОМЕР_1), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року (далі - акт перевірки №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року) не відповідають положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс). Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не визнано витратами, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму 362808,00 грн., як такі, що не понесені ФОП ОСОБА_3 в зв'язку з їх несплатою у звітному періоді постачальнику - публічному акціонерному товариству (далі - ПАТ) "Миронівський хлібопродукт" та безпідставно застосовано до визначення суми витрат позивача не передбачений законодавством касовий метод, згідно з яким витрати формується лише після перерахування коштів постачальнику.

Крім того, на думку позивача реальність здійснення господарської операції позивача з ПАТ "Миронівський хлібопродукт" підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами, які надавались позивачем відповідачу під час проведення перевірки, а придбаний товар був відображений позивачем за даними бухгалтерського обліку та використаний у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що позовні вимоги необґрунтовані, оскаржувані позивачем рішення та вимога законні, оскільки факт порушення позивачем вимог ПК України, встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд дійшов наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, як фізична особа-підприємець зареєстрований 11.02.2003 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради. Основний вид господарської діяльності за КВЕД: 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Працівником ДПІ у м. Хмельницькому на підставі направлення №000308 від 14.07.2015 року згідно із пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України, пп.13.1.2 п.13.1 ст.13 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 02.04.2015 року №2219 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2015 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт перевірки №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року. Згідно висновків акту перевірки №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року відповідачем встановлені порушення позивачем: пп.177.1, пп.177.2 ст.177 ПК України - занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 60025,52 грн.; п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 57479,84 грн.

На підставі висновків акту перевірки №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року, викладених в ньому, відповідачем прийнятті: податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0033051702/899 форми "Р", яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 75031,90 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 60025,52 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 15006,38 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2015 року №Ф-0032151702 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57479,84 грн. та рішення 0033051702/898 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2873,99 грн.

Суд встановив, що за період з 01.01.2012 року по 31.03.2014 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст.177 ПК України та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі.

Згідно положень акту №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року, перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій та книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування - порушень не встановлено.

Відтак, оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0033051702/899 форми "Р", яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 75031,90 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 60025,52 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 15006,38 грн. необхідно зауважити наступне.

Суд встановив, що між ФОП ОСОБА_3 (покупець) та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (постачальник), ідентифікаційний код 25412361, укладений договір поставки №28П/ЧФК від 30.04.2014 року, відповідно до умов якого товар за договором поставки придбавався на умовах товарного кредиту, а п.2.3 договору встановлено, що строки та порядок оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару, і зазначаються в Додатку 1 до договору, згідно з яким строки оплати з моменту поставки встановлено покупцю в банківських днях (глибина кредиту) від 7 до 10 днів. Договором (п.2.5) передбачено зобов'язання покупця проводити звірку розрахунків з постачальником за поставлену продукцію до 15 числа кожного місяця, який іде за періодом щодо якого здійснюється звірка, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Наявними в матеріалах справи копіями документів підтверджується, що позивачем в Додатку 5 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік задекларовано вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції на суму 14297708,39 грн., а згідно тверджень відповідача, викладених в акті перевірки №3059/22-25-17-02/НОМЕР_1 від 31.07.2015 року, реєстром виписок з банку підтверджена сума в 13934900,39 грн., тому відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 не сплачено 362808,00 грн., в зв'язку з чим занижено суму чистого оподатковуваного доходу, наслідком чого стало заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 60025,52 грн.

Аналізуючи вищенаведені доводи ДПІ у м. Хмельницькому, суд звертає увагу сторін на наступне.

На виконання умов договору №28П/ЧФК від 30.04.2014 року позивачем та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи. За вказаним актом звірки кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед постачальником за фактично отриманий товар станом на 31.12.2014 року становила 623536,70 грн. Формування кредиторської заборгованості позивача, яка виникла внаслідок придбання товару за договором №28П/ЧФК від 30.04.2014 року на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на строк від 7 до 10 днів та фактичне придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме - податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, деклараціями про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, актами прийому передачі продукції.

За п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто норма пункту 177.4 статті 177 ПК України є відсильною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Про можливість та необхідність застосування до платника податку на доходи фізичних осіб усіх положень Розділу ІІІ. Податок на прибуток податкового кодексу України свідчить закріплений в пп.4.1.2 п.4.1. ст.4 ПК України принцип рівності усіх платників перед законом та застосовувати однаковий підхід до оподаткування як юридичних осіб, так і фізичних осіб.

Відповідно п.138.1.1 ст.138 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні").

За приписами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до вимог п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Вищезазначені норми ПК України не ставлять право платника податків на формування витрат від того, чи були цим платником податків сплачені кошти за придбані товари.

Враховуючи наведене, збільшення грошових зобов'язань платника податку, зокрема формування кредиторської заборгованості, є витратами такого платника.

Придбаний за договором №28П/ЧФК від 30.04.2014 року товар станом на 30.12.2014-31.12.2014 року облікований на складі позивача, що підтверджується відомістю по товарах на складі та інвентаризацією товарів на складі №3 від 31.12.2014 року, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що існуюча станом на 31.12.2014 року кредиторська заборгованість погашена позивачем відповідно до умов договору №28П/ЧФК від 30.04.2014 року протягом січня 2015 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року, підписаним між позивачем та ПАТ "Миронівський хлібопродукт" та банківськими виписками за 06.01.2015 року, 08.01.2015 року та за 15.01.2015 року.

Придбаний товар реалізований позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки укладеними між ФОП ОСОБА_3 та наступними покупцями: ТОВ "Микулинецький бровар", ДП "Рітейл Вест", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Новус Україна", податковими і видатковими накладними, виписаним позивачем, фіскальними чеками та банківськими виписками.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до визначення суми витрат позивача касовий метод, згідно з яким витрати формується лише після перерахування коштів постачальнику та неправомірно не визнано витратами, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму 362808,00 грн., як таку, що не понесена ФОП ОСОБА_3 в зв'язку з її несплатою у звітному періоді постачальнику, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 року №0033051702/899 форми "Р", яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 75031,90 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 60025,52 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 15006,38 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2015 року №Ф-0032151702 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 57479,84 грн., а також рішення 0033051702/898 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2873,99 грн., суд стверджує наступне .

За п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Базою нарахування єдиного внеску, в силу положень п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, для вищезазначеного платника єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.11 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За вимогами п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску органом доходів і зборів на платника єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску

З огляду на те, що суд встановив правомірність віднесення позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб суму 362808,00 грн. за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року та не доведення відповідачем заниження ФОП ОСОБА_3 суми доходу, отриманого від господарської діяльності, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2015 року №Ф-0032151702 та рішення 0033051702/898 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2015 року також є протиправними і підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних позивачем рішень та вимоги, позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивач сплатив судовий збір на загальну суму 767,34 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.420519144.1 від 12.08.2015 року, №0.0.420519772.1 від 12.08.2015 року, №0.0.428187737.1 від 31.08.2015 року та №0.0.428188666.1 від 31.08.2015 року. Вказана сума, зв'язку з із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 13.08.2015 року №0033051702/899.

Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0032151702 від 31.07.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області№0033051702/898 від 13.08.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в сумі 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 34 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 жовтня 2015 року 16:55.

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук