Постанова № 52682059, 19.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року №813/4190/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Самбірського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Самбірський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача витрати на допомогу по безробіттю у розмірі 26 012,11 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем під час перебування з 08.10.2014 року по 26.06.2015 року на обліку в Центрі зайнятості в якості безробітного та отримання допомоги по безробіттю не було повідомлено про працевлаштування у ТзОВ «Амардіко 120 Україна». В результаті вказаного порушення, позивач вважає, що відповідач безпідставно одержав від Центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 26 012,11 грн. Тож, на думку позивача, в силу ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума отриманої відповідачем допомоги підлягає поверненню.

Ухвалою судді від 14 вересня 2015 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково представник наголосила, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Тож, у звязку із викладеним вище, представник позивача просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання із невідомих суду причин не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою. Водночас, відповідачем жодних заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у його відсутності до суду також подано не було.

Однак, в усних поясненнях по суті спору, наданих у судовому засіданні 28.09.2015 року, відповідач вказав, що позов не визнає та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Так, в силу ст.128 КАС України, судом було ухвалено здійснювати розгляд справи по суті у відсутності відповідача й за наявними у справі доказами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача (надані у судовому засіданні 29.09.2015 року), зясувавши дійсні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.09.2014 року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Самбірського міськрайонного центру зайнятості.

У звязку із неможливістю працевлаштування відповідача, 24.09.2015 року на підставі поданої ним до Центру зайнятості заяви, ОСОБА_2 наказами Самбірського міськрайонного центру зайнятості №НТ140924 від 24.09.2014 року й №НТ141001 від 01.10.2014 року був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 01.10.2014 року по 25.09.2015 року.

З витягу із наказів по персональній картці відповідача вбачається, що наказом Самбірського міськрайонного центру зайнятості №НТ150709 від 09.07.2015 року було припинено відповідачу виплату допомоги по безробіттю, у звязку із призначенням виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості (з дня встановлення порушення), відповідно до пп. « 8» п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 23.06.2015 року.

Тож, фактично відповідач отримав допомогу по безробіттю у період із жовтня 2014 року по червень 2015 року.

У той же час, актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №150 від 23.06.2015 року, складеним начальником відділу взаємодії з роботодавцями Самбірського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_3 встановлено, що перебуваючи з 24.09.2014 року на обліку як безробітний, ОСОБА_2 отримував виплату допомоги з безробіття, проте не подав своєчасно відомостей про обставини, що впливали на умови виплати допомоги по безробіттю, а саме: про виконання ним робіт з токарної обробки запірної арматури за цивільно-правовим договором №52/14 від 08.10.2014 року у ТзОВ «Амардіко 120 Україна» з 08.10.2014 року по 31.10.2014 року та отримання доходів від трудової діяльності, що нараховувалась у відповідності до акта приймання-передачі виконаних робіт №52/14/1 від 31.10.2014 року.

Згідно п.7 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, повязана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сімї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у субєктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

В силу ч.1 ст.4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307 й зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року №915/5136, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ від 02.03.2000 року, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобовязана повідомити про це державну службу зайнятості.

Разом з тим, відповідачем даний обовязок не було виконано, тобто не повідомлено Центр зайнятості про факт перебування у трудових відносинах із ТзОВ «Амардіко 120 Україна» із 08.10.2014 року по 31.10.2014 року та отримання доходів від своєї діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №60/62 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно з пунктом 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Отже, обовязковою передумовою для стягнення коштів в судовому порядку Порядком передбачено надання можливості добровільного повернення коштів особою, яка незаконно отримала матеріальне забезпечення по безробіттю, а підставою для стягнення таких коштів є відповідний наказ керівника з відміткою про ознайомлення з ним цієї особи, з метою дотримання права особи на оскарження такого рішення центру зайнятості щодо повернення коштів.

09 липня 2014 року керівником позивача було видано наказ №ТН150709 про повернення ОСОБА_2 коштів, виплачених йому як допомогу по безробіттю та, з метою повідомлення ОСОБА_2 про необхідність повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, було надіслано відповідачу претензію про повернення коштів у сумі 26 012,11 грн. від 09.07.2015 року №2082/07 (претензія отримана особисто відповідачем 10.07.2015 року під розписку).

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зясовано судом із наданих представником позивача і відповідача у судовому засіданні пояснень, Центром зайнятості було дотримано вказаний Порядок, зокрема, видано та доведено до відома відповідача наказ про повернення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю, рішення (претензія) Центру зайнятості щодо повернення коштів не оскаржене ОСОБА_2, а на день розгляду справи судом останнім кошти не повернуті до Самбірського міськрайонного центру зайнятості.

Отже, суд, підсумовуючи вищевказане, зауважує, що факт працевлаштування відповідача у ТзОВ «Амардіко 120 Україна» з 08.10.2014 року підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 23.06.2015 року №150, а факт отримання відповідачем доходів від здійснення ним трудової діяльності підтверджується матеріалами справи й не заперечується сторонами.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю ґрунтуються на законі, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись наведеним вище та ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Самбірського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37173301900466 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 22394560) кошти у розмірі 26 012 (двадцять шість тисяч дванадцять) грн. 11 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 жовтня 2015 року.