Постанова № 52681775, 23.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року 810/3639/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Рибний світ компані" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

17 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Рибний світ компані" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно змінено напрямок бюджетного відшкодування в уточнюючому податковому розрахунку з податку нв додану вартість за жовтень 2013 р. Крім того, зазначив, що правомірність формування позивачем суми від"ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволені позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 р., у якому змінено напрямок бюджетного відшкодування. Однак, платник податку не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напрямку такого відшкодування, оскільки зміна напрямку відшкодування не може розцінюватися як помилка (а.с. 93-96).

15 жовтня 2015 р. представник позивача подав клопотаня про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти розгляду справи в порядку письмово гопровадження не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін та відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

3 квітня 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 80).

16 грудня 2014 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої у цей же день складено акт перевірки № 359/15-2/35001610 (а.с. 46-49).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 ПК України, чим завищено значення рядка 23.1 уточнюючого розрахунку податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 р. на суму 2 142 001 грн 00 коп. (а.с. 48).

20 січня 2015 р. на підставі акта перевірки № 359/15-2/35001610 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2 142 001 грн 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 535 500 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 9).

У зв"язку з тим, що позивач вважає назване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовні ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як убачається з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 200.6 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Як убачається з п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з вимогами п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Наявні матеріали справи свідчать, що 20 листопада 2013 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 р., у якій у рядку 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов"язань з податку на додану вартітсь наступних звітних (податкових) періодів" зазначено суму 2 142 001 грн 00 коп. (а.с. 11-14).

17 листопада 2014 р. позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 р. (далі - уточнюючий розрахунок за жовтень 2013 р.), Додаток 2 "Довідка про залишок суми від"ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" від 17 листопада 2014 р., Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) від 17 листопада 2014 р. та Додаток 3 «Розрахунок сум бюджетного відшкодування» від 17 листопада 2014 р. (а.с. 32-44).

Як убачається з уточнюючого розрахунку за жовтень 2013 р., позивач заповнив рядок 23 та відобразив по рядку 23.1. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 2 142 001 грн 00 коп. (а.с. 36).

Правомірність формування позивачем вищезазначеної суми від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не заперечувалася.

Наведене свідчить, що позивачем було дотримано перелічених вище вимог для отримання бюджетного відшкодування.

Стосовно права платника податку на додану вартість змінювати напрям бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

При вирішенні справи судом враховано, що не зважаючи на наявність уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 р., такі дії не впливають на саму суму бюджетного відшкодування, тобто, її завищення не відбулось.

Крім того, раніше відповідачем було встановлено право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 р. в сумі 2 142 001 грн 00 коп., а саме, в акті перевірки про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2014 р. від 18 вересня 2015 р. № 306/1-13-22-2-21/35001610 (а.с. 171-208) .

Водночас, судом враховано, що чинним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав, коли контролюючий орган зменшує бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а платник не має права на вказане бюджетне відшкодування.

Зокрема, згідно з вимогами п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до вимог п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Податковим законодавством не передбачено, що зміна значення рядків 23.1 податкової декларації з податку на додану вартість, які визначають напрями бюджетного відшкодування, є порушенням законодавства, а тому дії щодо перенесення суми, зазначеної у таких рядках, що фактично призводять до зміни напряму бюджетного відшкодування «на рахунок платника у банку», не можуть розцінюватися як порушення податкового законодавства України.

Крім того, чинне законодавство не обмежує право платника уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв'язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов'язань та не містить жодних обмежень щодо зміни такою уточненою декларацією напрямку відшкодування. Єдиним обмеженням для подання уточнюючого розрахунку є встановлення строків подання такого уточнення.

Як вже зазначалося, згідно з вимогами п. 200.6 ПК України платник податків може самостійно прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов"язань з цього податку, що виникли протягом насупних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті.

Порядок подачі відповідної податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації, передбачений п. 200.7 ПК України.

До того ж згідно з вимогами п. 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п.50.1 ст.50 ПК України право виправити самостійно виявлені помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежене виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма цього Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таке обмеження і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 ПК України. Також у п. 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що платник податку не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

При цьому, надаючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно врахувати, що за своєю суттю бюджетне відшкодування - це сума коштів платника податків, які він сплатив іншим платникам податку у зв"язку з веденням власної господарської діяльності, повернення яких гарантує держава та які тимчасово перебувають у розпорядженні Державного бюджету України.

Отже, при визначенні напрямку використання бюджетного відшкодування, платник податків має право визначати цей напрямок на власний розсуд протягом строку давності з моменту виникнення права на таке відшкодування. А відтак зміна напрямку бюджетного відшкодування повинна відбуватися у порядку, передбаченому для уточнення показників податкової звітності, викладеному у ст. 50 ПК України.

Крім того, слід зазначити, що у Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 9 січня 2007 р. у справі "Інтерсплав проти України", суд зазначив, що поняття "майно" у першій частині ст. 1 Першого протоколу (994_535) має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. У зв"язку з цим ЄСПЛ зауважив, що в даній справі спір стосується не конкретної суми відшкодування податку на додану вартість або компенсації за затримку у його виплаті, а загального права заявника відповідно до Закону "Про податок на додану вартість". ЄСПЛ також зауважив, що ознайомившись із критеріями та вимогами, встановленними національним законодавством, заявник мав достатньо підстав сподіватись на відшкодування податку на додану вартість, який він сплатив під час здійснення своєї господарської діяльності, так само як і на компенсацію за затримку його виплати. Навіть якщо окрема вимога щодо відшкодування податку на додану вартість може бути предметом перевірки та оскарження компетентними державними органами, відповідні положення Закону України "Про податок на додану вартість" не вимагають попереднього судового розгляду цієї вимоги з метою підтвердження права на відшкодування.

Враховуючи відсутність визначених чинним податковим законодавством обставин, які б свідчили б про відсутність у позивача права на вчинення юридично значимих дій у межах спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2014 р. у справі К/800/20412/13.

Враховуючи викладене та відсутність порушень у визначенні суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з підстав, зазначених податковим органом в акті перевірки.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду заперечень на позов та доказів, які б спростовували доводи позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 р. № НОМЕР_1 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 20 січня 2015 р. № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.