Постанова № 52681711, 09.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року 810/4806/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ненно" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ненно" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0002922200.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нарахував грошові зобовязання по податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач будь-яких пояснень з приводу заявленого позову суду не надав.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку з наданням йому часу для надання письмових заперечень та додаткових доказів по справі.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є обєктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ненно" зареєстровано як юридичну особу16.09.2013 шляхом перетворення з ЗАТ "Ненно", як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.06.2015 по 08.07.2015 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС четвертого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, майора податкової міліції ОСОБА_1, за матеріалами досудового розслідування 18.09.2014 за №32014160000000227 щодо призначення позапланової перевірки ТОВ "Ненно", відповідно до наказу від 26.06.2015 №550 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ненно" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" за період з 01.01.2012 по 02.04.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 15.07.2015 №230/10-13-22-02-20/30170388 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що договори, укладені між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" не були спрямовані на реальне виконання зобовязань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Як наслідок, в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 173305,00 грн., у т.ч. за квітень 2012 року - 20013,00 грн., за серпень 2012 року - 24700,00 грн., за вересень 2012 року - 17940,00 грн., за квітень 2013 року - 18400,00 грн., за серпень 2013 року - 19734,00 грн., за грудень 2013 року - 39662,00 грн., за квітень 2014 року - 32856,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача даних АС "Податковий блок".

Так, зі змісту Акту перевірки вбачається наступне:

Податковим органом при проведені аналізу інформації по ТОВ "Ремтайгер" встановлено, що вказане підприємство має стан "8 - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульоване 29.01.2015, остання податкова звітність подана 10.10.2014, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2013 році становило 4 особи.

При проведенні аналізу інформації по ТОВ "Макмимор" податковим органом встановлено, що вказане підприємство має стан "8 - До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", свідоцтво платника ПДВ анульоване 29.01.2015, остання податкова звітність подана 13.10.2014, дані щодо наявності основних засобів відсутні, кількість працюючих у 2014 році становило 7 осіб.

Податковим органом при проведені аналізу інформації по ТОВ "Полістер" встановлено, що вказане підприємство має стан "16 - Припинено (Ліквідовано, закрито)", свідоцтво платника ПДВ анульоване 14.08.2013, остання податкова звітність подана 30.08.2013, дані щодо наявності основних засобів та працюючих відсутні.

Крім того, під час проведення перевірки позивача податковим органом використано постанову старшого слідчого з ОВС четвертого ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, майора податкової міліції ОСОБА_1, за матеріалами досудового розслідування 18.09.2014 за №32014160000000227, згідно якої встановлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи організували діяльність "конвертаційного центру", яка направлена на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, шляхом здійснення безтоварних операцій та переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівку. Так, до такої діяльності залучено ряд фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор".

Допитані як свідки засновник та директор ТОВ "Ремтайгер" гр. ОСОБА_2 та засновник та директор ТОВ "Макмимор" гр. ОСОБА_3 надали свідчення, що підприємства зареєстрували на своє імя за грошову винагороду без подальшої мети здійснювати підприємницьку діяльність, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, не підписували та не мали печатки підприємства.

За наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські операції ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у звязку з чим вказані підприємства не могли фактично здійснювати господарські операції.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0002922200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 191615,00 грн., з яких: 153292,00 грн. - за основним платежем; 38323,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Так, судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Ненно" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор".

Згідно умов Договору купівлі-продажу товару від 19.04.2012 №1904/1, укладеного між ТОВ "Полістер" (Продавець) та ТОВ "Ненно" (Покупець), продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Вказаним договором визначено найменування товару: будівельні матеріали.

Також, між ТОВ "Полістер" (Продавець) та ТОВ "Ненно" (Покупець) укладено аналогічний договір купівлі-продажу товару від 01.08.2012 №1/08-12 на поставку будівельних матеріалів.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Полістер", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 29.08.2012 №292, від 20.08.2012 №190, від 14.08.2012 №122, від 26.09.2012 №289, від 18.09.2012 №197;

- рахунок-фактур від 29.08.2012 №СФ-29/08-12, від 20.08.2012 №СФ-20/08-12, від 14.08.2012 №СФ-14/08-12, від 26.09.2012 №СФ-26/09-12, від 18.09.2012 №СФ-18/09-12;

- видаткових накладних від 29.08.2012 №292, від 20.08.2012 №190, від 14.08.2012 №122, від 26.09.2012 №289, від 28.09.2012 №197;

- платіжних доручень від 05.09.2012 №356, від 05.09.2012 №355, від 09.10.2012 №437, від 09.10.2012 №436.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "Ремтайгер" (Продавець) та ТОВ "Ненно" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару від 23.04.2013 №23/04-13, згідно умов якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Вказаним договором визначено найменування товару: будівельні матеріали.

Крім того, між ТОВ "Ремтайгер" (Продавець) та ТОВ "Ненно" (Покупець) укладено аналогічний договір купівлі-продажу товару від 18.12.2013 №18/12 на поставку будівельних матеріалів.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Ремтайгер", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 28.08.2013 №35, від 27.08.2013 №32, від 25.12.2013 №101, від 24.12.2013 №90, від 19.12.2013 №60, від 18.12.2013 №59, від 24.04.2013 №152, від 23.04.2013 №144;

- рахунок-фактур від 25.12.2013 №СФ-101, від 24.12.2013 №СФ-90, від 19.12.2013 №СФ-60, від 18.12.2013 №СФ-59, від 24.04.2013 СФ-24/04-2, від 23.04.2013 №СФ-23/04-1;

- видаткових накладних від 28.08.2013 №РН-0000035, від 27.08.2013 №РН-0000032, від 25.12.2013 №РН-101, від 24.12.2013 №РН-90, від 19.12.2013 №РН-60, від 18.12.2013 №РН-59, від 24.04.2013 №ЛНА-000152, від 23.04.2013 №ЛНА-000144;

- платіжних доручень від 28.08.2013 №468, від 28.08.2013 №469, від 26.12.2013 №184, від 26.12.2013 №183, від 19.12.2013 №165, від 19.12.2013 №164, від 24.04.2013 №246, від 24.04.2013 №245;

- банківських виписок по рахунку від 26.12.2013, від 19.12.2013;

- актів прийому-передачі основних засобів від 18.12.2013, від 23.04.2013.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Макмимор" (Продавець) та ТОВ "Ненно" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару від 01.04.2014 №0104-2, згідно умов якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Вказаним договором визначено найменування товару: будівельні матеріали.

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Макмимор", позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів:

- податкових накладних від 23.04.2014 №37, від 28.04.2014 №45, від 17.04.2014 №30, від 14.04.2014 №22;

- рахунок-фактур від 23.04.2014 №СФ-37, від 28.04.2014 №СФ-45, від 17.04.2014 №СФ-30, від 14.04.2014 №СФ-22;

- видаткових накладних від 23.04.2014 №РН-37, від 28.04.2014 №РН-45, від 17.04.2014 РН-30, від 14.04.2014 №РН-22;

- платіжних доручень від 19.05.2014 №235, від 19.05.2014 №236, від 14.05.2014 №230, від 14.05.2014 №229;

- банківських виписок по рахунку від 19.05.2014, від 14.05.2014.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту за перевіряємий період.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" будівельних матеріалів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять видаткові та податкові накладні, а також не зазначав про невідповідність вказаних первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обовязкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" будівельних матеріалів.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" не були спрямовані на реальне виконання зобовязань, а лише для збільшення податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", повязаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або повязаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", з підстав відсутності реальності поставки товарів, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля будівельних матеріалів, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані будівельні матеріали були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими субєктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, то необхідно зазначити наступне.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна оформлюється лише при отриманні послуг з перевезення та не є обовязковим документом, що свідчить про отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення сум податку на додану вартість із вартості придбання товару до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, адже зазначене включення здійснюється на підставі відповідних належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, які в розумінні ст. 9 Закону України №966 та відповідають її вимогам.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд також не приймає до уваги як доказ у справі пояснення засновників і директорів ТОВ "Ремтайгер" ОСОБА_2 та ТОВ "Макмимор" ОСОБА_3 щодо непричетності їх до діяльності підприємств, оскільки вказаний документ в силу приписів кримінального-процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним доказом у справі. При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у даних досудових розслідуваннях, а також вироків суду, які б набрали законної сили щодо створення і діяльності саме ТОВ "Ремтайгер" та ТОВ "Макмимор".

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому судом враховано наступне.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Ремтайгер" анульовано 29.01.2015, тоді як господарські відносини між позивачем та цим контрагентом здійснювалися в квітні, серпні, грудні 2013 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Макмимор" анульовано 29.01.2015, тоді як господарські відносини між позивачем та цим контрагентом здійснювалися в квітні 2014 року.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Полістер" анульовано 14.08.2013, тоді як господарські відносини між позивачем та цим контрагентом здійснювалися в квітні, серпні, вересні 2012 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що анулювання свідоцтва платника ПДВ та ліквідація юридичної особи самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобовязаннях і кредитах Підприємства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками відповідних фінансово-господарських взаємовідносин у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у звязку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Ненно" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобовязань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У звязку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном субєкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ "Ненно" та ТОВ "Полістер", ТОВ "Ремтайгер", ТОВ "Макмимор", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 09.09.2015 №0002922200.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ненно" (код ЄДРПОУ 30170388) судові витрати у сумі 2874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 22 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.