Постанова № 52681556, 29.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа №805/2468/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання Ляшко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (м. Маріуполь)

до Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька

про скасування рішень

за участю

представників сторін: від позивача ОСОБА_1

від відповідача не зявився

від третьої особи ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішень від 02.03.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача була залучена ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі третя особа).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Посилається на вимоги діючого законодавства, яким позивач звільняється від сплати єдиного внеску і відповідно штрафні санкції не повинні застосовуватись. Крім цього, позивач зазначив, що за період з 2013 року йому у судовому порядку були надані розстрочки щодо виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду. Вказаними постановами суду з нього були стягнуті заборгованості по єдиному внеску, до складу таких заборгованостей, крім сум основного боргу, також увійшли суми штрафів та пені, згідно відповідних рішень органів Пенсійного фонду України. Таким чином, у даному випадку, відповідачем були нараховані штрафні санкції та пеня на суми розстрочених сум, які, у свою чергу, складаються з суми основного боргу, штрафу та пені, що суперечить вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач у судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, також надав заперечення на позов (а.с. 57) та додаткові пояснення (а.с. 116). Відповідач заперечує проти позову та посилається на наступне. Позивач несвоєчасно сплатив заборгованість із сплати єдиного внеску з лютого 2014 року, відповідно йому були нараховані штрафні (фінансові) санкції. Відповідач також зазначає, що на теперішній час перелік населених пунктів, на яких здійснюється антитерористична операція, Кабінетом Міністрів України не визначений. Крім цього, пояснив, що від третьої особи він не отримав матеріали особової справи позивача, а лише в електронному вигляді особовий рахунок.

Третя особа у судовому засіданні надала пояснення стосовно позовних вимог, а також зазначила, що матеріали особової справи позивача залишилися у будівлі податкового органу, яка була захоплена невідомими особами, на підтвердження чого надала до суду певні документи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників осіб, які приймають участь у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи 10.12.2003 року за № 1 266 120 0000 001064, код ЄДРПОУ 32794511, до 02.02.2015 року знаходився на обліку третьої особи, після вказаного періоду знаходиться на обліку відповідача та є платником єдиного внеску.

02.03.2015 року відповідачем на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон) були прийняті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:

№ НОМЕР_1, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2014 року до 12.06.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 40 953,13 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 7 851,09 грн., загальна сума складає 48 804,22 грн.;

№ НОМЕР_2, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 19.04.2014 року до 12.06.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 79 735,54 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 41 081,40 грн., загальна сума складає 120 816,94 грн.;

№ НОМЕР_3, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.10.2014 року до 10.02.2015 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 104 481,10 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 95 904,48 грн., загальна сума складає 200 385,58 грн.;

№ НОМЕР_4, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.07.2014 року до 24.10.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 73 503,67 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 69 828,48 грн., загальна сума складає 143 332,15 грн.;

№ НОМЕР_5, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.05.2014 року до 12.06.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 85 807,55 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 19 735,73 грн., загальна сума складає 105 543,28 грн.;

№ НОМЕР_6, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.12.2014 року до 17.02.2015 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 97 186,14 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 52 482,13 грн., загальна сума складає 149 668,27 грн.;

№ НОМЕР_7, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.11.2014 року до 10.02.2015 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 107 397,92 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 88 066,29 грн., загальна сума складає 195 464,21 грн.;

№ НОМЕР_8, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 23.09.2014 року до 24.10.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 102 507,69 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 32 802,47 грн., загальна сума складає 135 310,16 грн.;

№ НОМЕР_9, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.08.2014 року до 24.10.2014 року до позивача були застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 10% на суму 106 765,55 грн. та нарахована пеня у розмірі 0,1% на суму 69 397,61 грн., загальна сума складає 176 163,16 грн.

13.03.2015 року позивачем на вказані рішення були подані скарги до Головного управління ДФС у Донецькій області, які рішенням про результати розгляду скарг залишені без задоволення, а спірні рішення без змін.

23.04.2015 року позивачем на вказані рішення були подані скарги до ДФС у Донецькій області, які рішенням про результати розгляду скарги від 21.05.2015 року № 10688/6/99-99-10-01-07-15 залишені без задоволення, а спірні рішення без змін.

Факти несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску з лютого 2014 року не є спірними обставинами між сторонами, відповідно не підлягають доказуванню згідно ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Ч. 8 ст. 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Ч. 10 ст. 25 Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Ч. 14 ст. 25 Закону визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Відповідно до пп. 7.2 р. VII Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 9. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Суд зазначає, що Закон України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (надалі Закон № 1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Ст.. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону, а саме р. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 9-3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Ст.. 1 Закону № 1669 визначені терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання аб. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 року.

Суд зазначає, що до відповідача позивачем була надана заява від 10.06.2015 року за № 10/06-01 про звільнення його від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Позивачем до матеріалів справи надані також сертифікати (висновок) про настання обставин непереборної сили: № 653 від 19.06.2014 року, згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року позивачеві при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів та № 5101 від 21.09.2015 року про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р., з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року на виконання Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, не скасований.

Згідно виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням позивача до 02.02.2015 року було: м. Донецьк, а з цієї дати м. Маріуполь, які відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р входять до зазначеного переліку.

Суд також зазначає, що право на звільнення від виконання своїх обов'язків надано позивачеві саме Законом, тобто нормативним актом, що має вищу силу, відсутність механізму реалізації норм Закону стосовно звільнення платників єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених ст.. 25, 26 за невиконання обовязків платника єдиного внеску, не позбавляє відповідача від виконання його норм та не дає підстав щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій з 14.04.2014 року суперечить вимогам Закону.

Спірними рішеннями до позивача також застосований штраф та нарахована пеня з 21.03.2014 року, тобто до періоду, з якого позивач звільняється від виконання своїх обов'язків та відповідальності. З цього приводу суд зазначає наступне.

З картки особового рахунку позивача (а.с. 117-124) та додаткових пояснень відповідача вбачається, що кожного місяця позивач повинен був сплачувати суми єдиного внеску, які він визначив у звітах про нарахування єдиного внеску. Крім цього, щомісячно позивачеві також виставлялись рахунки щодо сплати єдиного внеску, сформовані у електронному вигляді, зокрема, від 20.03.2014 року № 21156, від 18.04.2014 року № 2, від 20.05.2014 року № 4, кожний на суму 104 070,16 грн.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що постановами Донецького окружного адміністративного суду, зокрема: від 08.04.2013 року по справі № 805/3741/13-а, від 20.05.2013 року по справі № 805/5704/13-а, від 04.06.2013 року по справі № 805/7312/13-а тощо, з позивача була стягнута заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Стягнуті з позивача суми вказаної заборгованості також судовими рішеннями (постанова від 08.04.2013 року по справі № 805/3741/13-а, ухвала від 20.05.2013 року по справі № 805/5704/13-а, постанова від 04.06.2013 року по справі № 805/7312/13-а тощо) були розстрочені із визначенням конкретних щомісячних сум, які підлягали сплаті позивачем починаючи з травня 2013 року і по жовтень 2016 року.

Таким чином, вищевказані електронні рахунки на суму 104 070,16 грн. фактично є сумою щомісячних розстрочених платежів, які позивач повинен був сплачувати.

При цьому, суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 805/3741/13-а з позивача була стягнута заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 1 663 867,75 грн., яка складається з сум основного боргу, а також штрафу та пені, згідно рішень Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька № 600, 601 від 13.02.2013 року; № 936 від 12.03.2013 року. У інших вищезазначених судових рішеннях не зазначена складова заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску.

З наведеного вбачається, що щомісячні розстрочені суми заборгованості, тобто 104 070,16 грн., які позивач сплачував, складаються з сум основного боргу, а також штрафу та пені.

При цьому, відповідач спірними рішеннями застосував до позивача штраф та нарахував пеню на заборгованість, яка вже містить в собі суми штрафу та пені, тобто повторно застосував до позивача штраф та нарахував пеню, відповідно повторно притягнув позивача до відповідальності.

У відповідності до вимог ч. 10 ст.25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Ч. 11. ст. 25 Закону визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;

П.2 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, відповідач також неправомірно нарахував позивачеві штрафні (фінансові) санкції за період з 21.03.2014 року по 14.04.2014 року.

Ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, спірні рішення прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття; недобросовісно; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 487,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та від 05.11.2014 року № 1079-р, Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, ст. 2, 71, 162, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.03.2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9.

Стягнути з Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» судові витрати у сумі 487 грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 29.09.2015 року у присутності представників позивача та третьої особи.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2015 року.

Суддя Маслоід О.С.