Постанова № 52681536, 07.10.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2015 рокум. Ужгород№ 807/372/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання - Приходько Т.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Електрі" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання рішення протиправним, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Електрі» (далі позивач, ПП «Електрі») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Ужгород Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання рішення ДПІ в м. Ужгород ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 20.02.2015 року за №1429/10/07-01-22-01 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 року за №0001072341 протиправним та зобовязання вчинити певні дії, а саме: погодити застосування податкового компромісу.

23 липня 2015 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою, позивач просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 20.02.2015 року №1429/10/07-01-22-010 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню від 07.05.2012 року №0001072341.

2. Зобовязати ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області повторно розглянути заяву ПП «Електрі» від 12.02.2015 року про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкових зобовязань по податковому повідомленню - рішенню від 07.05.2012 року №0001072341 з податку на додану вартість на суму податкового зобовязання у розмірі 13 652,50 грн. та відобразити у інтегрованій картці ПП «Електрі» за платежем 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг)» узгодження податкових зобовязань ПП «Електрі» за податковим повідомленням - рішенням від 07.05.2012 року №0001072341 у розмірі 13 652,50 грн. по досягненню ПП «Електрі» податкового компромісу.

Відповідно до ч.1 ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивач скористався наданим йому правом ч.1 ст.51 КАС України, та збільшив ромір позовних вимог. Таку заяву прийнято судом та розглянуто адміністративний позов по суті в новій редакції.

В ході судового розгляду, протокольною ухвалою в судовому засіданні було замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію в м. Ужгороді Головного управління Міндоходів в Закарпатській області, на належного відповідача Державну податкову інспекцію в м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Адміністративний позов мотивовано наступним. 13.02.2015 року Приватне підприємство «Електрі» звернулось на адресу ДПІ в м. Ужгороді з пропозицією про досягнення податкового компромісу по неузгодженому податковому повідомленню-рішенню від 07.05.2012 року №0001072341. Позивач зазначив, що на даний час справа по оскарженню податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року №0001072341 перебуває в Львівському апеляційному адміністративному суді. 16.02.2015 року позивач сплатив суму податкового компромісу в розмірі 5 % від узгодженої суми. Так, 23.02.2015 року на адресу ПП «Електрі» надійшло рішення ДПІ в м. Ужгороді про непогодження застосування податкового компромісу. Дане рішення вважає протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд такий задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, з мотивів викладених у поданих раніше письмових запереченнях проти такого, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у місті Ужгород було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Електрі» щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах із платником податків ПАТ «Ужгородоптторг» за період з 01.02.2012 року по 28.02.2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.04.2012 року №479/22-01/37637037 та винесено податкове повідомлення - рішення від 07.05.2012 року №0001072341 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 10 922,50 грн.

Не погоджуюсь з винесеним податковим повідомленням - рішенням ПП «Електрі» розпочав процедуру судового оскарження.

За наслідками розгляду адміністративного позову ПП «Електрі» по справі №2а-0770/2028/12 Закарпатським окружним адміністративним судом винесено постанову від 19.12.2012 року, якою у задоволенні позовних вимог ПП «Електрі» відмовлено повністю.

Ухвалою від 17.03.2014 року Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга ПП «Електрі» залишено без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.07.2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження ПП «Електрі».

Однак, ПП «Електрі» 02.06.2014 року в межах строку визначеного ст. ст. 56, 102 Податкового кодексу України, який становить 1095 днів з дня отримання позивачем оскаржуваного рішення повторно звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.015.2012 року №0001072341, яке було предметом розгляду в вищенаведеній адміністративній справі.

Ухвалою від 04.08.2014 року по справі №807/1969/14 Закарпатським окружним адміністративним судом закрито провадження в частині скасування податкового повідомлення - рішення у відповідності до п. 4 ч. 1 ст.157 КАС України, у звязку з набранням законної сили постанови від 19.12.2012 року Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №2а-0770/2028/12.

Дана ухвала була оскаржена ПП «Електрі» до Львівського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 26.09.2014 року Львівського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Електрі». (Копії ухвал містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 7 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» Приватне підприємство «Електрі» звернулося до ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області з заявою від 12.02.2015 року №001 про застосування податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню від 07.05.2012 року №0001072341. До заяви ПП «Електрі» додано копію податкового повідомлення - рішення від 07.05.2012 року №0001072341 та копію Ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області розглянула вищенаведену заяву та за наслідками її розгляду винесено рішення від 20.02.2015 року №1429/10/07-01-22-01 про непогодження застосування податкового компромісу ПП «Електрі», оскільки постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року по справі №2а-0770/2028/12 за наслідками розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом набула законної сили, то повторне звернення ПП «Електрі» до суду з тим самим податковим повідомленням-рішенням не є підставою для застосування податкового компромісу.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або посадових осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу (п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями).

Згідно п.1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного адміністративного оскарження, а також випадки коли платник податків отримав податкове повідомлення - рішення, за яким податкові зобовязання неузгоджені за нормами цього кодексу.

Згідно пп.2.2 п.2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого наказом ДФС від 17.01.2015 року №13 процедура податкового компромісу поширюється на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях - рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Отже, податковий компроміс можливий щодо неузгоджених сум податкових зобовязань визначених у податковому повідомленні - рішенні, щодо якого не закінчена процедура судового оскарження. При цьому, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили що підтверджує правомірність донарахованих контролюючим органом податкових зобовязань, відповідно до положень ПКУ, застосування податкового компромісу не є можливим.

З цього приводу суд зазначає, що судом було зобовязано відповідача надати суду належним чином завірені копії облікових карток ПП «Електрі» по платежу 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг) за 2014 - 2015». Згідно таких (а.с. 55-65) вбачається, що сума у розмірі 13 656,50 грн. 04.06.2014 року виведена податковим органом з реєстру податкових повідомлень - рішень.

Вказане виведення з реєстру відображено в обліковій картці, як зменшення суми у розмірі 13656,50 грн. по вищенаведеному податковому повідомленню рішенню, а тому сума боргу є неузгодженою.

Відповідно до п.п.191.1.10. п. 191.1. ст. 191 ПК України, однією із функцій контролюючих органів, є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Згідно п.74.1. ст.74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05.12.2013 року і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №217/24994.

Зазначеним Порядком передбачено ведення інтегрованої картки платника, як форми оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно з абзацом п.1 розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно п. 1. розділу ІІІ Порядку, нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобовязання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобовязання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом: Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобовязань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобовязання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Відповідно до п.3. розділу III Порядку, зобовязання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

При цьому, згідно п. 4.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» (надалі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року N 1236 у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

Одночасно, сума грошового зобовязання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно до абзацу 4 п.56.18. ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобовязання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, станом на день подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу сума податкових зобовязань, визначена вищенаведеним податковим повідомленням рішенням, була неузгодженою оскільки перебувала в судовому оскарженні (адміністративна справа № 807/1969/14.

При цьому, процедуру застосування податкового компромісу врегульовано підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Відповідно до абзацу 1 п.1 підрозділу 92 розділу XX ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Як зазначено у п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобовязання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала факту того, що сума визначена вищевказаним повідомленням рішення у розмірі 13656,50 грн. є неузгодженою.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відображення в обліковій картці суми у розмірі 13 656,50 грн. як неузгодженої, є належним та допустимим доказом протиправності винесення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області рішення від 20.02.2015 року №1429/10/07-01-22-01 про непогодження застосування податкового компромісу, з підстав того, що є рішення суду яке набрало законної сили з вищевказаного податкового повідомлення рішення, а тому останнє суперечить фактичним обставинам справи та нормам Податкового кодексу.

В силу пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України одним з принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Оскільки адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в звязку з прийняттям рішення чи діями субєктом владних повноважень порушуються права позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обовязковими.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в звязку із прийняттям рішення субєктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Таким чином, підставами для визнання рішення протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання рішення протиправним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Як вбачається з заявлених позовних вимог, позивачем обрано спосіб захисту його прав, який, зокрема, полягає у відображенні у інтегрованій картці ПП «Електрі» за платежем 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт (послуг)» узгодження податкових зобовязань ПП «Електрі» за податковим повідомленням - рішенням від 07.05.2012 року №0001072341 у розмірі 13 652,50 грн. по досягненню ПП «Електрі» податкового компромісу.

Однак, згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на зазначене, виконання повноважень, які покладені на відповідача, в тому числі щодо прийняття рішення про погодження податкового компромісу, за своєю правовою природою, є його виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями), тобто втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким, чином оскільки оскаржуване рішення відповідача не відповідає вказаним вище фактичним обставинам справи, тому суд приходить до висновку, що таке слід визнати протиправним та скасувати його.

Також суд вважає, обґрунтованими і такими що підлягають до задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області повторно розглянути заяву ПП Електрі від 12.02.2015 року про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкового повідомлення - рішення від 07.05.2012 року №0001072341, оскільки суд вважає, що в такий спосіб буде захищено та відновлено права позивача і в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення.

Щодо іншої частини позовних вимог позивача а саме щодо зобовязання відповідача про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкових зобов'язань по податковому повідомленню - рішенню від 07.05.2012 №0001072341 з податку на додану вартість на суму податкового зобов'язання у розмірі 13 652,50грн. та відобразити у інтегрованій картці ПП «Електрі» за платежем 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених Україні товарів, робіт (послуг)» узгодження податкових зобов'язань ПП «Електрі» за податковим повідомленням - рішенням від 07.05.2012 №0001072341 у розмірі 13 652,50грн. по досягненню ПП «Електрі податкового компромісу, то слід зазначити, що вразі задоволення судом даних позовних вимог суд перебирає на себе функції відповідача і зобовязує його вчинити дії, які входять до його компетенції і такі дії можуть бути вичинені відповідачем за наслідками повторного розгляду вищевказаної заяви позивача про застосування податкового компромісу.

За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у розмірі 91,35 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №1048 від 27.02.2015 року.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Електрі" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання рішення протиправним - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області від 20.02.2015 року №1429/10/07-01-22-01 про непогодження застосування податкового компромісу по податковому повідомленню - рішенню від 07.05.2012 року №0001072341.

Зобов'язати ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області повторно розглянути заяву ПП Електрі від 12.02.2015 року про застосування податкового компромісу в частині погодження податкового компромісу до податкового повідомлення - рішення від 07.05.2012 року №0001072341.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного (відповідного місцевого) бюджету України (м. Ужгорода) на користь Приватного підприємства "Електрі" витрати зі сплати судового збору в сумі 91,35 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення №1048 від 27.02.2015 року відповідно до задоволеної частини позовних вимог .

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяC.А. Гебеш