Постанова № 52681270, 07.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 р. Справа № 805/3194/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.,

розглянувши у порядку письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Селидівського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1 (м. Селидове)

про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

Селидівський міський центр зайнятості (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 8 261,79 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позивач обґрунтовував позовні вимоги наступним. Відповідач незаконно отримала суму допомоги по безробіттю, оскільки у період перебування на обліку позивача була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач у судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

12.11.2008 року відповідач звернулась із заявою до позивача за сприянням у працевлаштуванні та наданням статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом від 12.11.2008 року № НТ081112 відповідачу надано статус безробітної відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N 803-XII, який діяв на період виникнення спірних правовідносин, (далі Закон) та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон № 1533) та призначена допомога по безробіттю.

За період з 12.11.2008 року по 06.08.2009 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 8 261,79 грн., що підтверджується довідкою.

Позивачем був направлений запит до Державної реєстраційної служби України стосовно відповідача та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015 року. Згідно вказаного витягу відповідач зареєстрована фізичною особою-підприємцем 07.08.1997 року і до теперішнього часу має статус субєкта підприємницької діяльності.

На підставі вказаного позивачем складений акт № 25 від 17.06.2015 року перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення.

Про вказані обставини відповідач позивача не повідомила, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 36 Закону № 1533, яка покладає на осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

17.06.2015 року позивачем був прийнятий наказ № 60 про повернення відповідачем допомоги по безробіттю.

Відповідачеві було надіслано претензію № 04/1584, якою позивач пропонує у добровільному порядку повернути сплачену суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю та зазначає, що у випадку несплати вищевказаних коштів питання про їх стягнення буде вирішуватись відповідно до чинного законодавства. Згідно відомостей реєстру поштових відправлень (8540001865254) вказана претензія була отримана відповідачем, проте, станом на момент розгляду справи відповідачем сума заборгованості не сплачена.

Ст. 2 Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Ст. 7 Закон № 1533 визначено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, та зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до вимог п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку, зокрема, з дня працевлаштування (самостійного або за направленням центру зайнятості), в тому числі на сезонні роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення договору цивільно-правового характеру, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг тощо. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата видачі та номер реєстраційного свідоцтва, дата укладення договору цивільно-правового характеру.

Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі Закон № 755), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Ч. 2 ст. 43 Закон № 755 за відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Згідно із ч. 3 ст. 46 Закону № 755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Ст. 39 Закону № 1533 визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Підставою для повернення відповідачем отриманої допомоги по безробіттю є факт того, що вона була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та своєчасно не повідомила про цю обставину позивача.

Аналіз наведених норм доводить, що у разі відсутності у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа підприємець не позбавлена статусу підприємця та відповідно вважається зайнятою особою. У разі знаходження такої особи на обліку, після встановлення факту належності її до категорії зайнятих, вона знімається з обліку та втрачає право на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, відповідач в період знаходження на обліку у позивача в якості безробітної, була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності не здійснена, тобто позивач відносилась до зайнятого населення, про що не повідомила позивача.

Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт незаконного отримання відповідачем допомоги по безробіттю у сумі 8 261,79 грн., яка підлягає поверненню.

З огляду на зазначене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, ст. 72, 162, 163, 185, 186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Селидівського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю у сумі 8 261,79 грн. на рахунок № 37171304900070 в ГУДКСУ Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 22039540.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Маслоід О.С.