Рішення № 52674468, 15.10.2015, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

15 жовтня 2015 рокуСправа № 322/1055/15

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»

до: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості,

22 вересня 2015 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 13 266,87 грн. за кредитним договором б/н від 14.03.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору б/н від 14.03.2006 відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідач належним чином не виконував своїх зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 30.06.2015 він має заборгованість у розмірі 65 158,71 грн., яка складається з наступного: 9 972,97 грн. заборгованість за кредитом; 55 185,74 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом. Від цієї суми віднімається сума, у розмірі 55 185,74 грн., що була стягнута з відповідача рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29.07.2013. Тобто, різниця становить 12 158,92 грн., до якої додаються штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 607,95 грн. штраф (процентна складова), у звязку з чим загальна сума заборгованості складає 13 266,87 грн.

Виходячи з наведеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України позивач просив задовольнити його вимоги.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 15.10.2015 не прибув, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про підтримку позову в повному обсязі, а також про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Рекомендоване поштове відправлення, яке містило судову повістку, та надсилалось відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому порядку, було повернуто до суду з відміткою відділення поштового звязку про відсутність адресата за зазначеною адресою, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, вважається врученим відповідачу належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, який належний чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України та з огляду на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 15.10.2015 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

встановив:

14.03.2006 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000,00 грн., зі сплатою 36 відсотків річних на залишок заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Дані обставини були встановлені рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29.07.2013 по справі № 322/555/13-ц, яким з відповідача було стягнуто 52 999,79 грн. заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказування під час розгляду цієї справи.

Доданим до позовної заяви розрахунком підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань за кредитним договором б/н від 14.03.2006, внаслідок чого, станом на 30.06.2015 він має заборгованість в розмірі 65 158,71 грн., яка з урахуванням рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29.07.2013 по справі № 322/555/13-ц становить: 65 158,71 52 999,79 = 12 158,92 грн. Крім цього, відповідачу нараховані штрафи за невиконання умов кредитного договору, передбачені п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, у фіксованому розмірі 500,00 грн. та в розмірі 5% від суми заборгованості: 12 158,92 * 5% = 607,95 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача становить: 12 158,92 + 500,00 + 607,95 = 13 266,87 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобовязань зазначені в ст. ст. 599 601, 604 609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобовязання у звязку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, передбачених договором.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених положень чинного законодавства та зважаючи на відсутність у справі будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та визнає його таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

До позовної заяви додано платіжне доручення від 08.09.2015, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1218,00 грн., отже відповідна сума судових витрат підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 215, 218, 223 226, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2006 року в розмірі 13 266,87 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят шість гривень 87 коп.).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков