Ухвала суду № 526732, 24.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                    У Х В А Л А 

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 січня 2007 року                                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого  -  судді  Фадєєвої Н.М.

Суддів             -  Бим М.Є.,  Гордійчук М.П.,  Костенко М.І.Леонтович К.Г.,

При секретарі – Коротких В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за  касаційною  скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. у справі за позовом ТОВ « Нові матеріали і технології у будівництві» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійним податкового повідомлення-рішення, -

                                         В С Т А  Н О В И Л А  :

Справа № К-8762/06

Доповідач Фадєєва Н.М

ТОВ « Нові матеріали і технології у будівництві» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001272314/0 від 10.06.2004р., яким позивачу на підставі п.п. «г»  підп. 4.2.2. ст.. 4 Закону України « Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.. 4 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994р. визначено суму податкового зобов»язання – пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 617 грн.

Рішенням господарського суду  м. Києва від 14.02.2005р.  задоволені позовні вимоги ТОВ « Нові матеріали і технології у будівництві».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005р. – без змін.

 Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,    ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту від 09.06.2004р. № 183/23-1416/30968038 « Про результати позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по контракту № 11/11-03 від 11.11.2003р.».

В акті перевірки встановлені наступні порушення.

Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № 11/11-03 від 11.11.2003р. з ВАТ « Глубокський консервний завод», Білорусь (покупець) на експорт яблучного консервованого пюре на загальну суму контракту – 13430 дол. США. Поставка відбувається на умовах  DAF–Хоробичи. Позивачем експортний товар загальною фактурною вартістю 12845, 40 дол. США. Граничний термін надходження валютної виручки – 15.02.2004р., 01.03.2004р., 09.03.2004р. На момент проведення перевірки валютна виручка не отримана. До перевірки надано позовну заяву про стягнення з ВАТ « Глубокський консервний завод» суму основного боргу у розмірі 12845, 40 дол. США за № 12/02-2004-1 від 12.02.2004р. в господарський суд м. Києва. Ухвала про порушення провадження у справі прийнята 24.02.2004р. На момент складання акту перевірки встановлено неповернення валютної виручки у сумі 12845, 40 дол. США, чим порушено ст.. 1 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами і доповненнями. За наслідками акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001272314/0 від 10.06.2004р., яким позивачу було нарахована пеня за порушення терміну розрахунків по зовнішньоекономічному договору у розмірі 617 грн.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та Ват «Глубокський консервний завод» був укладений зовнішньоекономічний контракт № 11/11-03 від 11.11.2003р. Товар був належним чином відвантажений. ВАТ «Глубокський консервиний завод» порушив свої зобов»язання по відповідному контракту та несвоєчасно перерахував позивачу кошти за отриманий товар, 90-денний термін зарахування позивачем валютної виручки закінчився 15.02.2004р, у зв»язку з чим позивачу було нарахована пеня , передбачена ст.. 4 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті» у розмірі 0, 3% суми недодержаної виручки.

Позивач 13.02.2004р. подав позов до ВАТ «Глубокський консервний завод» в господарський суд м. Києва про стягнення боргу на виконання зобов»язань по договору № 11/11-03 в сумі 12845, 40 гн.

Ухвала про порушення провадження у справі № 14/67 за позовом позивача до ВАТ «Глубокський консервний завод» була прийнята господарським судом м. Києва 24.02.2004р.

Рішенням господарського суду м. Києва позов Товариства з обмеженою відповідальністю « Нові матеріали і технології у будівництві» задоволено.

Відповідно до ст.. 1. 4 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами і доповненнями: виручка резидентів у іноземній валюті підлягає  зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки виїзної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0, 3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої  у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» у разі прийняття судом або арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торговельно-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення  з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Враховуючи положення рекомендацій Вищого господарського суду України про деякі питання застосування окремих норм Закону України « Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 17.10.2004р. № 04-5/3360. юридичним фактом, що встановлює процесуальні відносини між сторонами спору і судом, є, насамперед, факт звернення позивача до суду, а не факт порушення провадження у справі.

Тому, датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зупиняється, а саме дата звернення резидента до господарського суду з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості  за зовнішньоекономічним контрактом.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України  погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій в частині безпідставності нарахування пені позивачу за прострочення термінів зарахування валютної виручки згідно ст.ст. 1,2  відповідного Закону, оскільки позивач своєчасно звернувся до господарського суду з позовною заявою і, відповідно, вжив всіх належних заходів для погашення заборгованості та зарахування валютної виручки згідно вимогам ст.. ст.. 1, 2 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, в ст.ст. 14, 15 Закону України від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ « Про систему оподаткування» дається вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів ( обов»язкових платежів). У вищезазначеному переліку такий вид обов»язкового платежу як пеня за порушення термінів зарахування валютної виручки ( ст.. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті») не передбачена.

Таким чином, обов»язок резидента по сплаті пені не відноситься до категорії податкового зобов»язання, а тому відповідач необґрунтовано застосував підп. Г пп.. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ « Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нарахувавши позивачу пеню за прострочення термінів зарахування валютної виручки, в якості податкового зобов»язання із зазначенням наслідків щодо несвоєчасності сплати, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

         Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.

         Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :