Ухвала суду № 52672144, 06.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2015 року м. Київ К/800/3159/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій щодо безпідставного занесення до картки його особового рахунку в графу "Нараховано" згідно повідомлень - розрахунків даних у сумі 4 010 грн. 30 коп. протиправними, зобов'язання відповідача виправити дані картки особового рахунку позивача та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року залишено без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 11 листопада 2009 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серія Є № 901494 від 22 грудня 2009 року ФОП ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування з січня 2010 року.

Позивачем подано 28 березня 2012 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці звіт за 2011 рік, згідно якого сплаті підлягає сума єдиного внеску у розмірі 0 грн.

У зв'язку з поданням позивачем звіту за 2011 рік про суми нарахування єдиного внеску у розмірі меншому за розмір мінімального страхового внеску фізичної особи - підприємця у сумі 0 грн., Управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці 03 вересня 2012 року було проведено камеральну перевірки про розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно встановленого законодавством розміру та складено акт № 145.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем порушено підпункт 3 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, а саме: занижено суму єдиного внеску, а тому УПФУ в м. Кременчуці донараховано мінімальний страховий внесок для ФОП позивача за 2011 рік у розмірі 4 010 грн. 30 коп.

03 вересня 2012 року позивачу була направлена вимога про сплату боргу № Ф-2453. Згідно вказаної вимоги станом на 01 вересня 2012 року заборгованість зі сплати єдиного внеску за позивачем становить 4 010 грн. 30 коп.

Також, до картки особового рахунку фізичної особи підприємця, якій обрав спрощену систему оподаткування, ФОП ОСОБА_4 було внесено суму недоїмки у графі "Внесок, нарахований до сплати: нараховано згідно повідомлень розрахунку" у розмірі 4 010 грн. 30 коп.

Не погодившись з вищевказаною вимогою, позивач 20 вересня 2012 року звернувся до Управління ПФУ у м. Кременчуці з заявою про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453, виданої УПФУ в м. Кременчуці.

Рішенням № 6 від 24 вересня 2012 року відповідач відмовив ФОП ОСОБА_4 у задоволенні його заяви та не знайшов підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

Позивач 11 жовтня 2012 року подав Головному управлінню ПФУ в Полтавській області скаргу на рішення № 6 по заяві про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Рішенням про результати розгляду скарги від 02 листопада 2012 року № 8369/11-23 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вимогу про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453 залишило без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_4 - без задоволення.

Позивач 20 листопада 2012 року подав Пенсійному фонду України скаргу на рішення № 6 по заяві про узгодження вимоги про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453.

Рішенням про результати розгляду скарги від 14 грудня 2012 року № 29816/09-10 Пенсійний фонд України залишив без змін рішення УПФУ в м. Кременчуці № 6 від 24 вересня 2012 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати розгляду скарги від 02 листопада 2012 року № 8369/11-23, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу позивач звернулося до адміністративного суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем доведена правомірність дій щодо внесення відомостей про наявність недоїмки з 03 вересня 2012 року до картки особового рахунку позивача та винесення вимоги по сплаті недоїмки, вимога про сплату боргу від 03 вересня 2012 року № Ф-2453 сформована та направлена УПФУ в м. Кременчуці в порядку і строки визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Основ, Законів « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI одним з принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування є його обов'язковість. Таким чином, в даному випадку відносини між ФОП та УПФУ мають не добровільний членський характер, а імперативний, який полягає у обов'язковому взятті платників єдиного внеску на облік територіальними управліннями Пенсійного фонду.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені статтею 4 Закону"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI

Зокрема, до них відносяться фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Тобто, платниками є фізичні особи-підприємці, що є роботодавцями. Крім цього, згідно положень цієї ж статті платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Виходячи із змісту частини четвертої статті 5 вказаного Закону №2464-VI, обов'язки фізичних осіб-підприємців як платників єдиного внеску виникають з моменту їх державної реєстрації.

Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI фізичні особи-підприємці є застрахованими особами щодо себе та страхувальниками осіб, що на них працюють.

Крім цього, відповідно до частини дев'ятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

Таким чином, до обов'язків фізичних осіб осіб-підприємців, що є роботодавцями, а також для фізичних осіб-підприємців, що не є роботодавцями, входить своєчасне нарахування та сплата нарахованого єдиного внеску до Пенсійного фонду на суми, що виплачуються ними найманим працівникам, а також на суми їх доходів або самостійно визначені ними суми (для фізичних осіб-підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування), які є базою для нарахування єдиного внеску відповідно до зазначеного Закону.

Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, частиною восьмою статті 9 вказаного Закону №2464-VI встановлено базовий звітний період для фізичних осіб-підприємців календарний рік. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач взагалі не сплатив суму єдиного внеску.

Пунктом 6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Встановлено, що позивачем порушено підпункт 3 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI, а саме: занижено суму єдиного внеску, а тому УПФУ в м. Кременчуці донараховано мінімальний страховий внесок для ФОП позивача за 2011 рік у розмірі 4 010 грн. 30 коп.

Сума недоїмки, яка визначена у вимозі від 21 лютого 2013 року № Ф-31, у розмірі 7553,92 грн. складається із суми недоїмки у розмірі 4010,30 грн, яка утворилася за 2011 рік, суми недоїмки у розмірі 4572,42 грн, що утворилася за 2012 рік, з яких сплачено позивачем 1028,80 грн.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлений факт порушення позивачем норм Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несплати єдиного внеску, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування вимоги про сплату боргу.

При цьому пунктом сьомим Розділу першого Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI були внесені зміни до вказаного Закону № 2464-VI, за якими статтю четверту цього Закону доповнено частиною четвертою. У відповідності до нової норми особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на викладене, твердження позивача про те, що серед визначених Податковим кодексом України податків та зборів не зазначено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у позивача відсутній обов'язок його сплачувати є помилковим.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець