Рішення № 5266758, 25.06.2009, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа№2-153/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської обл.

у складі:

головуючого судді Болоніної М.Б.

при секретарі Шараповій О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шаровського С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про стягнення грошових коштів, безпідставно відрахованих з заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про стягнення грошових коштів, безпідставно відрахованих з його заробітної плати, де зазначає наступне.

Позивач з ІНФОРМАЦІЯ_1р. працював начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за переведенням з Верхньодніпровського району електричних мереж. У грудні 2005р. йому, як і іншим керівним працівникам, було видано мобільний телефон для службового користування, він написав письмове зобовязання про сплату підприємству коштів у разі перевищення ліміту вартості розмов по телефону. Фактично на протязі 4 місяців він телефоном не користувався, але отримав повідомлення, що з його телефону було проведено розмови, вартість яких перевищує виділений ліміт.

Не зважаючи на його заперечення, за вказівкою керівництва ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» без прийняття наказу або розпорядження, без ознайомлення з цим наказом з його зарплати бухгалтерією було безпідставно відраховано 5340гр.93коп. за період з червня 2006р. по травень 2008р. за начебто спричинену ним підприємству майнову шкоду. Звернення з письмовими заявами до керівництва підприємства і до правоохоронних органів про встановлення дійсних обставин нарахування платежів за телефонні розмови, яких він не здійснював, результатів не дали.

Позивач вважає, що відповідачем порушені вимоги КЗпП України в частині порядку притягнення до відповідальності особи, винної в спричиненні матеріальної шкоди підприємству не було видано у відповідності до ст.136 КЗпП України письмового розпорядження про відшкодування шкоди в межах середньомісячного заробітку, відсутнє рішення суду про стягнення з нього коштів. Письмове зобовязання про згоду на відшкодування вартості розмов у разі перевищення ліміту не може бути підставою для стягнення зазначеної суми, оскільки позивач оспорює сам факт розмов по телефону і перевищення ліміту вартості, тому він просить стягнути з відповідача незаконно відраховані з нього за період з червня 2006р. по травень 2008р. кошти у сумі 5340гр.93коп. та відшкодувати його судові витрати.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що у грудні 2005р. за розпорядженням головного інженера підприємства він отримав ЧИП-карту до мобільного телефону для службових розмов, телефонний апарат йому не видавався з-за відсутності на складі. Він написав заяву про відрахування з нього вартості телефонних розмов при перевищенні ліміту. Потреби у користуванні телефоном в нього не було, ЧИП-карта зберігалась у нього в сейфі. У червні 2006р. йому було повідомлено, що з його номеру здійснено біля 2000 дзвінків, з чим він не погодився, знайшов це шахрайством, письмово просив керівництво підприємства провести розслідування і не проводити утримань з його зарплати до зясування обставин, а також звернувся до Вільногірського МВ УМВС з відповідною заявою. Відповідей від керівництва та від МВ УМВС він не отримав, з нього продовжувалось утримання коштів. Ознайомившись з відповідною документацією, він дізнався, що дзвінки здійснювались з 9.00 до 2.00 ночі до служби знайомств, «секс по телефону», на розважальні портали, ділові переговори були відсутні, під час цих дзвінків він перебував на робочому місті, проводив прийом громадян, виїздив на дільниці міста, тобто не міг здійснювати телефонні розмови, які були зафіксовані. Звільнився з посади він ІНФОРМАЦІЯ_3р., за період його роботи з нього було утримано близько 8000гр., але документальне підтвердження він має тільки на суму 5340гр., довідку на решту суми підприємство відповідача видати йому відмовилось.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що за заявою ОСОБА_1 з нього було стягнуто кошти за перевищення ліміту телефонних розмов, за його проханням адміністрація підприємства зверталась до ЗАТ «УМЗ» і отримала відповідь, що нарахування за телефонні розмови з корпоративного номеру, який знаходився у користування ОСОБА_1, були здійснені у відповідності до тарифів, сума рахунку за травень 2006р. достовірна. Компанія «Дніпрообленерго» перераховує ЗАТ «УМЗ» вартість телефонних розмов працівників, направлення вихідних дзвінків не відслідковується. Утримання із заробітної плати позивача проводились частково, суми стягнення визначались бухгалтерією у відповідності до розміру його середньомісячної зарплати, окремого розпорядження про стягнення керівництвом не виносилось.

Згідно з поясненнями спеціаліста інженера відділу системного аналізу та технічного забезпечення ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» - здійснення дзвінків сторонніми особами з мобільного телефону, що знаходився у користування позивача, неможливе.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На думку суду, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, а заперечення відповідача проти позову виявились необґрунтованими.

Згідно ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись лише у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу у тому числі і при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника, в порядку ст.136 КЗпП України.

У відповідності до ст.ст.130,132 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків, відповідальність встановлюється тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна винними діями або бездіяльністю працівника. За шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обовязків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Випадки повної матеріальної відповідальності регламентуються ст.134 КЗпП України, ст.136 цього ж кодексу передбачає, що покриття шкоди працівником в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника шляхом відрахування із заробітної плати працівника, яке видається у встановленому порядку, у решті випадків покриття шкоди провадиться за рішенням суду.

Згідно матеріалів, що були витребувані судом за клопотаннями позивача, встановлено наступне.

ОСОБА_1 у своєму поясненні від 30.06.2006р. (ар.с.42) довів до відома керівництва, що виділеним йому службовим телефоном він не користується, вважає здійснені з його номеру дзвінки шахрайськими діями невідомих осіб, відшкодовувати вартість дзвінків не згоден і просить до встановлення фактичних обставин стягнення з його зарплати не проводити. За зверненням позивача до Вільногірського МВ УМВС було проведено перевірку, з висновку якої виходить, що ОСОБА_1 та ЗАТ «УМЗ» у договірних відносинах не перебувають, відносини між ОСОБА_1 та ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» носять цивільно-правовий характер і підлягають розгляду у судовому порядку (ар.с.68,69). Згідно розрахунку стягнень із заробітної плати, здійсненим позивачем (ар.с.18), з нього за період з червня 2006р. по травень 2008р. стягнуто 5340гр.93коп.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача надав заяву позивача ОСОБА_1 від 20.12.2005р. про утримання з його заробітної плати вартості послуг звязку (користування мобільним телефоном за номером НОМЕР_1) у сумі, що перевищує встановлений ліміт 45гр. (ар.с.54), перелік нарахувань за міжміські розмови за період з червня 2006р. по серпень 2008р. (ар.с.59-60, 88-90), згідно яких із заробітної плати позивача утримано 6928гр.41коп. за шифром 815 «Міжміські розмови» та 1144гр.23коп. за шифром 818 «Утримання за спричинену шкоду», загальна сума стягнень становить 8072гр.64коп. Крім того, з листа ЗАТ «УМЗ» (ар.с.56-57) виходить, що сума виставленого рахунку за телефонні розмови, здійсненні у травні 2006р. з номеру НОМЕР_1, складає 4935гр.08коп.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у пояснювальній від 30.06.2006р. висловив незгоду з відрахуванням з нього коштів за перевищення ліміту вартості телефонних розмов, просив зясувати дійсні обставини і не проводити з нього утримання за міжміські розмови, тобто фактично відізвав свою заяву від 20.12.2005р., на підставі якої з нього мали провадитись стягнення. Жодного іншого документу, крім зазначеної заяви, а саме - наказу чи розпорядження по підприємству, згідно з якими можливо було здійснювати утримання із заробітної плати ОСОБА_1, суду не надано і, за поясненнями представника відповідача, такі документи взагалі не видавались, з позовом про відшкодування шкоди з ОСОБА_1 підприємство відповідача до суду не зверталось. Стягнення у сумі 6928гр.41коп. за перевищення ліміту телефонних розмов, які були проведені за період з червня 2006р. по серпень 2008р., нічим не виправдані, оскільки згідно документів, наданих відповідачем, перевищення ліміту мало місце лише у травні 2006р. на суму 4935гр.08коп. Також відсутні докази спричинення ОСОБА_1 підприємству шкоди у сумі 1144г.р23коп.

Отже будь-які законні підстави для утримання із заробітної плати позивача 8072гр.64коп. відсутні, ця сума стягнута з грубим порушенням трудового законодавства і підлягає поверненню, але позов заявлено лише на суму 5340гр.93коп., тому він задовольняється саме у цьому розмірі, оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог.

Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення та правову допомогу.

З відповідача підлягає стягненню на користь держави 53гр.40коп. судового збору та 30гр. витрат на ІТЗ, однак слід врахувати , що квитанціями, виданими установою банку та адвокатом (ар.с.1,2,5) підтверджується оплата позивачем судового збору у сумі 17гр., витрат на ІТЗ у сумі 7гр.50коп. та правової допомоги адвоката у сумі 90гр., ці витрати позивача підлягають стягненню з відповідача, а в решті суми підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10,11,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.127,130,132,134,136 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про стягнення грошових коштів, безпідставно відрахованих з заробітної плати, задовольнити.

Стягнути з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (49107 м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 22, р/р №2600532331285 в філії «ДЦВ Промінвестбанку» м.Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЗКПО 23359034) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4р.н., який мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 5340гр.93коп. у відшкодування безпідставно відрахованих з його заробітної плати грошових коштів за період з червня 2006р. по травень 2008р. та 114гр.50коп. у відшкодування його судових витрат, всього 5455гр.43коп.

Стягнути з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» (49107 м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 22, р/р №2600532331285 в філії «ДЦВ Промінвестбанку» м.Дніпропетровськ, МФО 305437, код ЗКПО 23359034) в доход держави судовий збір (державне мито) у сумі 36гр.40коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 22гр.50коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.Б. БОЛОНІНА

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Вільногірської центральної міської лікарні (ЦМЛ) про визнання незаконним та скасування наказу НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5р. про винесення догани та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду з наступних підстав.

Позивач працює на посаді ІНФОРМАЦІЯ_6, на цей час перебуває у відпустці по догляду за онукою до досягнення віку 3 років.

15.01.2008р. працівниками Вільногірського МВ УМВС проводилась позапланова перевірка дотримання працівниками лікарні встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, сильнодіючих та отруйних лікарських препаратів, за результатами якої було виявлено ряд порушень. За зазначеним фактом позивачу наказом головного лікаря Вільногірської ЦМЛ Годько Г.М. від 16.01.2008р. НОМЕР_4 було винесено дисциплінарне стягнення, тобто керівництву лікарні про виявлені порушення було достеменно відомо вже 16.01.2008р. Однак, не зважаючи на це, на підставі подання начальника Вільногірського МВ УМВС від 12.02.2008р. щодо тих самих фактів порушення, виявлених 15.01.2008р., позивачу наказом від ІНФОРМАЦІЯ_7р. НОМЕР_3 оголошено догану відповідно до ст.147 КЗпП України.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки до неї вже було застосовано дисциплінарне стягнення за той самий проступок, наказ видано з пропуском строків, передбачених ст.148 КЗпП України, наказ підписано неповноважною особою. Спричинену незаконними діями відповідача моральну шкоду позивач оцінила сумою 1700гр. і просила стягнути на її користь.

В судовому засіданні позивач підтримала свій позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти визнання наказу про дисциплінарне стягнення незаконним та його скасування і відшкодування моральної шкоди, але після зясування обставин справи та дослідження їх доказами позов у частині скасування наказу визнав.

Після часткового визнання позову представником відповідача позивач відмовилась від позовних вимог в частині відшкодування спричиненої їй моральної шкоди, ухвалою суду від 02.12.2008р. (ар.с.64) відмова від позову прийнята і провадження у справі в цій частині закрито.

Третя особа ОСОБА_3, в.о.головного лікаря, який підписав наказ, що оспорюється, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (ар.с.63), до суду не зявився, свого наміру прийняти участь у справі не висловив.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд вважає можливим прийняти визнання позову відповідачем, оскільки для цього існують законні підстави, права та інтереси інших осіб не порушуються.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір (державне мито) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, від оплати яких позивач була звільнена при подачі позову.

Керуючись ст.ст.10,11,174,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.147,148 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Вільногірської центральної міської лікарні про визнання незаконним та скасування наказу про винесення догани задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Вільногірської центральної міської лікарні від ІНФОРМАЦІЯ_5р. НОМЕР_3 про застосування до головної медичної сестри Вільногірської центральної міської лікарні ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнути з Вільногірської центральної міської лікарні (51700 м.Вільногірськ Дніпропетровської обл., вул. Жовтнева. 72, р/р №35418001010463, МФО 805012 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 0198907) в дохід держави судовий збір (державне мито) у сумі 8гр.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7гр.50коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення направити третій особі ОСОБА_3, який не був присутній в судовому засіданні, в порядку ст. 222 ЦПК України.

СУДДЯ М.Б. БОЛОНІНА