Рішення № 5266406, 29.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09 Справа№ 25/61

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Спільного українсько-польського підприємства “Іванка” (с.Рата, Жовківський р-н)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 11 466,34 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак Представники:

від позивача:Середа О.В.-представник, довіреність від 10.04.2009 року №10

Брунець В.Г.-представник, довіреність від 10.04.2009 року №8

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Спільного українсько-польського підприємства “Іванка” (с.Рата, Жовківський район) (надалі СУПП “Іванка”) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) (надалі ФОП ОСОБА_1) про стягнення заборгованості в сумі 11 466,34 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.03.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 08.04.2009 року. Ухвалою від 08.04.2009 року розгляд справи відкладено до 14.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 14.04.2009 року розгляд справи відкладено до 23.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 23.04.2009 року розгляд справи відкладено до 29.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2009 року, про відкладення від 08.04.2009 року, від 14.04.2009 року, від 23.04.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.03.2009 року, про відкладення від 08.04.2009 року, від 14.04.2009 року, від 23.04.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується відправленими на адреси відповідача, подані позивачем, конвертами з повідомленням про вручення №4146460 від 02.04.2009 року, №4146478 від 02.04.2009 року, що повернулися з поштвою відміткою, що адресат за зазначеною адресою не проживає, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28.10.2005 року між СУПП “Іванка (надалі позивач) та ФОП ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір №52810/1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, в якому СУПП “Іванка” виступає перевізником, а ФОП ОСОБА_1 замовником.

Згідно абз.3 розділу 2 договору, термін оплати наданих послуг становить 10 днів з дня отримання рахунку, товарно-транспортних накладних, CMR з відміткою про доставлення вантажу в пункт призначення та підписання акту виконаних робіт. За несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми недоплати за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до розділу 8 даного договору, актом прийому-передачі виконаних робіт є відмітка на товарно-транспортній накладній, CMR або шляховому листі про доставку вантажу в місце призначення.

Згідно товаро-транспортних накладних продукція була отримана одержувачами, у зв”язку з цим відповідачу було виставлено рахунок №1501/3 від 15.01.2007 року на загальну суму 1 500,00 грн., рахунок №1601/1 на загальну суму 1 600,00 грн., рахунок №0102/1 на загальну суму 1 600,00 грн.

Як стверджує позивач, оплата за дані послуги повинна була бути оплаченою відповідачем протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг та виставлення рахунку. Однак, протягом вказаного періоду, кошти за надані послуги відповідач не сплатив.

Отже, за підрахунками позивача, загальна сума заборгованості становить 4 700,00 грн.

Оскільки відповідач повинен був оплатити суму основного боргу у розмірі 4 700,00 грн. не пізніше 09.02.2007 року, то, на думку позивача, починаючи з 10.02.2007 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов”язання.

Тому, на думку позивача, останній має право вимагати від відповідача сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 2 254,34 грн., а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 282,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення в оплаті наданих послуг в розмірі 4 230,00 грн.

У порушеннях норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, доказів погашення боргу на час розгляду справи суду не надав.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК україни, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема сплата неусойки (пеня, штраф).

Позивачем нараховано пеню, яка, відповідно до поданого розрахунку, складає 4 230,00 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи відсутність збитків у позивача та великий розмір штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що зазначені обставини є поважними для зменшення штрафних санкцій на 50%. Таким чином розмір пені, який підлягає стягненню, становить 2 115,00 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем подано розрахунок 3% річних та інляційних втрат, згідно якого сума 3% річних складає 282,00 грн. та 2 254,34 грн. сума інфляційних втрат.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзиву на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Спільного українсько-польського підприємства “Іванка” (с.Рата, Жовківський район) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення боргу в розмірі 9 351,34 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №96 від 23.03.2009 року на суму 115,00 грн. про сплату державного мита, №93 від 23.03.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фізична адреса: АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 325718, ДРФО НОМЕР_1, св-во платника ПДВ №НОМЕР_3, інд. под. №НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-польського підприємства “Іванка” (с.Рата, Жовківський р-н, Львівська обл.; р/р 26005241233001 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 325321, ЗКПО 23970741) 9 351 (дев”ять тисяч триста п”ятдесят одну) грн. 34 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого держмита та 96 (дев”яносто шість) грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.