Ухвала суду № 52656169, 10.09.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5348/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/789/1221/15 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 53

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Гурзель І. В., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за втрату частини грошових коштів та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою в користь ОСОБА_1 29067 грн. 27 коп. заборгованості по невиплаченій заробітній платі та інших виплатах; 10412 грн. 61 коп. компенсації невиплаченого доходу; 3000 грн. 00 коп. грошового відшкодування моральної шкоди, всього - 42479 грн. 88 коп. та 424 грн. 79 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою просить рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди змінити, відмовивши позивачу у задоволенні позову в цій частині, вважаючи його постановленим з неповним дослідженням доказів по справі та з порушенням норм матеріального права.

Доводи скарги обґрунтовує тим, що у матеріалах справи та в позовній заяві ОСОБА_1 відсутні будь-які фактичні дані на підтвердження переживань та душевних страждань, як доказів моральної шкоди (немає висновків експертів-медиків, окрім психологів) щодо стану її здоров'я і обумовленості негативних емоційно-вольових переживань на погіршення стану здоров'я.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплатах, компенсації невиплаченого доходу апелянтом не оскаржується.

У судовому засіданні представник апелянта ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.

Позивача ОСОБА_1 відносно апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково, суд виходив з того, що внаслідок тривалої невиплати з вини відповідача належних при звільненні з роботи сум позивачу, останній заподіяно моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, повязаних з порушенням нормальних життєвих звязків, звичним способом життя через неможливість забезпечення сімї необхідними ліками, харчуванням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком міськрайонного суду, оскільки він зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, на підставі наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 18.02.1972 року ОСОБА_1 зарахована в Тернопільський філіал інституту Укрземпроект на посаду інженера-економіста.

30 червня 2014 року ОСОБА_1 звільнена з роботи в ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою за власним бажанням.

Належні позивачу при звільненні суми відповідачем виплачені не були.

Станом на 11.03.2015 року ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_1 заборговано 52919,37 грн., в тому числі: зарплата 37258,46 грн., індексація з/п 49,79 грн., одноразові виплати при виході на пенсію 2687,21 грн., вихідна допомога 2703,31 грн.

В ході розгляду справи судом заборгованість частково погашалася, у звязку з чим станом на день ухвалення рішення загальна сума заборгованості по зарплаті складала 29067,27 грн., а компенсації невиплаченого доходу 10412, 61 грн.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановивши наявність існування заборгованості ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою перед ОСОБА_1 по невиплаченій заробітній платі в розмірі 29067,27 грн., а також компенсації невиплаченого доходу - 10 412,61 грн., визнаної відповідачем, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.

Крім цього, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.9 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши порушення відповідачем законних прав позивача, яке полягало у невиплаті при звільненні усіх належних сум, в звязку з чим порушились нормальні життєві звязки ОСОБА_1, остання зазнала душевних страждань і моральних переживань через неможливість забезпечення своєї сімї необхідним харчуванням та ліками, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, є обгрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

При цьому доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог у звязку з відсутністю висновків експертів-медиків, окрім психологів щодо стану здоров'я позивача й обумовленості негативних емоційно-вольових переживань на погіршення стану здоров'я, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність такого висновку не є обовязковою, а оцінка його проводиться в сукупності з іншими доказами. При цьому, матеріалами справи підтверджено, як факт порушення трудових прав позивача відповідачем, так і заподіяння позивачу внаслідок цього моральних страждань. Зокрема, колегія суддів приймає до уваги той факт, що позивач є пенсіонером, проживає з чоловіком-пенсіонером, який часто хворіє (що підтверджено документально і що вимагає додаткових коштів для придбання необхідних ліків), заборгованість відповідача перед позивачем існувала більше року, позивач змушена була звертатись до суду за стягненням такої, затрачати свій час на написання письмових звернень до відповідача, присутність у судових засіданнях (що є доказом порушення звичного способу життя), а тому є очевидним, що перелічені обставини негативно позначилися на її психічно-емоційному стані.

Згідно з ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи і судом при ухваленні рішення 05 серпня 2015 року дотримано норми матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1; 315 ч.ч.1, 2; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :