Рішення № 52655613, 22.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3714/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.Номер провадження 22-ц/788/1806/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » ( далі - ПАТ ) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ заборгованість за кредитним договором в сумі 14 030 доларів США, що за курсом НБ України на день винесення рішення становить 302 571 грн. 03 коп. та судовий збір в сумі 3025 грн. 71 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ відмовити в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення не взято до уваги, що сторони не досягли згоди щодо предмету кредитного договору, так як в ньому не зазначено валюта - долар , якої саме країни була видана позичальнику. Зазначає, що суд присудивши до стягнення штраф фіксовану частину та проценту складову, притягнув відповідача до подвійної відповідальності за належне невиконання умов договору, а нарахування неустойки в іноземній валюті є грубим порушенням законодавства. Окрім того, вказує, що ПАТ в односторонньому порядку без згоди та повідомлення позичальника підвищив відсоткову ставку за кредитом.

Заслухавши пояснення апелянта, який підтримав доводи своєї скарги, заперечення проти її задоволення представника ПАТ, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 порушила умови зобов'язання, тому, відповідно до умов укладеного договору, з неї необхідно стягнути тіло кредиту - 12296,12 доларів США, заборгованість за відсотками - 905,37 доларів США, заборгованість за комісією - 88,96 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 60,83 доларів США, штраф фіксована частина - 11,24 доларів США, процентна складова штрафу - 667,56 доларів США.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені внаслідок порушення норм матеріального права, а також внаслідок неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 10 грудня 2007 року сторони уклали кредитний договір №SUH2GK000014485, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 26000 доларів США терміном до 10 грудня 2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та 0,2% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати ( а.с. 10-12 ).

У відповідності до приписів ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Однак відповідачем умови договору не виконуються, станом на 17 березня 2015 р., утворилась заборгованість в сумі 13 290,45 доларів США, в тому числі, по тілу кредиту - 12296,12 доларів США, по відсоткам - 905,37 доларів США, по комісії - 88,96 доларів США. Доказів погашення боргу відповідачем суду надано не було.

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених пунктами 2.2.2 та 2.2.3 договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

Доводи апеляційної скарги з приводу недосягнення сторонами згоди щодо предмету договору, а саме валюти кредитування, спростовуються зібраними по справі доказами.

Зокрема, з ордеру - розпорядження від 10 грудня 2007 року, заяв про надання кредиту та отримання готівки слідує, що кредит ОСОБА_4 було надано ПАТ в доларах США ( а.с. 13 ). Не заперечувала факт отримання кредитних коштів в доларах США і відповідач у відзиві на позовну заяву наданого нею в суді першої інстанції ( а.с. 34-37 ).

Окрім того, згідно з розрахунку заборгованості, ОСОБА_4 частково вносила кошти в доларах США на виконання кредитного договору, що свідчить про визнання нею зобов»язань ( боргу ) саме в даній валюті.

Отже, з викладеного слідує, що сторонами укладаючи кредитний договір дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, в тому числі про валюту кредитування, а не зазначення в ньому назви країни, грошова одиниця якої видано позичальнику, не є підставою для невиконання ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань.

Не заслуговують на увагу також і доводи апелянта щодо незаконної підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку, виходячи з наступного.

Як роз'яснено в п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин » № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Пунктом 3.1.1 кредитного договору визначено, що банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Отже, сторонами договору обумовлено процедуру підвищення процентної ставки, яка полягає лише в повідомленні позичальника в її зміні, а неотримання ОСОБА_4 відповідного повідомлення від ПАТ не впливає на набрання чинності зміненої відсоткової ставки. Також, із пояснень сторін та розрахунку заборгованості ( а.с. 5-8 ) вбачається, що відповідачка частково погашала кредит і по зміненій процентній ставці, тобто погодилася на її зміну.

Твердження представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 щодо подвійного нарахування штрафів за невиконання умов договору є необґрунтованим.

Зокрема, у відповідності до приписів п. 3) ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 6 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 та ч. 2 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно п. 5.4 кредитного договору, при порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений був звернутись до суду, позичальник зобов'язався сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

Отже, при укладенні кредитного договору сторонами було визначено порядок нарахування та розмір штрафу в разі неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань.

Відповідачем пункти договорів, якими встановлено розмір та порядок сплати неустойки, не оспорювались, відтак судом вони визнані недійсними не були. Тому, у відповідності до положень ст. 204 ЦК України, укладений між сторонами кредитний договір на даний час є чинним, а стягнення судом штрафу у фіксованій частці, так і у відсотку від суми заборгованості, є обґрунтованим, узгоджується з умовами договору.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення штрафу ( фіксованої частки ) та пені в іноземній валюті.

Зокрема, як уже зазначалось за невиконання умов договору, що потягло за собою звернення ПАТ до суду за захистом своїх прав, ОСОБА_4 має сплатити штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми позову, а не в еквіваленті до долару США на дату подачі позову до суду.

Розмір та порядок сплати визначено п. 4.1 кредитного договору, а саме сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Аналогічні положення щодо валюти, в якій провадиться погашення неустойки, містяться і у інших пунктах кредитного договору ( 4.2, 6.2 тощо ).

ПАТ звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути заборгованість, яка виникла станом на 17 березня 2015 року, заборгованість по пені становило 60,83 доларів США, що за курсом НБУ становило 1 375 грн. 37 коп., що і підлягає до стягнення з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тому рішення в частині стягнення вказаних сум підлягає зміні, а саме: сятгнути з ОСОБА_4 заборгованість по тілу кредиту - 12296,12 доларів США, по відсоткам - 905,37 доларів США, по комісії - 88,96 доларів США, штраф ( фіксована складова ) - 250 грн. 00 коп., штраф ( процентна складова ) - 15 106 грн. 33 коп. та по пені - 1 375 грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » заборгованість за кредитним договором в сумі 13290,45 доларів США, 250 гривень 00 копійок штрафу ( фіксована частина ), 15 106 гривень 33 копійок штрафу ( процента складова ) та 1 375 гривень 37 копійок пені, а не у розмірах, визначених судом першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -