Ухвала суду № 52654578, 10.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9655/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 27.11.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір №11083784000, згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 8303,00 доларів США строком з 27.11.2006р. по 27.11.2013р., зі сплатою 12,00% річних.

08 грудня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», який є правонаступником всіх прав та обовязків АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимог до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх зобовязань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 94604,99 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 946,05 грн.

Представник позивача, діюча за довіреністю від 23.06.2014р., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити (а.с. 153).

Представник відповідача, діюча на підставі договору про надання адвокатських послуг від 16.07.2014р., в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в сумі 983,92 долари США (а.с.99).

Крім того, від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких останній зазначав, що він дійсно 27.11.2006р. він уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір, згідно якого отримав кредит у розмірі 8303,00 долари США з кінцевим строком повернення кредиту до 27.11.2013р. Вказував, що вищевказаний договір ним виконувався, так в 2006-2007рр. загальна сума сплачена за кредитом становить 2620,00 доларів США, в 2008р. 1027,04 долари США, у 2009р. 400,00 доларів США, у 2010р. 393,02 доларів США, у 2011р. 180,00 доларів США. Відтак загальна сума сплачена на користь ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором становить 4619,08 доларів США, та залишок за кредитом, що підлягав сплаті становив 3683,92 долари США. Після укладання між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами ОСОБА_2, на виконання кредитного договору, почав перераховувати кошти на рахунки ПАТ «Дельта Банк» та за період з 2012-2013рр. сплатив ПАТ «Дельта Банк» 2700,00 доларів США. Кошти за кредитним договором він почав перераховувати ПАТ «Дельта Банк» після отримання від АТ «УкрСиббанк» листа №12-21/23309 від 17.08.2012р. про передання ним своїх прав іншому банку. Таким чином, за підрахунками відповідача, загальна сплачена ним сума за кредитним договором становить 7319,08 доларів США, а відтак залишок за кредитом, що підлягає сплаті становить 983,02 долари США. Зважаючи на зазначене, відповідач визнав позов частково в сумі заборгованості за кредитом 983,02 долари США (а.с.154-156).

Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вказане рішення та зменшити розмір заборгованості, стягнувши з нього на користь ПАТ «Дельтабанк» 983, 92 долари США за офіційним курсом НБУ України на день ухвалення судового рішення.

09.12.2014р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з неможливістю явки адвоката за сімейними обставинами. Однак, до заяви не було надано жодного належного доказу поважності його неявки, від самого адвоката такої заяви не надходило.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

27.11.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір №11083784000 згідно якого останньому був наданий кредит в розмірі 8303,00 доларів США, строком з 27.11.2006р. по 27.11.2013р. зі сплатою 12,00% річних (а.с.6-19).

Відповідно до статуту, ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ТОВ «КБ «Дельта», є юридичною особою, яка керується у своїй діяльності Статутом, має гербову та інші печатки (а.с.31-34).

08 грудня 2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимог до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати (замість ПАТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 29-30).

Згідно з наданим до суду розрахунком від 06.10.2014р. сума заборгованості відповідача за кредитом, станом на 19.12.2011р. складала: 6023,43 дол. США заборгованість по тілу кредиту та 3699,23 дол. США заборгованість за відсотками (а.с.157).

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що через неналежне невиконання відповідачем зобовязань за кредитним договором №11083784000 від 27.11.2006р., станом на 11.07.2013р. склалася заборгованість відповідача перед ПАТ «Дельта банк» в розмірі 11835,98 доларів США, що згідно курсу НБУ на дату розрахунку становить 94604,99 грн., що складається з:

- заборгованості по кредиту 48145,28грн.,

- заборгованості за відсотками 46459,72грн.,

Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості відповідно до умов кредитного договору №11083784000 від 27.11.2006р., довідкою-розрахунком від 11.07.2013р. (а.с.21).

Банк свої зобовязання виконав в повному обсязі, однак відповідач від належного виконання своїх зобовязань ухиляється.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст. 533 ЦК передбачено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банку здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001р. № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином банк, як фінансова установа може укладати кредитні договори, предметом яких є іноземна валюта, за наявності в нього банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання відповідно до ст.611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Суд обґрунтовано вважав, що позивачем вчинено всі дії згідно із законом та умовами договорів кредиту для досудового врегулювання спірних правовідносин (а.с.22, 23-24).

Відповідачем не було надано до суду квитанцій, які б підтверджували належне виконання ним зобовязань за кредитним договором, як це було передбачено графіком погашення кредиту, яким встановлювалися щомісячні строки та розміри погашення заборгованості та з яким останній був ознайомлений під підпис (а.с.18-20).

У звязку із неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_2 крім несплаченого тілу кредиту та відсотків за ним виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками та даний факт не спростовується матеріалами справи.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції правильно зазначив, що заперечення відповідача з підрахунками про розмір заборгованості за кредитним договором є безпідставними та не доведеними, оскільки з наданих відповідачем копій квитанцій дійсно вбачається, що останній погашав кредит у невідповідності до графіку його погашення.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем сплачено при зверненні до суду судовий збір в розмірі 946,05грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.

Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовою колегією були розяснені апелянту положення ч.4 ст.10 ЦПК України, в тому числі його право щодо проведення експертизи, однак, він клопотання щодо проведення відповідної експертизи не заявляв ні в суді першої інстанції, ні в суду апеляційної інстанції.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М.Драгомерецького

ОСОБА_3