Рішення № 52653473, 13.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9428/14-ц 13.10.2015 13.10.2015 13.10.2015

Провадження №22-ц/784/2352/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1-й інстанції Чулуп О.С.

Провадження №22ц/784/2352/15 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

представника відповідача та третьої особи - Богданова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області ( далі - сільська рада) про визнання незаконним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що з квітня 2012 року вона працювала на посаді директора житлово - комунального підприємства «Мрія-Т» Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

03 липня 2014 року розпорядженням голови сільської ради №30-р їй було оголошено догану за невиконання посадових обов'язків та багаторазові скарги від мешканців села з приводу відсутності води.

07 липня 2014 року розпорядженням голови сільської ради №32-р - оголошено догану за систематичне ненадання інформації на запити сільського голови.

При цьому жодного разу у неї не було витребувано пояснень з приводу допущених нею порушень.

А згодом, розпорядженням голови сільської ради №34-р від 11 липня 2014 року її було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з систематичним невиконанням своїх посадових обов'язків.

Вважаючи, що такі дії з боку голови сільської ради є незаконними, помстою за її принципову позицію в спірних питаннях, позивач просила скасувати розпорядження голови Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 03 та 07 липня 2014 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, поновити її на посаді директора ЖКП «Мрія-Т «Полігонівської сільської ради, стягнути з сільської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2014 року по день поновлення на роботі, зобов'язати відповідача негайно виконати рішення суду в частині поновлення на роботі та виплатити їй середньо місячний заробіток за один місяць.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовані розпорядження голови Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області №30-р від 03 липня 2014 року та №34-р від 11 липня 2014 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора житлово - комунального підприємства «Мрія-Т» Полігонівської сільської ради. Стягнуто з житлово-комунального підприємства «Мрія-Т» на користь ОСОБА_2 36582 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі з вирахуванням встановлених податків та зборів. Стягнуто з Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на необгрунтованість та незаконність оскаржуваного рішення, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, позивача та її представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що розпорядженням голови Полігонівської сільської ради №18-р від 07 березня 2012 року ОСОБА_2 було призначено на посаду керівника житлово-комунального підприємства Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» - 16 березня 2012 року на умовах контракту, терміном на 4 роки( а.с.6)

17 березня 2012 року між Полігонівською сільською радою та ОСОБА_2 було укладено контракт з послідуючими змінами та доповненнями, як з керівником підприємства, що є у комунальній власності територіальної громади ( а.7-15).

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно ст.ст.148,149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За змістом цієї норми підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при оголошенні догани ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п.2.1 Статуту ЖКП «Мрія-Т», затвердженого рішенням Полігонівської сільської ради від 06 березня 2012 року, предметом діяльності підприємства по функціональному призначенню згідно ст.13 Закону України « Про житлово- комунальні послуги» є надання комунальних послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення, вивіз ТБВ; послуги по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій.

За умовами контракту ( п.1) керівник зобов'язується здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством комунального майна, а орган управління майном зобов'язується створювати належні умови для роботи керівника. Крім того, керівник здійснює поточне ( оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську діяльність, соціальну-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом ( п.7).

Із матеріалів справи вбачається, що проблема водопостачання села Полігон існує давно. Максимальний об'єм існуючої свердловини є достатнім для господарсько-побутових потреб мешканців протягом осінньо-зимового періоду, між тим недостатнім у весняно-літній період( збільшується витрати води для поливу городів у приватному секторі). Більш того жителі села, запасаючись водою, побудували на своїх подвір'ях басини. З врахуванням ситуації яка склалася, вода влітку ЖПК подається за графіком. Між тим, прийняті заходи не можуть змінити ситуацію, без будівництва ще однієї артезіанської свердловини, кошти на будівництво якої було виділено сільській раді, але в кінці 2013 року їх було повернуто до державного бюджету. З вимогами про необхідність будівництва артезіанської свердловини позивач як керівник житлово-комунального підприємства неодноразово зверталася і до голови сільської ради, і до голови Жовтневої районної ради Миколаївської області.

03 липня 2014 року розпорядженням голови сільської ради №30-р їй ОСОБА_2 було оголошено догану за невиконання посадових обов'язків та багаторазові скарги від мешканців села з приводу відсутності води.

Але слід звернути увагу на те, що дане розпорядження, окрім загального посилання на невиконання посадових обов'язків, директором ЖКП «Мрія-Т», не містить у собі чіткого визначення того, які саме обов'язки не виконала позивач відповідно до умов контракту, в чому саме полягає невиконання обов'язків, що позбавляє можливості взагалі визначити, що стало підставою для оголошення догани 03 липня 2014 року ( крім посилання на багаторазові скарги з приводу відсутності води, які проте жодним чином не підтверджено ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами).

Тобто, накладаючи дисциплінарне стягнення, відповідач в наказі не зазначив конкретний вид дисциплінарного проступку із зазначенням дати його вчинення. Виписані в розпорядженні про оголошення догани дії та обставини не давали відповідачеві підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки носять загальний, до того ж ще й абстрактний характер.

До того ж, за змістом положень КЗпП України, які регулюють порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, основною умовою є винна поведінка ( дія або бездіяльність) працівника.

Скасовуючи розпорядження голови сільської ради від 03 липня 2014 року, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач, як керівник комунального підприємства вчиняла дії по забезпеченню водою приватного сектору с. Полігон. Незадовільне забезпечення водою жителів даного села, в зв'язку з недостатнім обсягом постачання води та із - за відсутності артезіанської свердловини ( про будівництво якої просила позивач як керівник підприємства), при тому, що кошти на будівництво якої виділено саме сільській раді, не є свідченням винних дій позивача.

За такого суд першої інстанції вірно задовольнив вимоги позивача, скасувавши розпорядження голови Полігонівської сільської ради №30-р від 03 липня 2014 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, виходячи зі змісту цієї норми необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише при умові, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків воно не знято і не погашено.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.23 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст.151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

При цьому, в силу ст.60 ЦПК України під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести правильність застосування ним всіх попередніх дисциплінарних стягнень та факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ про звільнення.

Розпорядженням голови сільської ради №34-р від 11 липня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою звільнення в наказі зазначено систематичне невиконання посадових обов'язків ( а.с.18).

Звільнення проведено без попередньої згоди профспілкової організації, оскільки такої організації ЖКП не має.

Враховуючи, що законодавством передбачено те, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення, але у вищезазначеному розпорядженні такі посилання відсутні, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність звільнення позивача з займаної посади та поновлення її на роботі.

Підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач при зверненні до суду не просила визнати незаконним та скасування розпорядження №34-р від 11 липня 2014 року про її звільнення з займаної посади. Таких позовних вимог вона не заявляла і під час розгляду справи. Проте суд першої інстанції під час розгляду справи, вийшовши за межі пред'явлених позивачем вимог та визнав незаконним та скасував вищевказане розпорядження.

За такого, в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України вказане рішення в цій частині слід скасувати.

Також не можна погодитися і з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з ЖКП «Мрія-Т» середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За положеннями ч.2 ст.30 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку та наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи мають всі фізичні і юридичні особи( ст.28 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, житлово - комунальне підприємство Полігонівської сільської ради «Мрія-Т» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банку ( п.1.1-1.7 Статуту).

Відповідно до п.п.19 Контракту, керівникові підприємства за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, нараховується заробітна плата за рахунок частини доходу одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності,з врахуванням посадового окладу, премії та надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи.

Оскільки позивач була призначена на посаду керівника даної юридичної особи, отримувала заробітну плату, то вказана юридична особа повинна була приймати участь у справі як відповідач.

При зверненні до суду з даним позовом в якості відповідача позивач вказала Полігонівську сільську раду Жовтневого району Миколаївської області і саме з ради просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції у порушення ст.ст.11,33, п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України не роз'яснив позивачеві її право на подачу заяви про залучення до участі в справі як співвідповідача ЖКП «Мрія-Т» з яким вона перебувала у трудових відносинах

В той же час, вирішив спір за відсутності даної юридичної особи, хоча оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав та інтересів комунального підприємства.

З урахуванням положень ст.ст.11,33,303 ЦПК України до компетенції апеляційного суду не входить залучення осіб до участі у справі на стадії апеляційного провадження.

Оскільки рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального права, то на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В решті рішення суду сторонами не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач не виконувала належним чином посадові обов'язки, що сприяло оголошенню їй доган та послідуючому звільненню з займаної посади. За такого доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив підстави та передумови звільнення ОСОБА_2 не заслуговують на увагу. Натомість у судовому засіданні знайшло підтвердження порушення відповідачем прав позивача при звільненні.

Керуючись статтями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області - задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2015 року в частині задоволення вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Полігонівської сільської ради №34-р від 11 липня 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, а також в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: