Рішення № 52652564, 19.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1412/15-ц

Номер провадження 2/489/1210/15

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2), треті особи: Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", Миколаївська філія товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецторг Групп" про визнання недійсними результатів торгів, свідоцтва про право власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення державної реєстрації права власності на частку квартири,

встановив

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що публічні торги були проведені з порушенням вимог закону, оскільки майна, яке було реалізовано на торгах насправді не існує, а самі торги проведені з порушенням вимог публічності. Крім того, порушені його права як власника частини спірного майна. Просив суд визнати недійсними результати публічних торгів по відчуженню спірної квартири та свідоцтва про право власності від 19.07.2012 на вказану квартиру.

05.05.2015 до суду надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідачі просили суд припинити державну реєстрацію права власності позивача на частину квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 09.07.2015 об'єднано в одне провадження позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на частку квартири з первісними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та свідоцтва про право власності.

11.08.2015 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову шляхом додавання вимоги про припинення державної реєстрації права власності, однак ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання про зміну предмету позову, оскільки воно заявлено після початку розгляду справи по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги за первісним позовом, просив задовольнити позов. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав, заперечував проти позову. Підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник Ленінського відділу ДВС в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову, проти задоволення зустрічного не заперечував.

Інші треті особи представників в судове засідання не направили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши докази у справі справи, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11 травня 2001 р. ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив кімнату площею 11,3 кв. м. в квартирі спільного заселення №14 по вул. Чигрина в м. Миколаєві (загальною площею 19,4 кв. м, жилою площею 11,3 кв. м).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 липня 2001 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних частках належало на праві власності приміщення квартири спільного заселення №14: загальна площа квартири (кімнати) становить 31,5 кв. м, згідно із технічним паспортом площа належної їм кімнати становить 18,4 кв. м, загальна площа квартири - 31,5 кв. м.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу від 11 травня 2001 року квартира спільного заселення №14 по вул.Чигрина, 248 у м. Миколаєві складалася з жилих кімнат площею 11,3 кв.м та 18,4 кв.м, а також кухні площею 9,7 кв.м, коридору площею 8,5 кв.м, ванної кімнати площею 2 кв.м, туалету площею 1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що у 2005 році МБТІ було проведено роботи з поточної технічної інвентаризації квартири спільного заселення №14 по вул. Чигрина, 248 у м. Миколаєві та встановлено, що внаслідок самовільно проведеної реконструкції квартири № 14 зруйновано два перестінка кімнати загальною площею 11,3 кв. м, чим поєднано кімнату з кухнею 14-4 та частиною коридору 14-1.

Як було раніше встановлено в рішенні суду від 11.02.2015, що має приюдиційне значення, внаслідок самовільно проведеної реконструкції квартири з переплануванням та добудовою житлової прибудови приміщень № № 14-6, 14-7, 14-8 квартира №14 стала чотирьох кімнатною загальною площею 84,6 кв. м, житловою площею 52,1 кв. м.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо державної реєстрації проведеного перепланування, відтак має місце самовільно проведена реконструкція.

Після реконструкції квартири кімната житловою площею 11,3 кв. м., що належала позивачу за первісним позовом фактично відсутня як відокремлене приміщення.

Наведені обставини підтверджуються рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.08.2014 та не потребують повторного доказування.

Судом встановлено, що відповідно до договору №15-0050 від 01.06.2012 Миколаївською філією ТОВ "УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП" були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна: 1/2 частини квартири загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 57, 58).

Переможцем торгів є відповідач 2.

За результатами торгів відповідачу 2 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №348 від 19.07.2012, про що було внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вказував, що він є співвласником квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 248, проте за результатами проведених прилюдних торгів порушено його права, а проданої на аукціоні квартири насправді не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке затверджене наказом Міністерства Юстиції України № 68/5 від 27 жовтня 1999 року.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач за первісним позовом посилався на те, що організація та порядок проведення торгів були здійснені з порушенням чинного законодавства, вказана спірна квартира як така, що не існує, не могли бути об'єктом реалізації з прилюдних торгів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом з наступних підстав.

Порядок підготовки та проведення прилюдних торгів чітко регламентується Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. N 68/5 (далі - Положення).

Відповідно до п. 3.2. Положення спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця. До заявки додається, зокрема копії правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном.

Як було встановлено раніше, внаслідок самовільно проведеної реконструкції вказаної квартири з переплануванням та добудовою житлової прибудови приміщень №№ 14-6, 14-7, 14-8 квартира №14 стала чотирьох кімнатною загальною площею 84,6 кв. м, житловою площею 52,1 кв. м.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна: 1/2 частини квартири загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що насправді не існує внаслідок вищезазначених перетворень.

Відтак, для реалізації вказаного майна необхідні були правовстановлюючі документи на квартиру після здійснених перетворень. У матеріалах справи відсутні відомості щодо реєстрації права власності на самовільну проведену реконструкцію.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-76 цс 13 зроблено правовий висновок про те, що об'єктом реалізації з прилюдних торгів могло бути нерухоме майно, яке є об'єктом цивільних прав (будівля, споруда, інші приміщення, земельна ділянка, підприємство як цілісний майновий комплекс (або його частина, виділена у встановленому законом порядку в окремий самостійний об'єкт власності), а не його частина, яка не набула статусу об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку.

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що квартири, яка продана з прилюдних торгів з індивідуально визначальними ознаками, а саме загальної і житлової площі та площі приміщень не існує.

На цій підставі, суд приходить до висновку, що прилюдні торги були проведені з порушенням вимог закону.

Разом із цим, оскільки суд визнає результати прилюдних торгів недійсними, також слід визнати недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі за № 233.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то суд вважає, що в задоволенні цих вимог необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. №3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, «заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили».

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1141, у пункті 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що державна реєстрація права власності є похідним явищем від права власності.

Конституція України у ст. 41 закріпила один, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 376 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна. Припинення права власності іншої особи на нерухомість можливе лише за рішенням суду. А вимоги про скасування державної реєстрації права власності є похідними від вимог про припинення у зв'язку зі знищенням майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі за зустрічним позовом просили суд скасувати державну реєстрацію права власності позивача за первісним позовом на частину спірної квартири, проте вимог про припинення права власності не заявляли.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121,80 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів торгів, свідоцтва про право власності - задовольнити.

Визнати недійсними прилюдні торги від 21 червня 2012 року з реалізації арештованого нерухомого майна: 1/2 частини квартири загальною площею 31,5 кв. м., житловою площею 18,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати недійсним Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 348 від 19.07.2012, посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстроване в реєстрі за № 233.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на частку квартири відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121,80 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв