Рішення № 52650459, 21.10.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5706/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

21 жовтня 2015 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.,

при секретарі Станкевич Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Львова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів. Свої вимоги мотивує тим, що 09.01.2014 між позивачем та Львівським відділенням №2 ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) №270922 на суму 200000,00 грн. строком зберігання вкладу 460 календарних днів під 25 % річних з датою повернення 14.04.2015. В той же день позивач передав банку кошти у сумі 200000 грн.

12 грудня 2014 року позивачем було подано до відділення банку заяву про дострокове розірвання договору за п. 2 та повернення вкладу.

Однак, 14 січня 2015 року банк виконав умови договору частково, так як перерахував з депозитного на картковий рахунок, проте у касі гроші видані не були. Після цього грошові кошти позивачу виплачувалися частинами, у зв»зку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача, з урахуванням уточнень до позовних вимог на її користь:

1) суму процентів за фактичне користування коштами з розрахунку 25 % річних після закінчення терміну дії договору у розмірі 6259,67 грн.;

2) суму сплаченої комісії за зняття коштів з банкомату у сумі 280,83 грн.;

3) суму 3 % річних за порушення боржником грошового зобовязання - 956,90 грн.;

4) суму інфляційних збитків у розмірі 36119,50 грн;

5) суму збитків в розмірі 113162,00 грн.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №270922 на суму 200000,00 грн. строком зберігання вкладу 460 календарних днів під 25 % річних з датою повернення 14.04.2015.

12.12.2014 року позивачем у відділенні банку було оформлено заяву про дострокове розірвання договору відповідно до його п.2 та повернення вкладу в розмірі 200000,00 грн. у дату повернення 14.01.2015. Позивач оформила заяву про перерахування коштів у сумі 200000,00 грн. з депозитного рахунку на картрахунок. Кошти депозиту у сумі 200000,00 грн. та проценти у сумі 537,67 грн. (разом 200537,67 грн.) згідно платіжного доручення №16252, меморіальний ордер №16251, №16252 від 14.01.2015 року, були перераховані з депозитного рахунку на картрахунок, відкритий на ім'я позивача згідно укладеного договору про відкриття поточного рахунку та обслуговування спеціального платіжного засобу від 27.12.2013 № 18-В/20-1445. Враховуючи залишок на картрахунку у сумі 1554,31 грн., сума до виплати станом на 14.01.2015 року становила 202091,98 грн.

За період з 15.01.2015 року до 20.03.2015 було знято кошти на суму 41000 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Так, відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача з відповідача 25% річних за фактичне користування чужими коштами після закінчення терміну дії договору.

В той же час, суд приходить до висновку, що банк порушив взяте на себе за договором грошове зобов'язання, а тому він повинен нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з сумою 3% річних у розмірі 956,90 грн.

В той же час, підлягає зменшенню сума інфляційних втрат з огляду на наступне. Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці. При цьому, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Оскільки між позивачем та відповідачем була передбачена оплата за користування спеціальним платіжним засобом, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо сплаченої комісії за зняття коштів з банкомату у сумі 280,83 грн.

Що стосується позовних вимог, щодо стягнення суми збитків, то такі не підлягають до задоволення за їх безпідставністю.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково.

Оскільки, сторони по справі звільнені від сплати судового збору: позивач на підставі п. 7 ст. 5, а відповідач - п. 22 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», питання розподілу чи стягнення судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України судом не вирішується, а оплата збору покладається на Державний бюджет України.

Керуючись ст.ст. 212, 215-218, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (ЄДРПОУ 33299878) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму трьох відсотків річних за порушення боржником грошового зобов'язання у розмірі 956,90 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 36119,50 грн., всього - 37076,40 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Лялюк Є.Д.