Рішення № 52650042, 21.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/3005/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/4745/15 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1 зобов'язалось постачати електричну енергію ОСОБА_5, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1. За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Так, відповідно до знятих показань приладу обліку за період з 20.10.2010 року по 13.06.2013 року відповідачами було спожито 5485 кВт.год.

В порушення норм ПКЕЕН та умов договору відповідачі належним чином не виконують обов'язок щодо оплати спожитої електричної енергії, а саме у зв'язку з не сплатою виставлених рахунків, починаючи з 20.10.2010 року по 13.06.2013 року, виникла заборгованість за спожиту електричну енергію на суму 1592 грн. 47 коп.

Вартість спожитої відповідачами електричної енергії визначено відповідно до тарифів на електроенергію, що відпускається населенню, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, що діяли на час нарахування.

На підставі зазначеного просило стягнути солідарно з відповідачів, що мешкають за адресою: АДРЕСА_1, на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Північного відділення по обслуговував побутових споживачів 1592 грн. 47 коп. за спожиту електричну енергію та витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ВАТ «Запоріжжяобленерго».

В апеляційній скарзі ВАТ «Запоріжжяобленерго», посилаючись на звернення до суду з позовом в межах строку позовної давності, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» вартість спожитої електроенергії в розмірі 1592,47 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 243,60 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 121,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

За змістом ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням фізичним особам за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

За даними адресно-довідкового бюро Державної міграційної служби України в Запорізькій області ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23). За довідкою голови квартального комітету за даною адресою ОСОБА_3 відсутній (а.с.83,90).

Оскільки повістки про виклик в судові засідання апеляційного суду, які направлені відповідачу на місцем його реєстрації, були повернуті поштовим відділенням до суду за закінченням терміну зберігання, судом були прийняті заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 76 ЦПК України ( а.с.90).

Передбачені ЦПК України заходи повідомлення ОСОБА_3 про час і місце судового засідання апеляційним судом вичерпані, встановлений ст. 303-1 ЦПК України строк розгляду справи апеляційним судом закінчився.

Відповідно до вимог ч.5 ст.74, ч.3 ст.76 ЦПК України вважається, що ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За наведених обставин та у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів визнала, що неявка ОСОБА_3 не є процесуальною перешкодою для розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України порушення норм матеріального права та процесуального права є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» електропостачання відноситься до комунальних послуг.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно п. 2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357, об'єкт споживача - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування.

Споживач, тобто фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом, згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Із матеріалів справи вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будинок приєднано до електричних мереж і електроенергію постачає ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Відсутність письмового договору не є підставою для не стягнення заборгованості за послуги електропостачання, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки.

Підключення електроенергії є фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, відповідачі є споживачами електроенергії, яку поставляє ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Доводи ОСОБА_4 про те, що фактично в будинку ніхто не проживає, після смерті власника спадкові права на будинок не оформлялись, особовий рахунок на користування електроенергією не переоформлювався, не дають підстав для звільнення від обов'язку сплатити заборгованості за фактично отриманні послуги з електропостачання.

Так, у відповідності до ч.6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишаються зареєстрованими в будинку, до енергопостачальника не зверталися з заявою про припинення постачання електроенергії в будинок. Правовідносини між ВАТ «Запоріжжяобленерго», з одної сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, з другої, з приводу постачання електроенергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», а не нормами спадкового права. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість нарахована з 2010 року вже після смерті власника.

Отже, суд вірно встановив, що між сторонами склалися договірні відносини з приводу постачання та користування електричною енергією і за фактично отримані послуги відповідно до показників лічильника за встановленими тарифами нарахована заборгованість в сумі 1592,47 грн.

Встановлені фактичні обставини відповідачами не оспорюються, скарга на рішення суду ними не подавалася.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачкою подана заява про застосування позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості в сумі 1592,47 грн. пред'явлені позивачем з пропуском позовної давності.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 19 - 22 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999р. №1357, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Враховуючи те, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами користування електричною енергією для населення визначено виконання грошового зобов'язання щомісячними платежами, право позивача як виконавця послуг вважається порушеним з моменту недотримання споживачем строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Як вбачається із розрахунку, заборгованість нарахована за період з 20.10.2010 р. по 13.06.2013 року, цей період суд зазначив і в рішенні.

З позовом позивач звернувся 29 квітня 2015 року.

Отже, в межах позовної давності заявлені вимоги з 21 квітня 2012 року по 13 червня 2013 року .

За показниками лічильника з 21 квітня 2012 року по 13 червня 2013 року спожито електроенергії 4396 кВт\г на суму 1428 грн. 42 коп. (2071 кВт\г * 0.2802 грн. +2325 кВт\г *0,3648 грн.). 05.06.2012 року було сплачено 130 грн. Отже, заборгованість складає 1298 грн.42коп. (1428 грн. 42 коп. -130 грн.).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Погашення заборгованості 14.03.2011 р. в сумі 214 грн.65 коп., яка утворилася до 20.10.2010 р., не свідчить про переривання позовної давності, оскільки спірним періодом є з 20.10.2010 р. по 13.06.2013 року. До того ж, з часу внесення цього платежу і до звернення до суду (29.04.2015 р.) минув трирічний строк.

Сплативши 130 грн. 05.06.2012 р., споживач не зазначав про сплату за минулий період. Сторони перебувають у договірних відносинах і зарахування оплати за минулі періоди могло проводитися лише за згодою споживача.

Більш того, ВАТ «Запоріжжяобленерго» 96 грн.10 коп. рахував як переплату. Так, із розрахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго». вбачається, що із 130 грн. було зараховано 33,90 грн. за 121 кВт\г,спожитих за період з 21.04.2012 по 26.06.2012 р., а 96,10 грн. поставлено як переплата ( а.с.4).

Отже, доводи ВАТ «Запоріжжяобленерго» про те, що платежами перервано позовну давність, є безпідставними.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в сумі 1298 грн.42 коп. в межах позовної давності з квітня 2012 року по червень 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї власника, які припинили сімейні відносини з ним, права користування займаним приміщенням.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Будинок відноситься до приватного жилого фонду, після смерті власника спадкові права не оформлені. Поряд з цим встановлено, що відповідачі зареєстровані в будинку, послуги з забезпечення будинку електроенергією ВАТ «Запоріжжяобленерго» надавалися, письмовий договір з постачальником електроенергії відповідачі не уклали, між собою не визначали порядок сплати витрат. Наведені обставини свідчать щодо неподільності предмета зобов'язання за спожиту електроенергію, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у сумі 365,40 грн., а саме: при звернення з позовом - 243,60 грн., при подачі апеляційної скарги - 121,80 грн. ( а.с. 2,59).

На підставі ст.88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 297,80 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з кожного відповідача підлягає стягненню на користь позивача по 148,90 грн.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за період з квітня 2012 року по червень 2013 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1298 грн.42 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у сумі 148 грн.90 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» судовий збір у сумі 148 грн.90 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: