Рішення № 52648625, 15.10.2015, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2119/15-ц

Провадження № 2/307/1279/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарі Комяті Н.І., з участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_2 до Вонігівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 предявила позов в суд про визнання за нею права власності на спадковий будинок № 435 по вул. Головна в с. Вонігово.

Свої вимоги мотивує тим, що її батько ОСОБА_3 помер 17 серпня 2007 року та заповів їй все своє майно. Відповідно до довідки Вонігівської сільської ради ОСОБА_3 ще в 1960 році побудував будинок та за вказаним будинком була закріплена земельна ділянка площею 0,23 га. Після смерті ОСОБА_3 вона прийняла спадщину подавши заяву у Тячівську державну нотаріальну контру.

Однак оформити будинок на себе вона не має можливості, так як він не був зареєстрований, тому вона змушена звернутись з позовом в суд про визнання права власності на спадковий будинок.

Представник позивачки позовні вимоги підтримала викладені в позовній заяві та пояснив.

У 2007 році помер ОСОБА_3, який своє майно заповів ОСОБА_4. ОСОБА_2 звернулась з заявою в Державну нотаріальну контора для отримання свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом, але їй відмовили мотивуючи тим, що будинок не зареєстрований за ОСОБА_3.

Просить суд визнати право власності на спадковий будинок № 435 по вул.. Головна в с. Вонігово за ОСОБА_2.

Представник Вонігівської сільської ради, представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не зявились а написали заяву слухати у їх відсутність позовні вимоги визнають, тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити.

Довідкою № 736 від 30 червня 2015 року виданою Вонігівською сільською радою стверджується, що згідно по господарської книги № 9 земельна ділянка закріплена за дворогосподарством, розташована в с. Вонігово по вул. (Леніна) Головна № 435 в розмірі 0,23 га рілля.

Також довідкою № 457 від 05 травня 2015 року виданою Вонігівською сільською радою стверджується, що ОСОБА_2, до дня смерті свого батька 17 серпняч 2007 року ОСОБА_5 проживала разом з ним за адресою с.Вонігово, вул.. Леніна, №435.

Свідоцтвом про смерть стверджується, що ОСОБА_3 помер 17 серпня 2007 року.

Свідоцтвом про шлюб стверджується, що ОСОБА_4 28 грудня 2011 року за №2, зареєструвала шлюб у виконкомі Авратинській сільській раді Любарського району Житомирської області з ОСОБА_6.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповів все своє майна своїй доньці ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.

Стаття 190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є не споживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює порядок прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив його державної реєстрації (ст.ст.1268, 1269, 1299 ЦК).

Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права, отримати право на її проведення.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Частиною 1 ст.182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обовязковій державній реєстрації . Державна реєстрація прав це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухомість, обтяження таких прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Крім того, відповідно до п.6 ст.3 вищевказаного закону - будь-які правочини щодо нерухомості укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього закону.

Таким чином, на даний час державна реєстрація права власності на нерухомість є обовязковою умовою оборотоздатності такого майна, то є можливості особи, який вважає себе його власником, здійснювати будь-які угоди щодо майна, включаючи можливість зацікавлених осіб оформити спадщину. Якщо спадкодавець за життя не оформив право власності та/або не забезпечив його державну реєстрацію, це стає перешкодою для оформлення права на спадщину в загальному порядку.

В силу статті 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

01 березня 2013 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування. У зв'язку із цим було зроблено витяг із зазначеного узагальнення.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, ВССУ вказав: При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Статтею 1299 ЦК встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених частиною 1 статті 1297, частиною 1 статті 1299 ЦК України, по оформленню права на спадщину, у складі якого є нерухоме майно, або їх невиконання не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в пункті 27 постанов від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

Згідно з положеннями ст.ст.1217, 1218, 1261 ЦК України ОСОБА_7 є єдиною особою, яка за законом має право на проведення державної реєстрації права власності.

Рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є право встановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна (ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України Про власність обєктами права особистої власності можуть бути житлові будинки, квартири, предмети особистого користування й інші речі.

Відповідно до вимог ст. 49 Закону України Про власність володіння майном визначається правомірним, якщо зворотне не буде встановлено судом.

Позивач відповідно до ст. 1261 ЦК України в (ред. 2004 р.) відноситься до першої черги спадкоємців, інших спадкоємців на майно померлого ОСОБА_3 не має, що є доведеним та встановлено в судовому засіданні.

Про прийняття позивачкою ОСОБА_2 спадщини - спадкового будинку після смерті ОСОБА_3, свідчить та обставина, що вона звернулась в Державну нотаріальну контора з заявою про прийняття спадщини, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як на час відкриття спадщини проживала у спадковому будинку де проживає і тепер.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

За таких обставин суд вважає, що позов слід задовольнити.

На основі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 215, 213 ЦПК України, ст. ст. 376 ч.3, 1233-1235, 1261, 1268 ч.3 ЦК України,

РІШИВ

Позов задовольнити повністю

Визнати право власності в цілому на спадковий будинок № 435 з надвірними спорудами по вул. Головна в с. Вонігово Тячівського району Закарпатської області за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканкою с. Кириївна, вул. Зарічна, №4, Любарського району, Житомирської області.

На рішення може бути подана апеляція в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з моменту проголошення, через Тячівський районний суд, а сторонам які брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду. ОСОБА_8