Рішення № 52648498, 22.10.2015, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/663/15-ц

22.10.2015 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі судді:

ОСОБА_1 О. А., при секретарі с/з ОСОБА_2, розглянувши в смт. Воловець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 року позивач ОСОБА_4 «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 23.03.2007 року між Акціонерним комерційним промислово- інвестиційним банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №02-07/283-Ф, згідно якого відповідачу видано кредит в розмірі 16000 Євро. 17.12.2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" згідно договору відступлення прав вимоги відступив ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права грошових вимог до боржника ОСОБА_5 Через порушення зобовязань по кредитному договору відповідач допустив станом на 01.06.2015 року заборгованість в сумі 730846, 62 гривень, які позивач просить стягнути на свою користь, а також судові витрати.

На розгляд справи представник позивача ОСОБА_6не зявилася, надала суду заяву про слухання справи у всіх судових засіданнях без присутності представника ОСОБА_4 «Кредитні ініціативи», позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. До початку розгляду справи по суті, надав суду заяву про застосування строків позовної давності щодо спірних правовідносин, у зв?язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити, розглянути справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.03.2007 року між Акціонерним комерційним промислово- інвестиційним банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №02-07/283-Ф, згідно якого відповідачу видано кредит в розмірі 16000 Євро для придбання будинку з кінцевим терміном повернення кредиту та відсотків за ним- не пізніше 27.03.2017 року та зі сплатою 11% річних за користування кредитом (а.с.6-10).

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним- не пізніше 27.03.2017 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту; погашення кредиту та відсотків за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток 1), який є невід"ємною частиною цього Договору (а.с.13-14).

Судом також встановлено, що зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши ОСОБА_3 кредитні кошти в повному обсязі, однак він взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, не сплативши проценти за користування кредитними коштами, не повернувши чергові суми отриманого кредиту та не погасивши всю суму кредиту.

На підтвердження зміни кредитора у зобов"язанні позивачем надано суду договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року (а.с.18-28), згідно якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" відступив права вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення, в тому числі і щодо ОСОБА_3 по кредитному договору №02-07/283Ф від 23.03.2007 року (а.с.40).

Так, ст.512 ЦК визначено підстави заміни кредитора у зобовязанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст.514, 516 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 ЦК договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст.516 ЦК.

Даний правовий висновок відображений в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року №3-43гс15.

Підтвердження повідомлення відповідача ОСОБА_3 про зміну первісного кредитора у зобов"язанні позивачем ОСОБА_4 "Кредитні ініціативи" суду не надано.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобовязання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов»язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору (пункт 7.1 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту та відсотків за ним до 27 березня 2017 року (пункт 2.3 кредитного договору), так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісяця (п.2.4 Договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору №02-07/283-Ф від 23.03.2007 року передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-14цс 14 від 19.03.2014 року по спору про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що останній платіж по кредиту відповідач здійснив 30.04.2009 року, по відсотках- 29.05.2009 року (а.с.9), інших платежів не здійснював. Таким чином, строк позовної давності минув 2012 року. Проте позивач звернувся з позовом лише 10.08.2015 року (а.с.2), тобто з пропуском строку, встановленого ст.257 ЦК України, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 256, 257, ч.1 ст.261, ч.3 ст.254, 266, 267, 512, 514, 516 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212- 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: Софілканич О. А.