Постанова № 52645378, 20.10.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/65/2015

130/2580/15-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20.10.2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря Бондар С.В.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з цим позовом, в якому вказав, що його довірителька тривалий час проживала у м. Донецьку, навчаючись спочатку у середній школі, потім у професійних училищах. Там же, у м. Донецьку, вийшла заміж. У звязку з проведенням антитерористичної операції вимушена була покинути м. Донецьк та переїхати в липні 2014 року до м. Жмеринка, де разом з дитиною та чоловіком проживають у гуртожитку по вул. Училищній, 9. Управлінням праці та соціального захисту населення їй відмовлено у взятті на облік та видачі довідки як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки вона зареєстрована у Херсонській області.

Вважає таку відмову неправомірною, просив її такою визнати та зобовязати Управління видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу. Просив також стягнути з Управління на користь ОСОБА_3 щомісячну адресну грошову допомогу для покриття виплат на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.1-2).

У судовому засіданні адвокат повністю підтримав позов. Пояснив, що законодавцем у ч.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» невірно вказано, що підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. На його думку, у цьому випадку треба виходити із фактичного місця проживання, яким у позивача був м. Донецьк.

Позивач ОСОБА_3 пояснила, що вона з 6-го класу проживає з матірю у м. Донецьку, куди переїхали з смт. Верхній Рогачик Херсонської області, де були зареєстровані в будинку маминого співмешканця. Після закінчення у 2012 році Донецької середньої школи № 43 вона у 2012-2014 роках навчалась у Донецькому вищому професійному училищі ресторанного сервісу і торгівлі. 21 червня 2014 року вийшла заміж, проживала з чоловіком у м. Донецьку у його квартирі по вул. Зуївській, 20/21. В липні 2014 року у звязку з проведенням антитерористичної операції виїхали з м. Донецька до м. Жмеринки, де 14 жовтня 2014 року народила дочку ОСОБА_4. Її чоловікові в Управлінні праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради 28 жовтня 2014 року видали довідку як внутрішньо переміщеній особі. Вона також зверталася по цьому питанню неодноразово, однак неофіційно, і їй відмовляли. Останній раз вона у вересні 2015 року звернулася до вищезгаданого Управління, і 07 вересня 2015 року в.о. начальника управління праці та соціального захисту населення письмово відмовив їй у взятті на облік як внутрішньо переміщену особу у звязку з тим, що вона зареєстрована у Херсонській області, яка не є зоною проведення антитерористичної операції, а підставою взяття на такий облік, згідно з п.2 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Повністю підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити.

Представники відповідача позов повністю не визнали, подали письмові заперечення в.о. начальника управління проти позову, в яких містилось прохання про відмову в задоволенні позову у звязку з реєстрацією позивача у Херсонській області, яка не є зоною антитерористичної операції (а.с.34-35). У судовому засіданні пояснили, що вони не визнають того факту, що позивач фактично проживала у м. Донецьку. Для взяття її на облік як внутрішньо переміщену особу їй необхідно бути зареєстрованою у м. Донецьку, який є зоною проведення антитерористичної операції, а не в іншій місцевості Херсонській області яка не є такою зоною. Просили відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що є чоловіком позивача ОСОБА_3, з якою він познайомився у м. Донецьку, коли та навчалась в училищі. Одружилися вони в червні 2014 року, проживали у його квартирі у м. Донецьку по вул. Зуївській. Дружина не зареєстрована по його адресі, оскільки практично відразу після реєстрації шлюбу вони змушені були покинути своє місце проживання у звязку з проведенням антитерористичної операції і переїхати у м. Жмеринку. Спочатку йому також не видавали довідку як внутрішньо переміщеній особі, видали її тільки 28 жовтня 2014 року.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є матірю позивача ОСОБА_3. У смт. Верхній Рогачик Херсонської області вона разом з дочкою проживали у будинку її співмешканця і були зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2007 році переїхали до м. Донецьк. Дочка до 2012 року навчалася у середній школі, проживали вони у найманій квартирі. За офіційну реєстрацію з них вимагали великі гроші, тому ні вона, ні дочка не зареєстровані у м. Донецьку. Дочка також у м. Донецьку навчалася в училищі, потім вийшла заміж, жила у квартирі чоловіка. Зараз вони всі живуть у гуртожитку в м. Жмеринці.

Заслухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Управлінням праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради 07 вересня 2015 року за вихідним № Б/144/2/09-12/2 ОСОБА_3 відмовлено у наданні статусу внутрішньо переміщеної особи та наданні відповідної довідки про взяття на облік, оскільки, згідно з паспортними даними, позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що не є зоною проведення антитерористичної операції (а.с.3).

В статті 1 Закону України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» зазначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Відповідно до «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 10563-р від 30 жовтня 2014 року, м. Донецьк є таким населеним пунктом, на території якого здійснюється антитерористична операція.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить ксерокопія її паспорту (а.с.4).

Разом з тим, вона у 2012 році закінчила Донецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 43, що підтверджується ксерокопією атестату про повну загальну середню освіту (а.с.13 на звороті); у 2013 році закінчила Донецьке вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі і здобула професію продавця, що видно з ксерокопії диплому кваліфікованого робітника (а.с.11); у 2014 році закінчила Донецьке вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність» та здобула кваліфікацію товарознавця-комерсанта, про що свідчить ксерокопія диплому молодшого спеціалісту (а.с.9).

Згідно з ксерокопією трудової книжки, ОСОБА_7 з 01 вересня 2011 року по 27 червня 2014 року навчалася у Донецькому вищому професійному училищі (а.с.8).

Відповідно до її особової медичної книжки, яка видана 25 серпня 2011 року, місцем проживання ОСОБА_3 значиться м. Донецьк-77, вул. Туманяна, 1/9 (а.с.5); згідно з ксерокопією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 одружилися 21 червня 2014 року, реєстрація шлюбу проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, після шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_5 (а.с.18).

Згідно з ксерокопією обмінної карти пологового відділення, ОСОБА_7 з 01 квітня 2014 року перебувала на обліку у звязку з вагітністю, місцем проживання значиться ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45). Відповідно до ксерокопії медичних документів, вона проходила огляди та дослідження у клініках м. Донецька (а.с.46-48).

Чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується ксерокопією його паспорту (а.с.16); 28 жовтня 2014 року він отримав довідку Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та взятий на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.15).

Всі вищеперераховані докази суд у відповідності із ст.70 КАС України вважає належними і допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування і одержані в установленому законом порядку.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Крім того, Конституція України передбачає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24); кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання (стаття 33); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).

Закон України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з ч.2 ст.1 цього Закону, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до п.4 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа пред'являє, за наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (зокрема, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності).

Суд вважає, що матеріалами справи та допитаними у судовому засіданні свідками (підстав не брати до уваги показання яких у суду немає), повністю доведений той факт, що позивач ОСОБА_3 тривалий час проживала у м. Донецьку, який є зоною антитерористичної операції, і вона вимушено покинула своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства та масових порушень прав людини. А тому підпадає під дію Закону України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб» і повинна бути взята на облік як внутрішньо переміщена особа шляхом видачі відповідної довідки.

З цих міркувань суд не приймає до уваги твердження представників відповідача щодо не проживання позивача ОСОБА_3 у зоні проведення антитерористичної операції.

Тому, на думку суду, рішення Управління праці та соціального захисту населення про відмову у видачі ОСОБА_3 такої довідки слід визнати неправомірним і зобовязати це управління видати таку довідку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача грошової допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, суд виходить з такого.

Згідно з п.2 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Оскільки ОСОБА_3 в теперішній час не стоїть на такому обліку та не має офіційного статусу внутрішньо переміщеної особи, і це питання буде вирішуватись тільки після набрання постановою суду законної сили, то вимоги про стягнення адресної грошової допомоги за останні шість місяців є передчасними і задоволенню не підлягають.

У відповідності з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст.94 КАС України).

Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а позивач сплатила за дві вимоги один судовий збір в розмірі 487,2 грн., то стягненню з відповідача на її користь підлягає саме ця сума.

Керуючись ст.ст.70, 94, 159, 160, 162 КАС України, ст.ст.3, 24, 33, 46 Конституції України, ст.1 Закону України від 28 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод тимчасово переміщених осіб», ч.2 ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 10563-р від 30 жовтня 2014 року, п.4 «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», п.2 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення від 07 вересня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про відмову у видачі ОСОБА_3 довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради відповідно до ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

В іншій частині позовних вимог - про стягнення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного адміністратвиного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Головуючий К.Шепель