Рішення № 52642406, 15.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/5145/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 641/6686/14-ц Колодяжна І.М.

Категорія:договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в особі її представника ОСОБА_4, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство Верус», в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «Верус » у Комінтерніському районі м.Харкова , ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА :

05 березня 2014 року представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 4 695,11 дол. США.

Вказані вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між ОСОБА_3 та Банком кредитного договору від 02 червня 2008 року , остання отримала кредит у розмірі 4 000 дол. США зі сплатою 24 % річних та кінцевим терміном повернення до 27 листопада 2009 року.

Представник позивача зазначає, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (далі - ТОВ «УФА «Верус») в особі філії ТОВ «УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель в межах 200, 00 грн. та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

02 червня 2008 року укладено договір поруки між банком та ОСОБА_6, за умовами якого остання поручилася за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором , відповідно до якого поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Як на підставу вимог, представник позивача вказує на неналежне виконанням позичальником умов кредитного договору, у зв»язку з чим станом на 09 січня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 4 695,11 дол. США, яка складається з 1 511,99 дол. США - заборгованості за кредитом, 2 929,74 США - заборгованості за відсотками, 31,29 дол. США - штрафу (фіксована частина), 222,09 дол. США - штрафу (процентна складова).

У справі судом першої інстанції 21 травня 2014 року ухвалювалось заочне рішення, яким зазначені позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі ( а.с.52 -54).

Вказане заочне рішення було скасовано ухвалою суду від 03 липня 2014 року за заявою ОСОБА_3 , в якій як на підставу скасування вказаного заочного рішення ОСОБА_3 також посилалась на пропуск позивачем строку позовної давності щодо пред»явлення вказаних позовних вимог ( а.с.57-60, 82-83).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року, залишеним, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 670,08 дол. США. Стягнуто солідарно з ТОВ «УФА «Верус» в особі філії ТОВ «УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_3, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам,порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув відсотки за користування кредитом після закінчення строку дії договору , також просить застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності та зазначає на припинення поруки відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року ,зазначена ухвала суду апеляційної інстанції скасована, а справа повернута до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі щодо стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованість на вказаним кредитним договором суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем вказаних позовних вимог.

Однак ,з такими висновками суду погодитись не можна.

Так , судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 02 червня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 231368-CRED, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 4 000 дол. США зі сплатою 24 % річних та кінцевим терміном повернення до 27 листопада 2009 року.

Як свідчать умови вказаного договору, Банк зобов»язувався перерахувати вказані кредитні кошти шляхом їх переведення на картрахунок Позичальнику, а Позичальник зобов»язувалась сплатити погашення кредиту, відсотки за користування кредитом у відповідності до Графіку , який є невід»ємною частиною договору які погасити не пізніше дати фактичного погашення кредиту, ( пункти 2.1.1., 2.2.2., 2.2.3. умов договору).

В пункті 5.7 умов вказаного договору сторони встановили, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, пені, штрафів за цим договром встановлюються сторонами впродовж п»яти років.

В пункті 6.1. умов зазначеного договору встановлено, що вказаний договір набуває чинності з моменту підписання цього Договору обома сторонами та діє в повному обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов»язань за цим договором .

В пункті 5.6. умов кредитного договору сторони договору встановили.що за порушення позичальником зобов»язань по поверненню кредиту у строки , встановен в пунктах 2.1.1., 2.2.9 умов договору позичасльк сплачує штраф в розмірі 2% від отриманих кредитних коштів.

Відповідно до Графіку погашення кредиту та відсотків, таке погашення повинно проводитись позичальником щомісячно ( а.с.11-14).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 09 січня 2014 року утворилася заборгованість у розмір 4 695,11 дол. США, яка складається з 1 511,99 дол. США - заборгованості за кредитом, 2 929,74 дол.США - заборгованості за відсотками, 31,29 дол США штрафу (фіксована частина), 222,09 дол. США - штрафу (процентна складова) ( а.с.6).

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, між ТОВ «УФА «Верус» в особі філії ТОВ «УФА «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. Розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.

02 червня 2008 року укладено договір поруки між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 згідно з умовами якого, остання поручилася за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за згаданим вище кредитним договором.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором з січня 2009 року ОСОБА_3 щомісячно нараховувалась заборгованість за відсотками та вказана заборгованість протягом дії кредитного договору нею в повному обсязі не погашалась ( а.с.6).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подано позов до боржника ОСОБА_3 та двох поручителів :ТОВ «Верус» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 червня 2008 року.

При цьому, сторони встановили як строк дії кредитного договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у термін до 27 листопада 2009 року. Строк позовної давності сторонами встановлено 5 років з моменту несплати чергового платежу.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями , а також визначено строк повернення кредиту -до 27 листопада 2009 року.

Отже, поряд з установленням строку дії договору та строку виконання зобов»язань (до 27 листопада 2009 року), сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, а також строк повернення кредиту в повному обсязі.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. З ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положеної про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу строку позовної давності пов»язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моменти (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 року у справі 6-116 цс13 вказано, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу-до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов»язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики( разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає стягненню.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки ж умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення, а повернення тіла кредиту в повному обсязі - з моменту закінчення строку такого повернення, тобто з 27 листопада 2009 року.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості , у січні 2009 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за відсотками, тобто право на вимогу як сплати відсотків, так і права на стягнення штрафу у позивача виникло у січні 2009 року .

Оскільки ж строк повернення кредиту в повному обсязі сторонами було визначено до 27 листопада 2009 року , то право на вимогу погашення кредиту в повному обсязі у позивача виникло з 27 листопада 2009 року, тоді як до суду з зазначеним позовом позивач звернувсь 05 березня 2014 року.

Згідно вимог ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріально права свідчать про те, що з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1511,99 доларів США , що еквівалентно 12080,80 грн. позивач звернувсь в межах встановленого сторонами п»ятирічного строку позовної давності , а з вимогою про стягнення відсотків та штрафу - з пропуском такого строку.

Зазначене свідчить про наявність підстав для застосування до вимог позивача про стягнення з ОСОБА_3 на його користь відсотків та штрафу за вказаним кредитним договором строку позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором в повному обсязі та відсутності підстав для застосування до вимог позивача про стягнення відсотків та штрафу строку позовної давності.

За таких обставин , рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та з порушенням норм матеріального права ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 1511,99 доларів США , що еквівалентно 12080,80 грн., з зазначених вище підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення кредитної заборгованості з поручителів, суд послався на те, що письмова вимога із зазначенням невиконання зобов'язань на їх адресу банком була направлена, тому посилання відповідачів на ч. 4 ст. 559 ЦК України є безпідставними.

Судова колегія також не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки, укладеним з ТОВ «Верус», не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а встановлено, що він діє до моменту припинення дії основного договору.

Договором поруки, укладеним з ОСОБА_6 установлено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про припинення поруки за зазначеним кредитним договором як ТОВ «Верус», так і ОСОБА_6.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з ТОВ «Верус » 200,00 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором, а з ОСОБА_6, такої заборгованості в повному обсязі, суд не звернув уваги на те, що письмова вимога до поручителів про повернення заборгованості була направлена лише 14 січня 2014 року, тобто після спливу шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню як таке, що ухвалено що судом при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та з порушенням норм матеріального права ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з зазначених вище підстав.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню витати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України. судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в особі її представника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк», розташованого за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код: ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, заборгованість за кредитним договором № 231368- CRED від 02 червня 2008 року в розмірі 1511,99 доларів США , що еквівалентно 12080,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», розташованого за адресою :49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :