Вирок № 52642239, 23.10.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/128/15-к Провадження №1-кп/630/31/15

В И Р О К

Іменем України

23 жовтня 2015 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

при секретарі Косенко С.В.,

за участю прокурора Касяненка Р.В.,

потерпілого ОСОБА_1С,

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12014220430004686 у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який має на утриманні доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, ідентифікаційний № НОМЕР_1, не судимого, підданого за постановою Люботинського міського суду Харківської області від 02 лютого 2015 року адміністративному стягненню ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 (два) роки, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

- який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 14 листопада 2014 року о 22 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним мотоциклом «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Коцюбинського в м. Люботин Харківської області та під час руху виконав поворот та виїхав на вул. Димитрова м. Люботин Харківської області, та продовжив рух зазначеною вулицею зі швидкістю 45 км/год. по своїй смузі руху у напрямку зменшення номерів будинків. В ході руху по вказаній вулиці, напроти будинку № 47 по вул. Димитрова в м. Люботин Харківської області, ОСОБА_3, маючи об'єктивну можливість бачити пішоходів, які рухались по узбіччю, розташованому праворуч відносно напрямку руху мотоцикла «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, у попутному з ним напрямку, намагався їх об'їхати та, застосовуючи маневр праворуч, грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

та, рухаючись у межах населеного пункту, не врахував дорожню обстановку, та перед маневром праворуч, не переконався у тому, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого виїхав на зазначеному мотоциклі за межі проїжджої частини дороги та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, який рухався по узбіччю, розташованому праворуч відносно напрямку руху мотоцикла «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, у попутному з ним напрямку, та якого водій ОСОБА_3 об'єктивно був спроможний бачити, і допустив наїзд мотоцикла «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, на пішохода ОСОБА_5

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, саден в правій скронево-тім'яній області, саден правої виличної та щелепної областей, а також було заподіяне тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя - травма лівої гомілки у вигляді відкритого уламкового подвійного перелому лівої великогомілкової кістки у верхній та нижній третині зі зміщенням уламків, з наявністю рвано-забитих ран в проекції переломів великогомілкової кістки.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди і виражаються в тому, що він, керуючи технічно справним мотоцикла «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, проявив необачність, не врахував дорожню обстановку, не зорієнтувався в ній та перед маневром праворуч, не переконався у тому, що це буде безпечним і вибрав такі прийоми управління, які привели до виїзду керованого ним мотоцикла за межі проїжджої частини дороги та наїзду на пішохода ОСОБА_1, що заподіяло останньому тяжке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненому злочині не визнав та проти обставин обвинувачення заперечував з тих підстав, що рухався по дорозі прямолінійно та можливо допустив порушення інших пунктів правил дорожнього руху, ніж вказані в обвинувальному акті. Під час допиту ОСОБА_3 пояснив, що 14 листопада 2014 року о 22 годині 00 хвилин на вул. Димитрова в м. Люботин керував технічно справним мотоциклом «Днепр-11», державний номер НОМЕР_2, та рухався зі швидкістю 45 км/г. Попереду, в межах дальнього світла фари, він побачив двох пішоходів, які йшли по асфальту проїзної частини дороги, та переключив фару на ближнє світло. Приблизно за 15 метрів до пішоходів він спрямував мотоцикла лівіше. При наближенні до пішоходів, за кілька метрів, раптово згас вуличний ліхтар на стовпі, через що він втратив їх з поля свого зору, адже в світлі фар пішоходів також не було видно. Він, ОСОБА_3, відчув удар крилом бічного причепа мотоцикла та зупинився через два метри від місця наїзду. На дорозі він побачив потерпілого ОСОБА_1, у якого була зламана нога, та його дружину. З метою виклику швидкої допомоги він, ОСОБА_3, поїхав додому, та невдовзі пішки повернувся на місце ДТП.

Також ОСОБА_3 пояснив суду, що наїзд на пішохода стався саме в тому місці, де зафіксована пляма крові на проїзній частині; удар було завдано підніжкою бічного причепа мотоцикла, тому потерпілий мав би впасти вправо від мотоцикла, а не вліво. Тому він не погоджується з тим, що наїзд на потерпілого стався на узбіччі та тим, що своїми діями він порушив п.п. 10.1, 12.1. Правил дорожнього руху України. На думку обвинуваченого експертом невірно розрахований гальмівний шлях його мотоцикла.

Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнав своєї провини та обставини ДТП, його вина повністю підтверджується доказами, що були досліджені під час судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 14 листопада 2014 року о 22 годині 00 хвилин йшов по освітленій вуличним ліхтарем вул. Димитрова в м. Люботин разом з дружиною ОСОБА_4 Обидва йшли по узбіччю, він зліва, ближче до проїзної частини. Раптово стався удар ззаду по нозі та його відкинуло в напрямку вперед та вліво, а дружину він відштовхнув вправо. Після удару транспортний засіб не зупинявся.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила суду, що 14 листопада 2014 року о 22 годині 00 хвилин йшла по стежці на узбіччі вул. Димитрова в м. Люботин разом з своїм чоловіком ОСОБА_1, вона йшла праворуч, ближче до парканів. Під час руху вона почула гуркіт мотоцикла, який виїхав з провулка на проїзну частину вул. Димитрова. Вони йшли далі по узбіччю, чоловік тримав її за руку, а в іншій руці він тримав пакет з продуктами. Раптово її відкинуло до паркану домоволодіння, після чого вона побачила свого чоловіка на асфальті проїзної частини дороги, який лежав у такому положенні: тулуб зігнутий, головою вздовж проїзної частини в напрямку їх руху, ногами ближче до водозливу, який відділяє проїзну частину від узбіччя. В такому положенні її чоловік пролежав до приїзду швидкою допомоги, а пляма крові на асфальті залишилася саме в тому місці, де лежав ОСОБА_1 Також свідок ОСОБА_4 підтвердила суду в своїх поясненнях, що після наїзду на її чоловіка мотоцикл зупинився, лише проїхавши далі по вулиці, після чого почула голос водія. По голосу вона впізнала ОСОБА_3, який пішки прийшов на місце наїзду через 15-20 хвилин в стані спяніння та висловлював погрози в її адресу. Після того, як швидка допомога забрала її чоловіка до лікарні ОСОБА_3 пішов з місця ДТП.

Показання потерпілого та свідка обєктивно підтверджуються іншими доказами.

Так, з протоколу огляду місця ДТП від 14 листопада 2014 року та доданої до нього схеми місця ДТП, складених за участю лише одного учасника - обвинуваченого ОСОБА_3, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в районі будинку № 46 вул. Димитрова в м. Люботин, яка має асфальтно-бетонне покриття та зовнішнє освітлення проїзної частини. До проїзної частини з обох боків на одному рівні прилягає узбіччя. На проїзній частині на відстані 1,18 м від узбіччя зафіксована пляма бурого кольору. Мотоцикл та інші сліди пригоди, в тому числі сліди гальмування, на момент складання протоколу відсутні.

Під час слідчого експерименту, зафіксованого у протоколі від 16 січня 2015 року, та проведеного за участю ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, потерпілий та свідок підтвердили ті обставини, що в момент ДТП вони йшли по узбіччю вул. Димитрова в м. Люботин в напрямку зменшення номерів будинків, паралельно проїзній частині, та після наїзду мотоцикл поїхав далі по вулиці. В своїх поясненнях ОСОБА_3 також підтвердив те, що рухався по вул. Димитрова в напрямку зменшення номерів будинків зі швидкістю 45 км/г, але наголошував на тому, що наїзд стався саме на проїзній частині вулиці. За результатами проведеного слідчого експерименту за участю експерта слідчим були складені відповідні схеми.

Мотоцикл, яким керував ОСОБА_3, був оглянутий слідчим 27 січня 2015 року за місцем мешкання обвинуваченого та в протоколі огляду зафіксовано його технічним стан та зовнішні ознаки: рульове управління та гальмівна система в робочому стані, на бічному причепі розбитий габаритний ліхтар та пошкоджено його кріплення.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-ОКБ/15 від 26 січня 2015 року, внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, саден в правій скронево-тім'яній області, саден правої виличної та щелепної областей, а також було заподіяне тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя - травма лівої гомілки у вигляді відкритого уламкового подвійного перелому лівої великогомілкової кістки у верхній та нижній третині зі зміщенням уламків, з наявністю рвано-забитих ран в проекції переломів великогомілкової кістки. Вказані ушкодження, у своїй сукупності, були отримані в результаті ДТП, при зіткненні транспортного засобу з постраждалим, коли останній знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні.

Виходячи з показань ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судовим експертом за результатами автотехнічної експертизи № 38/15 від 23 січня 2015 року надані висновки про те, що в дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1. і 12.1. Правил дорожнього руху України, виконавши які, він мав технічну можливість запобігти пригоді. В його, ОСОБА_3, діях з технічної точки зору вбачається причинний звязок з виникнення ДТП.

З метою розяснення наданого висновку в судовому засідання був допитаний судовий експерт ОСОБА_6, який повністю підтвердив висновки автотехнічної експертизи № 38/15 від 23 січня 2015 року. Так експерт ОСОБА_6 пояснив, що пляма крові на асфальті свідчить про те, де знаходилось тіло пішохода після падіння, та не може слугувати ознакою місця наїзду. З метою надання висновків ним були дослідженні матеріали кримінального провадження. Виходячи з визначених параметрів: швидкість руху мотоцикла - 45 км/г, видимість пішоходів - 65 м, ним був розрахований зупиночний шлях мотоцикла 33,1 м, що є достатнім для ОСОБА_3, аби він мав змогу запобігти наїзду на пішохода. Також в своїх поясненнях експерт ОСОБА_6 наголосив на тому, що зупинити мотоцикл, подібним тому, яким керував ОСОБА_3, під час руху зі швидкістю 45 км/г через два метри після застосування екстреного гальмування неможливо, адже, принаймні, мав би залишитися на покритті гальмівний слід заблокованого колесу.

Для перевірки пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 щодо обставин ДТП ухвалою суду від 21 травня 2015 року була призначена комплексна судово-медична та транспортно-трасологічна експертиза. За результатами проведеної експертизи судовими експертами у висновку № 391/15/207 від 02 липня 2015 року вказано про те, що в момент наїзду пішохід знаходився в вертикальному чи близькому до нього положенні тіла та був звернений лівою задньо-боковою поверхнею тіла до передньої правої зовнішньої частини бокового причепу мотоцикла «Днепр 11», державний номер НОМЕР_2, тобто під кутом до даного транспортного засобу. Первинний контакт відбувався між гомілкою постраждалого та, найвірогідніше, підніжкою бокового причепу мотоцикла «Днепр 11», державний номер НОМЕР_2. Внаслідок цього у постраждалого ОСОБА_5 утворилася травма лівої гомілки у вигляді відкритого уламкового подвійного перелому лівої великогомілкової кістки у верхній та нижній третині зі зміщенням уламків, перелому лівої малогомілкової кістки у верхній та нижній третині зі зміщенням уламків і наявністю рвано-забитих ран на гомілці. Після первинного контакту сталося переміщення тіла постраждалого в бік причепу мотоцикла «Днепр 11», державний номер НОМЕР_2, та падіння на нього з послідуючим скиданням на дорожнє покриття. Внаслідок падіння тіла на бічний причеп мотоцикла «Днепр 11», державний номер НОМЕР_2, відбувався його контакт з крилом та габаритним ліхтарем розміщеними на бічному причепі мотоцикла «Днепр 11». На тілі постраждалого ОСОБА_5 внаслідок контакту з бічним причепом мотоцикла «Днепр 11» та дорожнім покриттям виникли закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку та садни на голові.

Такі висновки експертів та розяснення експерта ОСОБА_6 узгоджуються з висновком автотехнічної експертизи, отриманим в ході досудового розслідування, та показаннями потерпілого і свідка, а також спростовують версію обвинуваченого про те, що він рухався на мотоциклі по проїзній частині прямолінійно та здійснив наїзд на пішохода саме на проїзній частині.

Проаналізувавши досліджені докази, зіставивши висновки експертів та показання учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 під час руху здійснив маневр вправо та виїхав на узбіччя, тобто за межі проїзної частини, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, намагаючись обїхати його зліва, після чого виїхав на проїзну частину. В результаті наїзду пішохода ОСОБА_1 відкинуло в напрямку руху мотоцикла, про що свідчить положення його тіла на проїзній частині після падіння, та виключає твердження обвинуваченого про те, що потерпілий рухався по проїзній частині дороги.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керую транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При дослідженні даних про особу обвинуваченого судом зясовано, що ОСОБА_3 отримав освіту в ПТУ-16 м. Люботин за спеціальністю помічник машиніста тепловозу, одружений, має на утриманні малолітню доньку, на час вчинення ДТП працював в ТОВ «АЛЬМАРКО» на посаді складальника деталей та виробів, але звільнився за власним бажанням в квітні 2015 року, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно. ОСОБА_3 судимостей не має, але був підданий адміністративному стягненню ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання для обвинуваченого ОСОБА_3, суд не вбачає.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини за яких сталося ДТП та поведінку обвинуваченого, призначає для ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, що буде співмірним до вчиненого та достатнім для попередження нових злочинів, з одночасним позбавлення права керувати транспортними засобами.

Однак, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, частково, в сумі 8000,00 грн., відшкодував потерпілому витрати на лікування, суд приходить до переконання, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе у відповідності до ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тобто, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн. та моральної шкоди в сумі 49825,57 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що з метою захисту своїх прав він витратив на оплату праці адвоката по підготовці цивільного позову 1000,00 грн. Внаслідок отриманої травми він переніс кілька операцій, в ногу йому вставили металевий імплантат, через що він тривалий час взагалі не міг ходити, а в подальшому мав змогу пересуватися лише на милицях. На нозі залишились чисельні шрами. Після ДТП звичайний спосіб його життя був порушений тим, що він потребував постійної сторонньої допомоги, тривалий час відчував біль та страждання. За станом здоров'я він не мав змоги продовжувати ведення власного бізнесу та утримувати свою сім'ю. По мінуванні тривалого часу після ДТП він не може позбутися відчуття страху, коли чує звук двигуна, та головного болю.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В своїх поясненнях потерпілий ОСОБА_1 додатково пояснив, що загалом переніс три операції на нозі, вживлений в ногу імплантат потребує догляду в період до 2 років та його необхідно буде видалити, для чого проведуть ще одну операцію. Він змушений був тривалий час лікуватися після отримання травми, йому навіть пропонували оформити інвалідність. За час, що минув після ДТП, обвинувачений навіть не вибачився перед ним за свій вчинок.

Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу адвоката визнав повністю, але в іншій частині вимог не зміг висловити своє ставлення щодо наявності у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди та розміру такого відшкодування.

Вислухавши пояснення учасників провадження, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Вимога потерпілого про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки обвинувачений визнав її, та розмір таких витрат підтверджується квитанцією про сплату ОСОБА_1 1000,00 грн. адвокату та розрахунком вартості послуг, наданих адвокатом на користь потерпілого.

Згідно зі ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею моральна шкода, якщо шкоду завдано каліцтвом, ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що у результаті ДТП діями ОСОБА_3 потерпілому спричинені легке та тяжке тілесні ушкодження, через що він зазнав порушення нормального способу життя і роботи, зайвих проблем внаслідок неможливості самостійно пересуватися після отриманих ушкоджень. Завдані ушкодження викликали для потерпілого необхідність тривалого лікування не лише стаціонарно, але й амбулаторно, яке тривало з 14 листопада 2014 року і по 05 червня 2015 року. З урахуванням глибини та тривалості страждань позивача, викликаних фізичним болем внаслідок завданих травм та проведених операцій, що залишити по собі чисельні шрами та сліди від оперативного втручання, необхідним лікуванням в майбутньому, суд стягує з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 40000,00 грн., бо саме таку суму суд вважає доказаною, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості.

В ході досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на нього обовязків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольни частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1000 (ОСОБА_7 тисяча) грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 40000 (Сорок тисяч) грн.. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в сумі 586,80 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи № 38/15 від 23 січня 2015 року (рахунок 31419544700005, отримувач УДКС України в Комінтернівському районі в м. Харкова, код 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300).

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в сумі 586,80 грн. за проведення судової трасологічної експертизи № 82/15 від 05 лютого 2015 року (рахунок 31419544700005, отримувач УДКС України в Комінтернівському районі в м. Харкова, код 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300).

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати на користь держави в сумі 1473,12 грн. за проведення комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи № 391/15/207 від 02 липня 2015 року (рахунок 31419544700005, отримувач УДКС України в Комінтернівському районі в м. Харкова, код 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_7