Вирок № 52641045, 15.10.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/16090/15-к

н/п 1-кп/640/597/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Якуші Н.В.

при секретарі Пічугіної А.Г.

за участю:

прокурора Калюжко А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2015за №12015220490004011 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має вищу освіту, не працюючого, холостого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Московського районного суду м. Харкова від 08.12.2014 року за ст. 125 ч.1 до штрафу у розмірі 850 грн., штраф сплачено, ІПН НОМЕР_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

24 серпня 2015 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 знаходився на лавці дитячого майданчику поряд із будинком №12 по вул. Героїв Праці у м. Харкові разом із своєю знайомою ОСОБА_2, між якими на ґрунті особистих неприязних виникла словесна сварка, під час якої, ОСОБА_1, маючи прямий злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном, діючи із корисливих мотивів та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, відкрито, шляхом ривку, зірвав з шиї ОСОБА_2 ланцюжок із сплаву золота і заволодівши його частиною в результаті його розриву, відразу, пришвидшеним кроком, направився в сторону будинку №12-б по вул. Героїв Праці у м. Харкові.

При цьому, ОСОБА_2, усвідомлюючи що ОСОБА_1 уходить із частиною її ланцюжка, почала вимагати від нього його повернути, однак останній на її вимоги не реагував, та покинув місце скоєння кримінального правопорушення разом із частиною ланцюжка із сплаву золота 585 проби вагою 2,8911 грам, вартість якого склала 1347 грн. 51 коп., тим самим спричинивши ОСОБА_2 матеріальні збитки на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, та суду пояснив, що дійсно 24.08.2015 року зустрів свою знайому ОСОБА_2 та запропонував останній піти на дитячий майданчик, який розташований біля будинку №12 по вул.. Героїв Праці у м. Харкові для того, щоб посидіти на лавці. Вказав, що під час їх розмови у них виник

словесний конфлікт, в результаті чого він зірвав з шиї потерпілої ланцюжок, від чого останній порвався, та із залишком, який залишився у нього в руці, пішов до себе до дому. Підтвердив, що не реагував на вигуки потерпілої зупинитись та повернути їй вкрадений шматок ланцюжка.

Дуже шкодує, що так сталось. Просив суд суворо не карати, зазначив, що відповідні висновки для себе зробив.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги , що обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у предявленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було зясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм розяснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна грабіж, і його дії правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 1 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до злочину середньої тяжкості, особу винного, який раніше судимий, на період скоєння інкримінованого йому злочину ніде не працював, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується негативно, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває.

На підставі ст. 66 КК України як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням вищезазначених обставин суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення на строк та у межах встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений

злочин, оскільки на думку суду призначення йому більш мякого покарання не буде достатнім та не зможе у повній мірі вплинути на подальшу поведінку ОСОБА_1

Але зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, потерпіла не наполягала на суворій мірі покарання, то суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд вважає зазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину, його критичним ставленням до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Цивільний позов, який відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КПК України потерпілою стороною заявлено не було, а тому суд розяснює потерпілій, що вона має право предявити його в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.

Відповідно дост. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності з цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного за цим вироком з випробувальним строком на 2 (два) роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично зявлятися до органів кримінально виконавчої інспекції для реєстрації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити без змін домашній арешт.

Речові докази по справі: фрагмент ланцюжка з жовтого метал довжиною 19 см, шириною на найширших ділянках 4 мм, на ланцюжку мається застібка з написом «ХАН 2 Х «герб» 585», який повернутий потерпілій під схоронну розписку залишити ОСОБА_2 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково дослідного

експертно криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області витрати за проведення: судової експертизи металів та сплавів від 04.09.2015 року у сумі 574 (пятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп., витрати на проведення товарознавчої експертизи від 08.09.2015 року у сумі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 14 коп. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДСК України в Комінтернівському районі м. Харкова).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копіявирокунегайнопісляйогопроголошеннявручаєтьсяобвинуваченомута прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя Якуша Н.В.