Постанова № 526378, 22.03.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" березня 2007 р. о 11:29 годині Справа № АС-41/438-06

вх. № 14126/1-41

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

суддя Гребенюк Н.В.

суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Федорова Т.О.

представників сторін :

позивача - Прядка Н.П., нач. юр. відділу за довіреністю №1-07/34 від 02.01.2007 р.;

відповідача - ОСОБА_1

по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі, м. Харкова

до Суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків

про стягнення 2044,29 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харків звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків заборгованості в розмірі 2044,29 грн. Позов обгрунтовано не додержанням вимог чинного законодавства щодо порядку обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як того вимагає Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,

Відповідно п. 6 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України ).

11.12.2006 року до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх не обгрунтованими та безпідставними, оскількі відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому він не повинен сплачувати страхові внески у розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

21.01.2007 р. позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій відмовляється від позову в частині стягнення суми у розмірі 470,40 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми. Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення суми у розмірі 470,40 грн. оскільки зазначені дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

19.02.2007 року до канцелярії господарського суду Харківської області від позивача надійшло нормативно-правове обгрунтування позовних вимог з врахуванням поданого відповідачем заперечення проти позову, в якому позивач зазначає, що Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Закон України "Про систему оподаткування" та Закон України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" на які посилається відповідач являють собою нормативні акти, сфера дії яких поширюється на податкові правовідносини та вказує, що ч.1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ч.3 та 4 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовими загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України, і не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, і на ці внески не поширюється податкове законодавство. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати до Пенсійного фонду України внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, нараховані на фонд оплати праці найманих працівників та просить позов в частині 1573,89 грн. задовольнити.

01.03.2007 року до канцелярії господарського суду Харківської області відповідач надав додаток до відзиву на позовну заяву, в якому вказує, що управління Пенсійного фонду України являються контролюючими органами по внескам до Пенсійного фонду України та відповідно до п.п. 2.2.2 п.2.2 ст. 2 Закону україни "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" мають право здійснювати перевірку по своєчасності, достовірності та повноти їх нарахування і сплати, а органами, уповноваженими здійснювати заходи по погашенню податкового боргу (органамистягнення), згідно до п.п. 2.3.1 п.2.2 ст.2 вищевказаного Закону являються виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх компетенції, отже правом на звернення за стягненням несплачених податкових зобов'язань мають тільки податкові органи.

01.03.2007 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області, письмове пояснення в якому вказує, що відповідно до ч. 3.3. "Порядку розгляду Пенсійним фондом України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне стразування, від 19.12.2003 р. №21-2, скарга повинна бути подана до регіонального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання страхувальником, банком, організацією яка здійснює виплату і доставку пенсій, рішення, що оскаржується. В передбачений термін скарг збоку відповідача не надходило, таким чином вимога про сплату боргу НОМЕР_1 є узгодженою.

22.03.2007 року позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій відмовляється від позову в частині стягнення суми у розмірі 621,60 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми та просить задовольнити позов в частині 952,29 грн. Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення суми у розмірі 621,60 грн. оскільки зазначені дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 51 КАС України, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача свою заяву про часткову відмову від позову підтримав та прохав суд її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Відповідач, зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, є платником єдиного податку, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України передбачено Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та „ Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”.

Відповідно до п.п. 5.1.4 п. 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованої в Мін'юсті за № 64/8663 від 16.01.2004р., нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальником, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка).

Згідно ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці. У відповідності з п.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір страхових внесків встановлено 31,8% - суми фактичних витрат на оплату праці та 1-5% доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих платнику відповідно до умов трудового договору або цивільно-правового договору.

20.12.2005 року завідувачем сектором контрольно-економічної роботи відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова Коржуковою Н.О. була проведена позапланова перевірка правильності обчислення, повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем за період з 01.01.2004 р. по 30.11.2005 року.

Перевіркою встановлено, що за період червень-листопад 2005 року виявлено заниження загальної суми виплат, на які нараховуються страхові внески за ставкою 32,3% в сумі 12765,38 грн.

За результатами перевірки донараховано 4123,21 грн. - страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32%, та виписана вимога про сплату боргу НОМЕР_1 від 20.11.2005 року, яка разом з Актом перевірки була направлена відповідачу, які страхувальник протягом 10 робочих днів зобов'язаний сплатити.

Вимога та Акт оскаржені не були, в строки визначені наведеною ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не сплачені.

Відповідно до наданих відповідачем розрахунків сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті станом на січень - вересень 2006 року, згідно яких протягом періоду з 20.02.2006 р. по 20.10.2006 р. відповідач повинен перерахувати за вказані звітні періоди внески за ставкою 31,8% на загальну суму 205,11грн..

Протягом вказаного періоду відповідачем було сплачено за ставкою 31,8 % 1414,71 грн., а також зарахована переплата по внесках в сумі 869,32 грн., що утворилася станом на 01.02.2006 року.

Всього за звітні періоди січень-вересень 2006 року та згідно донарахувань за Актом перевірки відповідач повинен був сплатити за ставкою 31,8 % 4328,32 грн., зараховано внесків з урахуванням переплати в сумі 2284,03 грн.. Залишок складає 2004,29 грн.

Таким чином на день подання позову заборгованість відповідача становила 2044,29 грн.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, вважає їх не обгрунтованими та безпідставними, оскількі відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому він не повинен сплачувати страхові внески розміріх передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд відхиляє посилання позивача на вище вказані нормативні акти з виходячи з наступного.

пунктом 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Відповідно ч.1 ст.14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є роботодавці, а саме: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону; ч. 1 ст. 15 вищевказаного Закону передбачено, страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи. Згідно п. 6 ч. 2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Для роботодавця страхові внески до солідарної системи, згідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч.3, ч.4 та ч.6 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", яким разом із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється потаткове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Таким чином відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а сфера дії Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Закону України "Про систему оподаткування" та Закону України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", поширюється на податкові правовідносини.

Суд відхиляє посилання позивача стосовно того, що управління Пенсійного фонду України не мають право на звернення за стягненням страхових внесків з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом 10 робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

21.01.2007 р. позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій відмовляється від позову в частині стягнення суми у розмірі 470,40 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми. Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення суми у розмірі 470,40 грн. оскільки зазначені дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

22.03.2007 року позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій відмовляється від позову в частині стягнення суми у розмірі 621,60 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем зазначеної суми та просить задовольнити позов в частині 952,29 грн. Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення суми у розмірі 621,60 грн. оскільки зазначені дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Враховуючи те, що позивач відмовився від позову в частині стягнення суми в розмірі 470,40 грн. та в частині стягнення суми в розмірі 621,60 грн. у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості в сумі 470,40 грн. та 621,60 грн., суд прийняв та задовольнив заяви про відмову позивача від позову, оскільки ці дії не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронні законом інтереси, на підставі ч. 1 п.2 ст.157 КАС України провадження у справі в частині стягнення суми позову в розмірі 470,40 грн. та 621,60 грн. підлягає закриттю.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед пенсійним фондом становить 952,29 грн.

Внаслідок зазначеного у відповідача, як вбачається з матеріалів справи, склалась заборгованість в розмірі 952,29 грн., яка станом на момент розгляду справи не сплачена і підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 952,29 грн. обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 5, 14, 15,17, 18 ,19, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статтями 4, 8, 17, 50, 86, 87, 94, 138, 143,151-153, 157, 160- 163 , 186, п. 1, 2-1, 7 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків, ідентифікаційний код - НОМЕР_2 (АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі, м. Харків код ЄДРПОУ 09351600 (61082, м.Харків, пр-т Московський, 198/3 ( ут.ч. р/р 256083122088 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України" МФО 351823)) - заборгованість у сумі 952,29 грн.

В частині стягнення суми в розмірі 1092,00 грн. провадження по справі закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови підписано 26.03.2007 року

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

суддя Гребенюк Н.В.

суддя Хачатрян В.С.