Ухвала суду № 52636915, 19.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2034/15 Головуючий у І інстанції Проць Т.В. Провадження № 22-ц/780/4234/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 19.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Касьяненко Л.І.,при секретарі:Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання недійсними договорів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсними договорів, який обґрунтував тим, що на час укладання кредитного договору ні банк, ні позивач не мав індивідуальної ліцензії, виданої НБУ України на використання іноземної валюти, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: ЗУ "Про захист прав споживачів" та постанові Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Оспорюваний кредитний договір, на думку ОСОБА_5 укладений незаконно, є недійсним, так як і похідний від нього договір іпотеки. Просив визнати недійсними кредитний договір №2626/0808/71-015 від 14.08.2008 року та іпотечний договір №2626/0808/71-015-Z-1 від 14.08.2008 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи своє рішення та відмовляючи в задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що кредит виданий позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства та згідно статутних положень банку, умови договорів не протирічать нормам Конституції України та Цивільного Кодексу України, а позивач не довів, що оспорювані кредитний договір та договір іпотеки не відповідають вимогам ст. 203 ЦК України і підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки умови договорів та необхідні платежі були погоджені сторонами при їх укладенні та визнані такими, що не є несправедливими.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2008 року, між позивачем та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» укладено кредитний договір №2626/0808/71-015 відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 66000 доларів США строком до 13 серпня 2038 року із сплатою 12,5% річних.

Виконання зобов'язань позичальника за вказаним договором забезпечувалось іпотекою нерухомості - квартира АДРЕСА_1, що підтверджується іпотечним договором від 14 серпня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5

Суд першої інстанції правомірно вказував, що вирішуючи спір, частиною позовних вимог якого є незаконна видача кредиту у валюті доларах США суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються нормами спеціального законодавства України, а саме: Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року, Законом України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 року, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 року, якими регулюються правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, з яких вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 198 ЦК України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є ЗУ "Про банки і банківську діяльність", Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ЗУ "Про Національний Банк України". Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

Аналіз положень ст.47 та ст.49 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти, як засобу платежу.

Таким чином, відповідно до положень ЗУ "Про банки і банківську діяльність", банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Як передбачено положеннями ст. 203 ЦК України, для чинності правочину особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі змісту ч. 1 ст. 627 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На момент укладення кредитного договору позивач був дієздатною особою, чітко розумів і міг керувати своїми діями. Перед підписанням кредитного договору та договору іпотеки позивач був ознайомлений із загальними умовами кредитування, погодився з ними, наслідком чого стало підписання останніх та отримання коштів, саме в іноземній валюті, згідно заяви про видачу коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У вказаному законі прописана чітка процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування - мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти його повернення. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, необхідно зазначити, що застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору ЗУ "Про захист прав споживачів" не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Укладаючи кредитний договір, сторона з'ясовує, на яких умовах договір укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватись на вимогу однієї зі сторін. При цьому діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні, позичальник мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, позичальнику ніщо не перешкоджало отримати кредит у національній валюті. Доказів протилежного позивач не надав.

Дана позиція викладена і в п.16 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Враховуючи вищенаведене, а саме те, що позивачем не доведено, що кредитний договір містить несправедливі та дискримінаційні умови, які порушують принцип добросовісності, позбавляють натомість позивача значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов'язки та відповідальність для позивача, а також того, що банком було видано валютний кредит в порушення норм діючого законодавства та за відсутності необхідної ліцензії, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстави для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, у відповідності до ст.215 ЦК України, на яку посилається позивач, відсутні.

Доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Л.І. Касьяненко

Н.С. Воробйова