Рішення № 52631508, 20.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7088/15 Справа № 191/548/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Агротехсервіс-Синельникове», ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року позивачка звернулася до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом посилаючись на ті обставини, що 21 квітня 1959 року ОСОБА_3 взяла шлюб з ОСОБА_5.

На загальних зборах колгоспників колгоспу «Перемога», що відбулись 27 січня 1983 року було прийнято рішення продати члену колгоспу ОСОБА_5 (чоловіку позивача) жилий дім вартістю 14 860 руб, що оформлене протоколом № 1.

24 червня 1983 року між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого колгосп- продав, а ОСОБА_5 - купив жилий будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Діброва, вулиця Шкільна, 2, на присадибній ділянці площею 0,45 га; на зазначеній присадибній ділянці розташований цегляний будинок з надвірними будівлями. Відповідно до цього договору ОСОБА_5 за придбане майно сплатив колгоспу 14 860 карбованців.

Даний договір купівлі-продажу був посвідчений 24 червня 1983 року секретарем виконавчого комітету Марївської сільської ради народних депутатів Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6, та зареєстрований в реєстрі за № 14.

17 липня 1984 року ОСОБА_5 помер.

У подальшому, на загальних зборах колгоспників колгоспу «Перемога», що відбулись 26 січня 1988 року було прийнято рішення переоформити жилий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Діброва, вулиця Шкільна, 2, з померлого ОСОБА_5 на його сина ОСОБА_4, дане рішення було оформлене протоколом № 1.

На підставі зазначеного протоколу був переписаний договір купівлі-продажу № 14 від 24.06.19983 року, де покупцем замість ОСОБА_5 вже було зазначено ОСОБА_4, цей переписаний договір не був посвідчений нотаріально.

Позивач вважає рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» про переоформлення жилого будинку з ОСОБА_5 на ОСОБА_4, яке оформлене протоколом № 1 від 26 січня 1988 року та договір купівлі-продажу між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_4 такими, що порушують її права та інтереси, таким, що є незаконними, а тому повинні бути визнані судом недійсними.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним рішення загальних зборів колгоспників Колгоспу «Перемога» від 26 січня 1988 року, яке оформлено протоколом №1, в частині прийняття рішення про переоформлення жилого будинку на ОСОБА_4.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року вирішено питання стосовно судових витрат. Стягнуто солідарно з ПАТ «Агротехсервіс-Синельникове» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 243,60 грн.

У апеляційній скарзі, третя осоа у справі - ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині рішення про переоформлення жилого будинку, відмовивши позивачеві, а рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишити без змін, оскільки, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 21.04.1959 року, ОСОБА_3 (дівоче прізвище Мецгер) взяла шлюб з ОСОБА_5. Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб І-ФЮ № 803556 від 21.04.1959 р.( а.с.5).

Згідно з копією договору купівлі-продажу № 14 від 24.06.1983 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Марївської сільської ради народних депутатів Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_6, реєстровий № 14 - 24.06.1983 року, ОСОБА_5, придбав у колгоспу «Перемога» житловий будинок за адресою вул. Шкільна, 2, с. Діброва, Марївської сільської Ради, Синельниківського району Дніпропетровської області, сплативши за нього ціну договору у повному обсязі, а саме 14 860 карбованців (а.с.7-8). У суді першої інстанції було оглянуто оригінал договору.

Згідно з протоколом № 1 від 27.01.1983 року загальних зборів колгоспників колгоспу«Перемога», оригінал якого був також досліджений судом першої інстанції, а копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.82-96, а.с.95 об.) загальними зборами колгоспників було прийнято рішення щодо продажу будинку ОСОБА_5

Ця обставина, також, підтверджується копією довідки Марївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 750 від 09.08.2013 року ( а.с.13) ; випискою з загальних зборів протоколу №1 від 27.01.1983 року, виданої колгоспом «Перемога» від 02.02.1993 року ( а.с.16);

17.07.1984 року ОСОБА_5 помер , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ІІІ-КИ № 279439, від 18.07.1984 року ( а.с.11).

Оскільки ОСОБА_3 на день смерті свого чоловіка, ОСОБА_5, проживала з ним за адресою: вул. Шкільна, буд. 2, с. Діброва, Синельниківського району Дніпропетровської області, то вона фактично прийняла у володіння успадковане майно, тобто прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Крім того, на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 була не працездатною і перебувала на утриманні чоловіка. Ці обставини не спростовувалися відповідачем та третьою особою у суді першої та апеляційної інстанції..

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що ОСОБА_3 є належним позивачем у справі, оскільки оскаржувані рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» від 26.01.1988 рокупропереоформленняжитловогобудинкуз ОСОБА_5 на ОСОБА_4 та договір купівлі - продажу жилого будинку між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_4, датований 24.06.1983 року зачіпають її права та інтереси.

Дослідженими судами документами, а саме: протоколом №4 загальних зборів уповноважених пайщиків членів КСП «Перемога» від 10.06.2001 року (а.с.14) та архівною довідкою №81 Синельниківської районної державної адміністрації від 07.05.2015 року (а.с.75) підтверджено, що правонаступником КСП «Перемога» стало ПАТ « Агротехсервіс - Синельникове».

Крім того, судом було встановлено, що укладений 24.06.1983 року між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_5 договір купівлі- продажу жилого будинку за адресою: вул. Шкільна, буд. 2, с. Діброва, Синельниківського району Дніпропетровської області, був належним чином посвідчений.

В тексті договору зазначено, що продаж вчинено за 14860 грн., які ОСОБА_5 сплатив колгоспу «Перемога» через ОСОБА_7. «Заборон та позики- не має» ( а.с.8).

Крім того, станом на 24.06.1983 року відповідач ОСОБА_4 проходив строкову службу у рядах Збройних сил СРСР. Зазначена обставина підтверджується копією військового квитка на імя ОСОБА_4Д.( а.с.15), оригінал якого досліджувався судом першої інстанції.

Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку, укладеного 24.06.1983 року між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_4, оскільки спірний договір між сторонами по справі не укладався, а отже і ніг бути визнаний судом недійсним.

Однак, у цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України його не перевіряє.

Межами апеляційного перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції є рішення ухвалене в частині позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання недійсним рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» від 26.01.1988 року про переоформленняжитловогобудинкуз ОСОБА_5 наОСОБА_4.

Оскільки, спірні відносини виникли у період з 1983 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права визначені ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі ст.121 ЦК УРСР - володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Тобто, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу жилого будинку між колгоспом«Перемога» та ОСОБА_5 була дотримана вимога щодо отримання згоди членів колгоспу шляхом прийняття рішення загальними зборами колгоспників колгоспу «Перемога» №1 від 27.01.1983 року.

Також, судом першої інстанції було встановлено факт, щодо укладення договору купівлі- продажу жилого будинку №2 від24.06.1983 року між колгоспом «Перемога» та ОСОБА_5 та виконання сторонами умов договору, а саме: продавець колгосп «Перемога» передав майно покупцю ОСОБА_5, а ОСОБА_5 сплатив продавцю обумовлену суму грошей, про що прямо зазначено в тексті договору.

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.

Таким чином, право власності у ОСОБА_5, на будинок №2 по вул. Шкільній в с. Діброва виникло 24.06.1983 року і, відповідно, з цього часу вибуло із володіння колгоспу «Перемога».

Статтею 225 ЦК УРСР встановлено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час проведення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога»26.01.1988 року колгосп «Перемога» вже не був власником жилого будинку №2 по вул. Шкільній в с. Діброва, а позивачка ОСОБА_3 не була членом колгоспу, отже, загальні збори колгоспу«Перемоги» не могли приймати рішення щодо переоформлення жилого будинку з ОСОБА_5 на ОСОБА_4.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в подальшому, рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перемога» від26.01.1988 рокупро переоформлення житловогобудинкуз ОСОБА_5 наОСОБА_4 стало підставою, разом з іншими документами, для оформлення права власності на жилий будинок на ОСОБА_4. Витяг із зазначеного протоколу загальних зборів міститься в матеріалах інвентарної справи КП « Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» на арк.15.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновоку, що, оскільки, таке рішення суперечить вимогам ст.128, 225 ЦК УРСР, воно є незаконним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції також і з тих підстав, що загальними зборами колгоспників колгоспу «Перемога» не було запитано згоду ОСОБА_4. Крім того, загальні збори колгоспників колгоспу «Перемога» ухвалюючи рішення від26.01.1988 рокупро переоформлення житловогобудинкуз ОСОБА_5 наОСОБА_4 неправомірно внесли зміни у рішення від 1983 року та відповідно договір від 1983 року, а мали б укласти новий, від нової дати.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги довідку № 750 від 09.08.2013 року, виданої виконавчим комітетом Марївської сільської ради ( а.с.13), в якій зазначено, що окрім договору купівлі-продажу від 24.06.1983 року за № 14, інших правочинів щодо переходу права власності на жилий будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Діброва, вулиця Шкільна, 2, не зареєстровано.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у застосуванні строку позовної давності за заявою третьої особи ОСОБА_2, оскільки відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідно до вимог статті 30 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, відповідно, суд не має права застосувати позовну давність за заявою третьої особи у справі.

Крім того. Оскільки відповідно до частини 1 ст.11 ЦПК України: суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнямфізичнихчиюридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставідоказівсторінта інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3до ОСОБА_4 та ПАТ « Агротехсервіс- Синельникове», суд у відповідності до вимог ст.11 ЦПК України обставини, на які в своїх поясненнях посилалися відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_2 щодо отримання розстрочки та її оплати за рахунок коштів спільного бюджету подружжя не взяв до уваги, як такі, що не відносяться до предмету спору, не мають оцінюватись судом і не мають доказового значення для вирішення спору щодо рішення загальних зборів колгоспу «Перемога» від 26.01.1988 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що рішення загальних зборів колгоспу «Перемога» від 26.01.1988 року не потягло змін у рішення від 1993 року та не впливає на спірні правовідносини що визнані за рішенням виконком Мар'ївської сільської ради 24.03.1993 року № 22 про передачу спірного будинку у власність відповідача ОСОБА_4, яким 15.04.1993 року отримано свідоцтво про право власності, яке 16.11.2005 року переоформлене на свідоцтво нового зразка, що встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.09.2013 року.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі доказів, що були надані суду сторонами.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково не врахував, що оскільки спірні відносини виникли під час дії ЦК Української РСР 1963 року, відповідно, мають застосовуватись при вирішенні спору і норми матеріального права, що діяли на той час.

Відповідно до ст. 71, 75,76 ЦК УРСР в ред. 1963 року загальний строк для захисту права за позовами осіб, право яких прушено (позовна давність), встановлюється у три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов починається з дня , коли особа дізналась або мала б дізнатись пор порушення свого права.

Позивач у справі зазначала, що про порушення свого права вона дізналась лише з часу звернення до нотаріальної контори у 2014 році з питання отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого померлого чоловіка - ОСОБА_5. Проте у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вказані нею факти. Тобто, позивачем належних та допустимих доказів у підтвердження цього твердження суду, у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, не було надано.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначене твердження спростовується іншими доказами, які здобуті як судом першої інстанції так і апеляційної.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень сторін, саме за письмовою заявою позивачки, поданою особисто до колгоспу про переоформлення житлового будинку та виплати розстрочки з покійного ОСОБА_5 на ОСОБА_4 було прийнято Рішення загальних зборів колгоспників від 26.01.1988 року і заява була задоволена. Вказане питаня розглядалось з прийняттям відповідного рішення саме за присутності позивачки ОСОБА_3, що було підтверджено допитаною в якості свідка ОСОБА_8, яка станом на 26.01.1988 року працювала бухгалтером та заступником головного бухгалтера колгоспу «Перемога», та була присутньою на зазначених загальних зборах колгоспників. Підтвердила, що дійсно і на той час ОСОБА_3 погано ходила, однак, на зборах була присутньою особисто і про прийняте рішення також дізналась особисто.

Вказані показання свідка не спростовані в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Інших належних та допустимих доказів у спростування здобутих доказів або підтвердження свого твердження суду, у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, стороною позивача не було надано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано, однак їх заявлено з порпуском позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідно до вимог ст. 75 ЦК УРСР в ред. 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача, у оскаржуваній частині рішення суду, слід відимовити у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Крім того, Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року вирішено питання щодо стягнення судових витрат. Стягнуто солідарно з ПАТ «Агротехсервіс-Синельникове» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 243,60 грн., суд першої інстанції не врахував, що діючим процесуальним законодавством не передбачено розподіл між сторонами судових витрат у солідарному порядку.

Отже, колегія дійшла висновку, що при розгляді даної справи, згідно вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги.

Однак, оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення першої інстанції у оскаржуваній частині, відповідно до вимог чинного законодавства додаткове рішення втрачає силу та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2015 року в частині визнання частково недійсним рішення загальних зборів колгоспників Колгоспу "Перемога" від 26 січня 1988 року, яке оформлено протоколом №1, в частині прийняття рішення про переоформлення жилого будинку на ОСОБА_4 скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення; Додаткове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2015 року - скасувати.

Відмовити у визнанні частково недійсним рішення загальних зборів колгоспників Колгоспу "Перемога" від 26 січня 1988 року, яке оформлено протоколом №1, в частині прийняття рішення про переоформлення жилого будинку на ОСОБА_4. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

ОСОБА_9