Рішення № 52631428, 19.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6434/15 Справа № 175/4108/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Добролюбова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) за кредитним договором № 11275993000 від 25 грудня 2007 року, у розмірі 237 944,15 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 05 вересня 2014 року складає 3 050 967,48 грн., перед Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" (код ЄДРПОУ: 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп.Б) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - житловий будинок № 59, загальною площею: 121,6 кв.м., що розташований по вулиці Зарічна у смт. Кіровське Дніпропетровського району, Дніпропетровської області шляхом передачі іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству "ДЕЛЬТА БАНК" вказаний предмет іпотеки у власність.

Визнано за Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" (код ЄДРПОУ: 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 59, загальною площею: 121,6 кв.м., що розташований по вулиці Зарічна у смт. Кіровське Дніпропетровського району, Дніпропетровської області.

Виселено та знято з реєстрації місце проживання та перебування ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, дані про яких внесені до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи.

Зобов'язано ОСОБА_2 передати ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" правовстановлюючі документи на предмет іпотеки - житловий будинок № 59, загальною площею: 121,6 кв.м., що розташований по вулиці Зарічна у смт. Кіровське Дніпропетровського району, Дніпропетровської області (свідоцтво про право власності, державний акт), ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на будинок) та інші документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ПАТ "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ: 34047020, адреса місця знаходження: 01001, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн. 00 коп. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2007 року між АКІБ "УКРСІББАНК" (правонаступник ПАТ "УКРСІББАНК") та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11275993000, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 160 000 доларів США, які зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 25.12.2018 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши від позивача кредит у розмірі 160 000 доларів США взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 05.09.2014 року, згідно розрахунку заборгованості, становить 237 944 доларів США .

З метою забезпечення зобов'язань між АКІБ "УКРСІББАНК" та відповідачем укладено договір іпотеки № 275993000/11276029000/1, відповідно до умов якого іпотекодавець, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 59, загальною площею 121,6 кв.м., що розташований по вул. Зарічна в смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15.

Розглядаючи спір по суті,та задовольняючи вимоги про виселення відповідача, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, права та обов'язки сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності і, при цьому не допустив порушень норм матеріального права.

Між тим, виселяючи відповідача з домоволодіння, яке є предметом іпотеки, суд першої інстанції не звернув увагу на те, щоз 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст.5 Закону України «Про іпотеку».

Виходячиіз ст. 3 вказаного Закону він носить тимчасовий характері втрачає чинністьз дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (булинараховані) на таку основну суму заборгованості.

Чинність вказаного Закону на час ухвалення даного рішення суду є підставою для застосування вимог ст.217 ЦПК України та визначення порядку його виконання, що судом, у порушення норм процесуального права, зроблено не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що резолютивначастина оскаржуваного рішення суду підлягаєзміні,шляхом доповнення її абзацом наступного змісту: Зупинити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії мораторію відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Керуючись ст. 303, 307, 309, 315, 314 та Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2014 року змінити, додавши після абзацу шостого резолютивної частини рішення, абзац наступного змісту:

-Зупинити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії мораторію відповідно до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_3