Рішення № 5262991, 12.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/21712.06.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До Київської міської ради

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1)товариство з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»

2)Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про визнання права, зобовязання припинити дії, визнання незаконними та скасування в частині рішення, зобовязання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Власов Ю.Л.

Суддя Дідиченко М.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача Комісар С.П. (за дов.)

Від відповідача не зявились

Від третьої особи-1не зявились

Від третьої особи-2не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:

- визнання за позивачем права володіння та користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м.;

- зобовязання відповідача припинити дії щодо односторонньої зміни умов угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р.;

- визнання незаконним та скасування пункту 9 додатку до рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок»;

- зобовязання Київської міської ради скасувати пункт 9 додатку до вищевказаного рішення.

Ухвалою від 13.05.2008 р. було порушено провадження у справі № 25/217.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Між позивачем та Київською міською державною адміністрацією відповідно до рішення відповідача було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, на підставі якої до позивача перейшло право користування та володіння нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. Відповідачем без погодження з позивачем було проведено конкурс на право оренди вищезазначеного приміщення. За наслідками конкурсу пунктом 9 додатку до рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок»було доручено позивачу укласти договір оренди з переможцем конкурсу.

За твердженням позивача, нежитлове приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. використовується ним відповідно до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, а передача його в оренду є порушенням прав позивача на володіння та користування комунальним майном.

Обґрунтовуючи прийняття оспорюваного рішення з порушенням норм чинного законодавства, позивач посилається на положення ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 396, 398, 525 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.07.2008 р. до участі у справі було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив повністю, зазначивши, що як власник майна має право приймати рішення щодо розпорядження ним, у тому числі й передавати в оренду, а тому рішення № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок»прийнято відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, а тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Ухвалою від 18.09.2008 р. до участі у справі було залучено як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 р. розгляд справи було доручено здійснювати колегіально у наступному складі суду: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Дідиченко М.А.

Третя особа-2 надала суду пояснення зазначивши, що відповідач діяв в межах повноважень, а тому в позові просить відмовити повністю

Третя особа-1 у поданому суду відзиві зазначила, що оскільки спірне приміщення перебуває в управлінні позивача, рішення про розпорядження своїм майном власник (відповідач) приймає без погодження з управителем (позивачем). Крім того, позивачем не доведено належність йому прав на спірне майно.

Представник третьої особи-2 на виклик суду не зявився.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 03.06.2009 р..

Представник третьої особи-2 на виклик суду не зявився.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 12.06.2009 р..

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не повідомили.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам району міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»надано право органам місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснювати правомочність щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, останні можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження обєктів права власності визначаються відповідно радою.

Відповідно до статей 6 та 10 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті Києві ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.

27.09.2001 р. на підставі рішень Київради від 21.12.2000 р. № 128/1105 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»та № 129/1106 «Про передачу майна в управління акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»між Київською міською державною адміністрацією (Адміністрацією) та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(Енергопостачальником) було укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.1 Угоди ( в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди) за цією Угодою з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу, адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї Угоди (далі - Майно) у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї угоди, обліковується на балансі енергопостачальника. Енергопостачальнику забороняється здійснювати відчуження Майна та будь-яким чином розпоряджатися Майном без попередньої письмової згоди Київської міської ради, окрім випадків, передбачених п. 2.2.3. цієї Угоди».

Пунктом 2.1.14 Угоди (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди) передбачено, що за використання Майна енергопостачальник зобовязується здійснювати на користь територіальної громади м. Києва щороку платіж, в розмірі, який дорівнює 10 відсотків від чистого прибутку Енергопостачальника, отриманого ним за попередній бюджетний рік, але не менше ніж 2 мільйони грн.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.3 Угоди енергопостачальник має право самостійно ухвалювати рішення з питань щодо Майна, які виникають в ході його експлуатації та списання з балансу застарілих та непридатних основних фондів.

Згідно з п. 2.2.4 Угоди енергопостачальник за згодою власника має право передавати нежитлові приміщення в оренду, при цьому доходи від оренди є комунальною власністю територіальної громади м. Києва.

Пунктом 2.2.5 договору визначено порядок використання амортизаційних відрахувань.

Термін дії Угоди, відповідно до п. 5.1 (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. до Угоди), встановлено до 31.12.2017 р..

Згідно з додатком 1 Угоди до складу майна, що передано у володіння та користування, входять нежитлові приміщення, у тому числі будівля котельні за адресою м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. (далі - Котельня).

Майно було передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі основних засобів товариства з обмеженою відповідальністю СВП «Академтеплоенерго» до акціонерного товариства «Київенерго»на 01.07.2001 р. згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2001 р..

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним, який містить у собі елементи різних цивільно-правових зобовязань, що регулюються різними інститутами зобовязального права, у тому числі інститутом оренди та інститутом управління майном.

Можливість поєднання в одній угоді норм, що характерні для різних цивільно-правових інститутів зобовязального права, на час укладення Угоди не суперечила цивільному законодавству України, а тому, в силу ст. 4 ЦК УРСР, дана Угода є підставою для виникнення цивільних прав та обовязків.

З 01.01.2004 р. набрав чинність Цивільний кодекс України від 16.03.2003 р., нормами якого також передбачена можливість укладення договору, що не передбачений законодавством, але такого, який йому не суперечить.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті змішаного договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства України передбачено можливість для учасників цивільно-правових (господарських) відносин укладати змішані договори.

Згідно зі ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Укладення енергопостачальником договорів оренди, вигодонабувачем за якими є територіальна громада м. Києва, є елементом договору управління майном.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Оплата енергопостачальником переданого Майна та передбачений Угодою порядок використання амортизаційних відрахувань характерні для договорів оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 133 Господарського кодексу України господарська діяльність може здійснюватися на підставі речових прав (праві володіння, праві користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Внаслідок укладення Угоди позивач набув право на чуже майно, а саме: право володіння та право користування Майном, що є комунальною власністю.

25.10.2007 р. внаслідок проведення конкурсу на право оренди комунального майна відповідачем було прийнято рішення № 1073/3906 «Про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду переможцям конкурсу». Пунктом 9 додатка до рішення Київської міської ради від 25.10.2007 р. № 1073/3906 передбачено передати будівлю котельні в Печерський район, НС-1-поверхова будівля ліквідованої котельні, площа 138,90 кв. м., в оренду переможцю конкурсу - товариству з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»строком на 2 роки 364 дні. При цьому, орендодавцем визначено акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м., є підприємство балансоутримувач. П. 2.2.5 Угоди право передавати нежитлові приміщення в оренду за згодою власника належить енергопостачальнику.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.

Таким чином, можливість орендаря виступити суборендодавцем майна є наслідком реалізації його права, тобто наявності його волевиявлення, яке погоджене з власником майна. Чинним законодавством не передбачено виникнення у орендаря обовязку передачі майна у суборенду внаслідок вольового рішення власника майна.

Частиною 2 статті 1037 ЦК України передбачено, що управитель майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на майно, передане в управління, відповідно до ст. 396 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 (Захист права власності) цього Кодексу.

Статтею 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Отже, в основу формування відносин з володіння чужим майном покладено договір, який є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування»відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають в комунальній власності будуються на договірній основі.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 7. ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Пунктом 7 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дострокове припинення управління майно, в силу ст. 1044 ЦК України, можливе у випадку, якщо це передбачено договором або за рішенням суду.

Право управління, користування та володіння Майном виникло у позивача на підставі Угоди, а тому не може бути припинено в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідачем певного акту (рішення).

Право власника (відповідача) на передачу Майна в оренду третім особам без згоди балансоутримувача (позивача) виникає лише після зміни або розірвання Угоди.

Оскільки на час розгляду справи сторонами не заперечується чинність Угоди, рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок»в частині передачі Котельні в оренду порушує права позивача.

Фактично, оскаржуване рішення, всупереч вищевказаним актам цивільного законодавства України, спрямовано на дострокове припинення володіння, користування та управління позивачем Котельною в позадоговірному порядку.

Згідно з п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем доведено, що на підставі угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р. у нього виникло право користування та право володіння спірним приміщенням. Оскільки приміщення котельні по вул. Бастіонній, 10 в м. Києві перебуває в управлінні, користуванні та володінні позивача, передача його в оренду без згоди позивача є порушенням його права на чуже майно, яке підлягає захисту шляхом визнання даного права та визнання незаконним та скасування акту. Таким чином, вимоги позивача до Київської міської ради про визнання за позивачем права володіння та користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки порушення права позивача мало місце внаслідок прийняття Київською міською радою рішення № 1073/3906 «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок»від 25.10.2007 р. щодо передачі в оренду будівлі котельні в Печерському районі, НС - 1-поверхова будівля ліквідованої котельні площа кв. м. 138,90, переможцю конкурсу товариству з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»строком на 2 роки 364 дні (п. 9 додатку до рішення № 1073/3906 від 25.10.2007 р.), позовні вимоги про визнання зазначеного рішення в даній частині незаконним та його скасування також підлягають задоволенню.

У той же час, правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобовязання Київської міської ради припинити дії щодо односторонньої зміни умов Угоди задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України). Отже, наслідком вирішення спору є захист та відновлення прав позивача.

Доведення обставин про вчинення відповідачем дій, які підлягають припиненню за рішенням суду, покладається на позивача (ст. 33 ГПК України).

У той же час, позивачем не наведено, які дії, про припинення яких заявлена позовна вимога, вчиняються відповідачем на даний час. Рішення суду, як правозахисний акт щодо наявних порушень прав та інтересів позивача, не може бути спрямовано на захист останнього від не вчинених посягань на його права та інтереси.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про зобовязання Київської міської ради скасувати п. 9 додатку до рішення № 1073/3906 від 25.10.2007 р..

Зокрема, чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення змісту нормативних актів та актів індивідуальної дії, і, відповідно, правил поведінки, у звязку з чим у суду відсутні повноваження на спонукання органу місцевого самоврядування викладати акт у тій чи іншій редакції.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з цього, оскільки до компетенції суду не віднесені повноваження щодо встановлення змісту нормативних актів і актів індивідуальної дії суд, як орган державної влади, зобовязаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання за позивачем права володіння та користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м. та визнання незаконним і скасування п. 9 додатку до рішення Київської міської ради № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок».

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) право володіння та право користування нежитловим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 10, загальною площею 138,9 кв. м.

Визнати незаконним та скасувати пункт 9 додатку до рішення Київської міської ради (01044, м, Київ, вул. Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141) № 1073/3906 від 25.10.2007 р. «Про передачу в користування на умовах оренди нежилих приміщень, продовження термінів дії договорів оренди нежилих приміщень, надання дозволів на встановлення пільгових ставок оплати та про зміни орендних ставок».

Стягнути з Київської міської ради (01044, м, Київ, вул. Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка 5, код ЄДРПОУ 00131305) 85 грн. державного мита та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А. Ковтун (головуючий)

СуддяЮ.Л. Власов

Суддя М.А. Дідиченко

Рішення підписано 3 липня 2009 року.