Вирок № 52629026, 23.10.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1400/14к

Провадження № 1кп/201/128/2015

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Мельниченко С.П., суддів Ткаченко Н.В. і ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання Верменич В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження № 12013040000000385 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Нечипоренко С.В.

представник потерпілого ОСОБА_3

захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

обвинувачена ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у травні 2013 року, будучи на посаді завідуючої касою Відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» і матеріально відповідальною особою, діючи умисно з єдиним умислом, з корисливих мотивів, стала на шлях вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме, приблизно о 18 годині 10 хвилині 23.05.13 р. та протягом робочого дня 24.05.13 р. у період з 09.00 години до 18.00 години, використовуючи доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфосховища відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Баумана, 10, привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» у сумі 2 210 000 гривень, що знаходились в її віданні, тобто в особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, з 20.08.12 р. ОСОБА_2 на підставі наказу голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_7 №134-К від 17.08.12 переведена з посади завідуючої касою відділення №2 у м.Дніпропетровську ПАТ «ІнтерКредитБанк» на посаду завідуючої касою Відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» та на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 20.08.2012 р., укладеного між ПАТ «ІнтерКредитБанк» та ОСОБА_2, приймала на себе повну матеріальну відповідальність за збереження схоронності довірених банком цінностей.

На підставі наказу в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» №112\1 від 20.08.12 р. завідуюча касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ОСОБА_2 призначена відповідальною за зберігання цінностей у сховищі цінностей у Відділенні Регіональне управління у м. Дніпропетровську».

23 травня 2013 року ОСОБА_2, знаходячись на своєму робочому місці у Відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, діючи умисно з корисливих мотивів та готуючи умови до скоєння злочину заволоділа другим ключем начальника відділення банку ОСОБА_8, який не був завідомо обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_2, необхідний для відкриття сейфу банку, що знаходився в кімнаті сховища цінностей у Відділенні «Регіональне управління у м.Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк».

Також ОСОБА_2 приблизно о 18 годині 10 хвилині 23.05.13 та протягом робочого дня -24.05.13 р., у період з 09.00 години до 18.00 години, знаходячись у відділенні «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Баумана, 10, діючи умисно, з єдиним умислом, з корисливих мотивів, у порушення вимог п.4.1.19. та 4.1.20. посадової інструкції завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м.Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженої 20.08.12 в.о. голови правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» ОСОБА_9 та положення про касові операції в ПАТ «ІнтерКредитБанк», затвердженого рішенням правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» від 23.06.11 №1, самостійно використовуючи виключний доступ до сейфу, що знаходився у кімнаті сейфосховища у даному відділенні банку привласнила грошові кошти ПАТ «ІнтерКредитБанк» у сумі 2 210 000 гривень, що на момент скоєння кримінального правопорушення склало 3853 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, встановлених законодавством України, тобто в особливо великих розмірах, та, використовуючи довіру охорони та інших працівників банку, безперешкодно винесла грошові кошти з приміщення відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську», після чого розпорядилася ними на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_2 вчинила злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, а саме, привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, вчинені в особливо великих розмірах.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині не визнала та пояснила, що вона працює в банківській сфері з 1994 року, а в ПАТ «ІнтерКредитБанк з 22.05.2012 р. спочатку старшим касиром відділення, потім завідуючим каси відділення № 1, потім завідуючим каси відділення № 2, а з 20.08.2012 р. завідуючим каси головного відділення ПАТ «ІнтерКредитБанк, що розташоване на вул. Баумана 10 в м. Дніпропетровську. В її обов'язки входить збереження матеріальних цінностей, контроль роботи касира, оформлення касових документів, здійснення касових операцій та робота з крупними клієнтами. Робочим місце обвинуваченої являється касовий вузол, який складається з трьох кабінок в яких розміщені робочі місця обвинуваченої і касира, а в кінці коридору знаходиться кімната зі сейфосховищем. Доступ до касового вузла мали лише обвинувачена, касир ОСОБА_10, начальник відділення ОСОБА_8 та начальник служби безпеки ОСОБА_11, а до сейфосховища мали доступ лише обвинувачена і ОСОБА_8, кожен з яких мав свій пароль для відкриття кімнати сейфосховища і кожен мав свій ключ для відкриття сейфу, який відкривався і закривався тільки двома ключами одночасно. Можливо дублікати ключів від сейфа були у ОСОБА_11 В сейфі, що знаходиться у сейфосховищі зберігались грошові кошти банку, які використовувались в процесі діяльності. На початку робочого дня обвинувачена разом з ОСОБА_8 відкривала сейф, видавала касиру грошові кошти для оборотної роботи, а в кінці дня обвинувачена і ОСОБА_8 разом або кожен окремо, перераховували грошові кошти наявні в сейфі, перевіряли відповідність грошових коштів даним банківського обліку і в разі якщо суми збігались записували залишок грошових коштів на кінець дня та обидва ставили свої підписи. Після цього обвинувачена з ОСОБА_8 кожен своїм ключем закривали сейф, ставили одноразову пломбу та хтось з них, як правило обвинувачена, закривав двері у сейфосховище і ставив його на сигналізацію. 23.05.2013 р. зранку на робочому місці все було як завжди. Обвинувачена на протязі дня виходила пообідати, а весь інший час перебувала у приміщенні банку. Ввечері о 19-30 вона перерахувала грошові кошти наявні в сейфі і їх розмір не зійшовся з даними банківського обліку, а тому вона приблизно о 20-00 годин зателефонувала ОСОБА_8, який прийшов, перерахував гроші, сказав, що завтра все буде добре та наказав закривати сейфосховище. В подальшому, під час допиту обвинуваченої прокурором, остання вказала, що ОСОБА_8, зайшовши в сейфосховище, передивився документи і залишок зійшовся 97833 гривні + долари і євро. Після цього ОСОБА_8 дав одноразову пломбу для закриття сейфу і обвинувачена опечатала його, а ОСОБА_8 повідомив, що наступного дня затримається, а тому його ключ від сейфа обвинуваченій зранку передасть ОСОБА_12 або ОСОБА_11 Після того як ОСОБА_8 пішов обвинувачена зайшла в сейфосховище де, не відкриваючи сейфа, взяла зі свого робочого столу книгу обліку цінностей та книгу відкриття-закриття сховища і відразу вийшла, поставила кімнату на сигналізацію та приблизно о 20-30 годин вийшла з касового вузла, а потім з приміщення банку разом з ОСОБА_12, попросивши охоронця Коваленко перевірити чи стало сейфосховище на сигналізацію. Наступного дня, 24.05.2013 р. обвинувачена прийшла на роботу приблизно о 8-30 годин, зайшла в касовий вузол, однак до сейфосховища не дійшла і сигналізацію на сейфосховищі не вимикала, а пішла в кабінет ОСОБА_12, яка повідомила скільки буде покупок і продажів валюти і що зранку прийдуть ВІП клієнти з питання валютообміну і у них треба прийняти гривню. О 9-00 годин обвинувачена повернулась в касовий вузол і зняла з сигналізації сейфосховище але не відкривала його, так як гроші їй були не потрібні. Приблизно в цей же час в банк прийшли два ВІП клієнти зі спортивною сумкою, які принесли в ній 2 600 000 грн. і обвинувачена почала їх приймати і в цей час прийшла ОСОБА_10, яка почала допомагати обвинуваченій. ОСОБА_12 принесла ключ ОСОБА_8 від сейфосховища і сказала взяти долари в сейфі для ВІПов. Це була нормальна практика, коли ще до встановлення курсу НБУ брали великі суми гривні, передавали людям долари, а потім на протязі дня проводили валютообмін у різних відділеннях банку, щоб не кидався в очі крупний валютообмін. Приблизно о 10-00 годин прийшов ОСОБА_8, який зайшов до себе в кабінет і прийшов до обвинуваченої вже з курсом валют. Він дізнався деталі валютообміну, зайшов в сейфосховище де проглянув все візуально, забрав свій другий ключ, поговорив з клієнтами і пішов. Після цього обвинувачена видала клієнтам долари. Потім інкасація почала возити гроші з банків, а десь об 11-00 годин зателефонував представник ПУМБа, який попросив поміняти гроші, так названа операція «укрупнення» - коли мілкі гроші міняють на крупні, або навпаки. З 13-00 до 14-00 годин обвинувачена ходила з ОСОБА_12 на обід, а о 14-00 годин обвинувачена пішла до перукарні, звідки повернулась о 15-00 годин. Після цього було «укрупнення» з ПУМБом десь на 347 000 грн., а після цього десь до 20-00 вони працювали з клієнтами. При цьому ОСОБА_10 пішла додому о 18-00 годин. Так як в той день були великі надходження грошових коштів, то обвинувачена не встигала їх заносити в сейфосховище, а тому складала просто в коридорі касового вузлу. Ввечері, коли вже в банку практично нікого не було, обвинувачена почала перерахунок грошових коштів у сейфосховищі і у неї не зійшовся залишок десь на 404 000 доларів і більш як на 1 000000 гривень. Обвинувачена покликала ОСОБА_8, який прийшов і вони разом перерахували гроші, однак залишок знову не зійшовся. ОСОБА_8 пішов до свого кабінету та перевірив рух грошових коштів за цілий день, а потім повернувся і зателефонував ОСОБА_12, повідомивши про те, що залишок не зійшовся. Приблизно через 10 хв. приїхала ОСОБА_12 з ОСОБА_13 і ОСОБА_12 пішла до себе в кабінет перевіряти рух коштів за день, а ОСОБА_13 сказав зателефонував ОСОБА_14 і ОСОБА_11, що ОСОБА_8 і зробив. Обвинувачена зателефонувала ОСОБА_10 ОСОБА_14 по приїзду перерахувала всі полиці і сказала скласти акт по фактичній наявності грошових коштів, що обвинувачена й зробила. Після цього приїхали співробітники корпорації, які переглянули рух грошових коштів і сказали закрити сейфосховище до понеділка, що вони з ОСОБА_8 і зробили. В понеділок зранку всі почали на своїй ділянці роботи шукати втрачені гроші, а бухгалтер з корпорації почала всіх викликати в кабінет і перевіряти кожен рух починаючи з 10.05.2013 р. Ввечері обвинувачена з ОСОБА_8 закривали сховище і на той час вже знайшлось 404 000 доларів, а що стосується гривні, то ОСОБА_8 назвав суму, яку треба прибавити, що обвинувачена й зробила вказавши в книзі суму з урахуванням суми вказаної ОСОБА_8 Після цього обвинувачена працювала у звичному режимі до 18.06.2013 р. і щоденно залишок готівки збігався з рухом грошових коштів по банку. 19.06.2013 р. обвинувачена була вимушена лягти на стаціонарне лікування, а приблизно 24.06.2013 р. до неї в лікарню приїхала ОСОБА_12, яка дала акти ревізії згідно яких перша ревізія була проведена в період з 18-50 годин до 20-50 годин 27.05.2013 р. і була виявлена недостача в 2 210 000 гривень, а друга ревізія розпочалась в 20-50 годин, закінчилась в 22-50 годин та нею також виявлено аналогічну недостачу. ОСОБА_12 попросила підписати ці акти, однак обвинувачена відмовилась. Після цього до обвинуваченої в лікарню приїздив ОСОБА_11 і ОСОБА_15, які вмовляли підписати акт та погрожували зверненням до правоохоронних органів. В серпні 2013 р. обвинуваченій поштою вислали трудову книжку з записом про звільнення за недовірою.

Суд, заслухавши обвинувачену, показання свідків, дослідивши докази, надані сторонами кримінального провадження та потерпілим, приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого їй злочину знайшла своє підтвердження з огляду на наступне.

Як вбачається з кадрових документів ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 63-69, 71, 73, 75, 77), наказів № 85к від 22.05.2012 р., № 92-к від 01.06.2012 р., № 117-к від 17.07.2012 р., № 134-к від 17.08.2012 р., (т. 1 а.с. 70, 72, 74, 76) ОСОБА_2 працювала в ПАТ «ІнтерКредитБанк» на різних посадах з 22.05.2012 р. та на посаді завідуючої касою відділення «Регіональне управління у м.Дніпропетровську» з 20.08.2012 р., являється особою, яка несе повну матеріальну відповідальність (т. 1 а.с. 78) та згідно посадової інструкції (т. 1 а.с. 80) на неї покладено обовязки: з забезпечення дотримання правил зберігання цінностей; прийняття та видачу касирам грошей та цінностей з касовими документами; здійснює прийняття та видачу грошей і цінностей, що знаходяться у сховищі; перед закриттям сховища спільно з відповідальними особами за схоронність цінностей перевіряти чи всі гроші, цінності та документи занесені в сховище та відповідність фактичної наявності грошей та цінностей в операційній касі даним бухгалтерського обліку і залишкам в книгах обліку готівки та цінностей операційної каси; вранці відкриває сховище в присутності всіх відповідальних осіб за схоронність цінностей.

Згідно положення про касові операції ПАТ «ІнтерКредитБанк» ключі від сховища банку розподіляються між посадовими особами банку наступним чином: від броньованих дверей з двома замкам перший ключ завідуючому каси, а другий Голові правління Банку або уповноваженій особі (7.2.1). Відкриття і закриття сховища наприкінці операційного дня здійснюється одночасно всіма посадовими особами, відповідальними за збереження цінностей (7.3.1, 7.4.1.), які перед закриттям перевіряють наявність цінностей та їх відповідність банківським книгам (7.4.3). (т. 2 а.с. 38).

Відповідальними за зберігання цінностей у сховищі цінностей призначено наказом № 112/1 від 20.08.2012 р. заступника начальника відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ОСОБА_8 та завідувача касою відділення «Регіональне управління у м. Дніпропетровську» ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 103).

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що в 2013 р. вона працювала в ПАТ «ІнтерКредитБанк» на посаді начальника управління грошового обігу та касових операцій, а ОСОБА_2 працювала на посаді завідуючої каси відділення «Регіональне управління в м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтеркредитБанк». У відідленні мається сховище цінностей до якого мала доступ лише ОСОБА_2, яка завідувач каси та ОСОБА_8, як начальник відділення.

З показань свідка ОСОБА_13, допитаного в судовому засіданні, вбачається, що він станом на травень 2013 року працював на посаді в.о. голови Правління ПАТ «ІнтерКредитБанк та здійснював загальне керівництво банком. Обвинувачена, як завідувач каси, здійснювала зберігання і облік матеріальних цінностей у сховищі, а також видачу і прийняття цінностей у сховище, здійснюючи відповідні відмітки в касових документах. Всі цінності відділення «Регіонального управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк зберігались у сховищі, відкривати та закривати яке могли лише ОСОБА_2 і ОСОБА_8 разом, як відповідальні особи. Кожен з них мав свій ключ. При цьому сховище опломбовувалось з метою недопущення проникнення до нього сторонніх осіб та ставилось на сигналізацію завідувачем каси ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона станом на травень 2013 р. працювала на посаді старшого касира відділення «Регіонального управління у м.Дніпропетровську» ПАТ «ІнтерКредитБанк і в її обов'язки входило прийняття платежів, валютообмін і обслуговування клієнтів. ОСОБА_2 в той час була завідуючою каси, яка відповідає за зберігання і облік грошових коштів. Касовий вузол в якому працювали свідок і обвинувачена складається з трьох кімнат для касирів і кімнати сховища. Доступ до сховища був тільки у ОСОБА_2 і ОСОБА_8, які мали ключі від сейфу.

З показань свідка ОСОБА_11, допитаного в судовому засіданні вбачається, що він станом на травень 2013 року працював начальником служби безпеки ПАТ «ІнтерКредитБанк», ОСОБА_2 перебувала на посаді завідуючої каси, а ОСОБА_8С, на посаді начальника відділення «Регіонального управління м. Дніпропетровська». Всі цінності зберігались у сейфі, який знаходився у сховищі. Ключ до сховища мала ОСОБА_2, а сейф відчиняється тільки двома ключами одночасно, один з яких у ОСОБА_2, а інший у ОСОБА_8

З показань свідка ОСОБА_14, допитаної в судовому засіданні, вбачається, що вона з 15.05.2012 р. працює на посаді головного бухгалтера ПАТ «ІнтерКредитБанк і в її обов'язки входить контроль за веденням бухгалтерського обліку та формування статистичної, фінансової і податкової звітності. Всі банківські операції відображаються в операційному дні банку, кожна операція відображається на аналітичному окремому рахунку каси, який відкрито під кожне відділення а в кінці дня формується баланс. В кінці дня завідувач каси та начальник відділення зобов'язані документально звірити залишки каси з оборотами каси, з відображенням на аналітичному рахунку своєї каси та з реальною наявністю коштів у сховищі цінностей. Після цього спільно зачинити сховище, поставити його на сигналізацію та відобразити факт закриття сховища в книзі обліку закриття-відкриття сховища. Аналогічним чином сховище відкривається. При цьому сховище обладнане сигналізацією до якої мали коди доступу лише завідувач каси ОСОБА_2 і начальник відділення ОСОБА_8, та двома замками з різними ключами, один з яких був у ОСОБА_2, а інший у ОСОБА_8 Відчинення сховища одним ключем не можливе.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що станом на травень 2013 р. він працював начальником відділення «Регіонального управління у м. Дніпропетровську» ПАТ «ІнтеркредитБанк», а ОСОБА_2 працювала на посаді завідувача каси. В обовязки обвинуваченої входило прийняття, видача, облік та збереження цінностей, які зберігались в сховищі. Сховище знаходилось в касовому вузлі в окремій кімнаті. Сховище відкривається зранку, після перевірки цілісності пломби, двома ключами свідка та обвинуваченої. Ввечері обвинувачена та свідок здійснювали контроль відповідності кількості цінностей у сховищі обліковим документам, закривали сховище двома ключами та опломбовували його і вмикали сигналізацію.

Всі вищевказані документи та показання свідків в своїй сукупності, являючись належними доказами, так як підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, так як вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, так як фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, дозволяють суду прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_2, займаючи посаду завідувача каси відділення «Регіональне управління у м.Дніпропетровську», мала доступ до грошей, цінностей та документів, що знаходяться у сховищі, була наділена повноваженнями по управлінню цим майном та зобовязана була забезпечувати схоронність цінностей у сховищі, відкривати та закривати сховище цінностей виключно в присутності інших відповідальних осіб, тобто ОСОБА_8

Як вбачається з протоколу огляду, касовий вузол відділення «Регіонального управління в м.Дніпропетровську» ПАТ «ІнтеркредитБанк" має окремий вхід, обладнаний дверима з електронним замком на персональних електронних картках, через які особа потрапляє до коридору, в якому зліва мається троє дверей, що ведуть до касових кімнат, а прямо в кінці коридору розташовані двері, що ведуть до сховища. Зліва від входу у сховище мається клавіатура сигналізації. В сховищі розташовано великий сейф. (т. 4 а.с. 150).

З показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що 23.05.2014 р. ввечері свідок разом з обвинуваченою перерахували цінності, які знаходились в сейфі у сховищі, кількість яких збіглась з кількістю цінностей, зазначених в банківських документах за операційний день. Після чого свідок разом з обвинуваченою зачинили сейф за стандартною процедурою та опечатали його. Свідок, знаючи що наступного дня він може затриматись, сховав свій ключ в «схованці» - на шафі, яка розташована в касовому вузлі і пішов додому, заливши ОСОБА_2 в касовому вузлі, яка мала закрити вхід до сховища та поставити його на сигналізацію. 24.05.2013 р. він прийшов на роботу на одну годину пізніше, ніж зазвичай і звернув увагу, що сейф відчинено та подумав, що його відчинили за допомогою служби безпеки, а тому не придав цьому значення, забравши свій ключ зі «схованки». Ввечері 24.05.2013 р., після зведення оборотів по всім відділенням, він почав перераховувати цінності в сейфі, а ОСОБА_2 при цьому вела себе незвично. Внаслідок перерахунку свідком була виявлена нестача грошових коштів про що він відразу повідомив керівництво банку. ОСОБА_2 сказала йому, що в понеділок всі гроші будуть на місці.

З показань свідка ОСОБА_11, допитаного в судовому засіданні вбачається, що 24 травня 2013 року ввечері йому зателефонував начальник регіонального відділення ОСОБА_8 який повідомив, що в касі банку виявлена недостача. Свідок приїхав до відділення банку де вже були Голова Правління ОСОБА_13 та головний бухгалтер ОСОБА_14 Вони зайшли в касу де порахували залишок та підтвердився факт недостачі. Так як робочий день закінчився, а наступні дні були вихідними, то сейф запечатали, опломбували та ключі передали свідкові. До понеділка сховище не відчинялось. В подальшому свідок проводив службову перевірку в ході якої переглядав всі записи з відеокамер відділення. З запису відеокамери, розташованої у сховищі свідок бачив як 23.05.2013 р. ввечері ОСОБА_2, після того як зачинила сейф разом з ОСОБА_8, повернулась до сховища без ОСОБА_8, не вмикаючи світло прикрила двері та знаходилась в темному приміщенні близько двох хвилин. По датчикам сигналізації, які мигали на стіні свідкові було зрозуміло, що в цей час відчинявся та зчинявся сейф. Після цього обвинувачена вийшла зі сховища, ховаючи під одягом щось схоже на пачки грошей.

З показань свідка ОСОБА_14, допитаної в судовому засіданні, вбачається, що 24.05.2013 ввечері їй зателефонували і повідомили , що у відділенні банку , при закритті сейфу, виявили нестачу. Вона приїхала до банку де нестача підтвердилась, однак так як було вже пізно, вирішили зачинити сейф, а ревізію провести зранку в понеділок коли на робочому місці будуть працівники, які зможуть повністю перевірити обороти по касі. При цьому при перерахунку грошей 24.05.2013 р. свідок особисто чула, як ОСОБА_2 говорила ОСОБА_8, що в понеділок гроші будуть. Сейф закрили та опечатали. В подальшому свідкові показували відеозапис на якому видно, що 23.05.2013 р. ОСОБА_2 заходила в сховище одна і щось звідти виносила.

З показань свідка ОСОБА_13, допитаного в судовому засіданні, вбачається, що 24.05.2013 р. ввечері йому зателефонував начальник відділення ОСОБА_8, який повідомив, що при закритті сейфу виявили нестачу в 2210000 грн. Свідок разом з начальником безпеки ОСОБА_11 та головним бухгалтером ОСОБА_14 приїхали до відділення, де перевірили залишки коштів у сейфі, перевірили рух коштів по банку і виявили, що дійсно не вистачає 2210000 грн. Так як ця обставина стала відома при закритті каси і працівників банку вже не було, а задля перевірки всієї інформації треба було звести залишки і з іншими відділеннями, то свідок вирішив провести інвентаризацію в понеділок 27.05.2013 р., так як залишок на 24 число і на ранок 27 числа ідентичні. Пізніше свідок бачив на відеозаписі як обвинувачена сама заходила у сховище і щось виносила з нього під одягом, а також відеозапис на якому зображено, що 24.05.2015 р. зранку ОСОБА_2 самостійно двома ключами відкривала сейф.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що 24.05.2013 ввечері їй зателефонували і повідомили , що у відділенні банку , при закритті сейфу, виявили нестачу. Вона приїхала до банку де нестача підтвердилась, однак так як було вже пізно, вирішили зачинити сейф, а ревізію провести зранку в понеділок.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 23.05.2013 р. при закритті каси нестачі в банку не було. 24.05.2013 р. свідок прийшла на роботу з запізненням близько 11-00 годин і в цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_8 вже були на роботі, сховище було відчинено, а тому хто його відчиняв свідкові не відомо. На протязі дня було 5-6 інкасацій і всі на крупні суми - близько 4000000 гривень, які приймала обвинувачена. Протягом всього дня обвинувачена вела себе звичайно, виходила на обід та декілька разів виходила курити. 24.05.2013 р. о 24-00 годин їй зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що в касі виявлена нестача, після чого свідок приїхала до банку та виявила, що сейф вже опечатаний.

Як вбачається з книги обліку готівки операційної каси і інших цінностей банку, витягів з балансів за рахунками 1002 відділення за кодом валюти 980, оборотно-сальдових відомостей за рахунками 1002, 24.05.2013 р. до каси відділення банку була значні надходження грошових коштів.

Як вбачається з відеозапису камери спостереження, розташованої у сховищі касового вузла відділення «Регіональне управління м. Дніпропетровська» ПАТ «ІнтеркредитБанк» (т. 1 а.с. 128) 23.05.2013 р. о 18-00 годин в сховищі перебували ОСОБА_2, ОСОБА_10 і ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_2 і ОСОБА_8 перераховують грошові кошти, що знаходяться у сховищі. О 18-10 годин ОСОБА_2 закриває сейф в присутності ОСОБА_8 та опечатує його, після чого ОСОБА_8 виходить з кімнати а ОСОБА_2 гасить світло та виходить, не закриваючи двері та не ставлячи сховище на сигналізацію. Об 18:11:49 годин ОСОБА_2 знову заходить до кімнати, не вмикаючи світло, прикриває за собою двері, внаслідок чого світло з касового вузла не потрапляє до сховища і розгледіти що там відбувається не можливо. О 18:13:38 годин ОСОБА_2 виходить зі сховища, виносячи під одягом якісь речі, які притримує правою рукою, а лівою рукою закриває двері сховища. О 18:18:30 годин ОСОБА_2 з сумкою чорного кольору на плечі вийшла з відділення банку.

Всі вищевказані докази, являючись належними доказами, так як підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, так як вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, так як фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, дозволяють суду прийти до однозначного висновку, що ОСОБА_2 23.05.2014 р. о 18-10 годин повернулась до сховища одна, де здійснила відкриття сейфу та винесла певні цінності. 24.05.2014 р. зранку самостійно відкрила сховище в порушення вимог п. 7.3.1 положення про касові операції ПАТ «ІнтерКредитБанк», на протязі дня до каси надходили значні суми коштів, та в цей же день ввечері було встановлено наявність нестачі в сумі 2210000 гривень.

27.05.2013 р. в.о. Голови Правління ПАТ «ІнтерКредитБанк» було видано наказ «Про проведення ревізії» суцільної ревізії в обсязі 100% банкнот, монет та інших цінностей і документів, що зберігаються в сховищі цінностей. Ревізія мала бути проведеною в складі в.о. голови Правління ОСОБА_13, головного бухгалтера ОСОБА_14, начальника управління банківської безпеки ОСОБА_11, начальника управління грошового обігу та касових операцій ОСОБА_17, старшого касира ОСОБА_10 Підпису ОСОБА_2 у даному наказі не має. (т. 1 а.с. 59)

За результатами даної ревізії було складено акт (т. 1 а.с. 60), згідно якого ревізія проведена 27.05.2013 р. в період з 19-50 годин до 22-05 годин та виявлено недостачу грошових коштів в сумі 2210000 гривень. Акт ревізії був підписаний всіма членами комісії, начальником відділення ОСОБА_8, однак не підписаний ОСОБА_2, яка відмовилась його підписати, що підтверджується відповідним актом (т. 3 а.с. 133).

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що 27.05.2013 р. зранку він видав наказ про ревізію і відразу почали її проводити. Спочатку перерахували всі цінності у сейфі, щоб дати можливість касі працювати. Зафіксували наявні в сейфі цінності та потім перевіряли банківські документи з метою виявлення всіх оборотів грошових коштів за 24.05.2013 р. Ревізія підтвердила нестачу грошових коштів. ОСОБА_2 була присутня весь час при проведенні ревізії, однак коли склали акт ревізії, вона відмовилась його підписати. Свідок намагався зясувати у обвинуваченої куди могли подітись гроші, однак вона уникала спілкування.

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що в понеділок 27.05.2013 р. з 9 години до 10 години ранка комісія в складі свідка, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_10 та в присутності ОСОБА_8 і ОСОБА_2, на підставі наказу ОСОБА_13, зробила контрольний перерахунок цінностей у касі, що зафіксувала у акті. В цей час видача грошових коштів та обслуговування клієнтів не проводились. Потім перевіряли банківські проводки і склали кінцевий акт, яким встановлено нестачу гривні в сумі 2210000 гривень, однак ОСОБА_2 цей акт відмовилась підписувати без пояснень. В подальшому свідок проводив службову перевірку під час якої продивлявся всі записи з камер відеоспостереження на яких бачив, що ОСОБА_2 23.05.2013 р. ввечері щось виносила зі сховища. Також свідком встановлено, що 24.05.2013 р.. обвинувачена сама відкрила сейф двома ключами. Також з відеозаписів свідок встановив, що обвинувачена протягом дня 24.05.2013 р. декілька різв виходила з приміщення банку зі своєю сумкою в якій могла поміститись значна сума коштів, тим паче, що 2000000 гривень купюрами по 500 гривень не є обємними.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що 27.05.2013 р. на підставі наказу в.о. голови Правління банку було проведено ревізію цінностей у сховищі за результатами якої було складено акт, який ОСОБА_2 відмовилась підписати про що було складено ще один акт. Ревізія проводилась шляхом звірення відомостей, що містяться в банківських документах про обороти цінностей та фактичною наявністю цінностей в сейфі. Коли нестача була підтверджена свідок, як головний бухгалтер відобразила її в балансі банку, так як без такого відображення залишки у касі не сходились би кожного наступного дня.

З показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 27.05.2013 р. за наказом ОСОБА_13 розпочалась ревізія цінностей у сховищі. В склад комісії входили ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_10, а також були присутні ОСОБА_8 і ОСОБА_2 Спочатку перерахували цінності у сейфі, а потім роздрукували банківські проводки і звірили їх, виявивши таким чином нестачу в 2210000 гривень про що й було складено акт, який свідок підписала. Як відомо свідкові обвинувачена цей акт підписати відмовилась.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала аналогічні покази. Додавши, що акт було складено в той же день ввечері, так як чекали доки дадуть свої звіти всі відділення, щоб звести правильно баланс. Також свідок пояснила, що 24.05.2013 р. ОСОБА_2 не пішла з нею на обід як зазвичай, а 25.05.2013 р. і 26.05.2013 р. в бесіді ОСОБА_2 говорила свідкові, що в понеділок гроші будуть на місці.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 27.05.2013 р. за наказом ОСОБА_13 розпочалась ревізія цінностей у сховищі. В склад комісії входили ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_10, а також були присутні ОСОБА_8 і ОСОБА_2 Спочатку перерахували цінності у сейфі, а потім роздрукували банківські проводки і звірили їх, виявивши таким чином нестачу в 2210000 гривень про що й було складено акт, який свідок підписав, а ОСОБА_2 підписати відмовилась без пояснень причин.

Акт ревізії, а також витяги з балансів за рахунками 1002 відділення за кодом валюти 980, оборотно-сальдові відомості за рахунками 1002, копії касових документів та позабалансові договори ПАТ «ІнтерКредитБанк» стали обєктом дослідження під час проведення судово-економічної експертизи, згідно висновку якої (т. 1 а.с. 189) фактична наявність готівкової гривні в сумі 11899922,46 гривень, виявлена під час проведення раптової ревізії цінностей станом на 27.05.2013 р. не відповідає даним бухгалтерського обліку ПАТ «ІнтрерКредитБанк» станом на 27.05.2013 р. та документально підтверджується нестача готівкової гривні в сумі 2210000 гривень.

Висновок даної експертизи підтвердив в судовому засіданні експерт ОСОБА_19, пояснивши, що при проведенні експертизи він використовував бухгалтерську документацію банку починаючи з 13.05.2013 р. і по 27.05.2013 р., так як 13.05.2013 р. була проведена остання ревізія (т. 1 а.с. 57, 58), яка не виявила нестачі. За цей період експертом не встановлено будь-яких махінацій з грошовими коштами чи документами і його висновок про те, що станом на 27.05.2013 р. в сховищі була нестача в розмірі 2210000 гривень являється достовірним.

Всі вищевказані докази, являючись належними доказами, так як підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, так як вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, так як фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, дозволяють суду прийти до однозначного висновку, що комісією банку, у відповідності до вимог чинного законодавства було встановлено факт нестачі грошових коштів в сумі 2 210000 гривень, який підтверджено висновком експерта.

Факт того, що дублікати ключів від сховища, які знаходяться на зберіганні у начальника служби безпеки ПАТ «ІнтерКредитБанк» станом на травень 2013 року не використовувались підтверджується протоколом огляду цих ключів (т. 4 а.с. 115) з якого вбачається, що ключі знаходяться в мішечку, який опломбовано одноразовою пломбою 18.05.2012 р., яка станом на 20.12.2013 р. не пошкоджена. Даний фак виключає потрапляння до сховища цінностей інших осіб крім ОСОБА_2 та ОСОБА_8

Як вбачається з книги обліку готівки операційної каси і інших цінностей банку (т. 1 а.с. 104) вона велась обвинуваченою без виправлень в той час як в графах залишок на 24.05.2013 р. та на 27.05.2013 р. маються виправлення в сумах приходу, витрат та залишку, здійснені ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 9), які в порушення вимог п. 7.5.7 положення про касові операції ПАТ «ІнтерКредитБанк» (т. 2 а.с. 40) не засвідчені підписами ОСОБА_8, що опосередковано додатково свідчить про те, що 24.05.2013 р. та 27.05.2013 р. рух цінностей не відповідав відомостям викладеним в банківських документах про такий рух, а в сукупності з виписками по особовим рахункам за цей період (т. 1 а.с. 120, 121) та оборотно-сальдовими відомостями за рахунками (т. 2 а.с. 83, 84) цей висновок тільки підтверджується. Те, що реальний рух грошових коштів не відповідав відомостям викладеним в банківських документах саме в дні виявлення нестачі, додатково свідчить про причетність обвинуваченої до привласнення грошових коштів, які перебували у її віддані.

Оцінюючи всі вищеописані докази в їх сукупності суд приходить до однозначного висновку, що досліджені докази, хоча і являються опосередкованими, однак не спростовані іншими доказами, достатньо вагомі, чіткі і узгоджені між собою, що свідчить про правдивість інформації, яку вони в собі несуть і вони в своїй сукупності, з урахуванням вищенаведених висновків суду, дозволяють прийти до однозначного висновку про те, що саме ОСОБА_2, вчинила дії направлені на присвоєння грошових коштів в сумі 2210000 гривень, які в той час перебували у її віданні і її дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КПК України, як привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, вчинені в особливо великих розмірах.

Посилання сторони захисту на те, що комісією було складено два акти ревізії 27.05.2013 р. в різний час, що свідчить про фальсифікацію ревізії суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище 27.05.2013 р. в період з 19-50 годин до 22-05 годин була проведена ревізія (т. 1 а.с. 60) за результатами якої було складено акт про нестачу грошових коштів в сумі 2210000 гривень. Цей акт ревізії був підписаний всіма членами комісії, начальником відділення ОСОБА_8, однак не підписаний ОСОБА_2

В матеріалах справи міститься копія акту ревізії від 27.05.2013 р. (т. 1 а.с. 62), яка проведена в період з 17-30 годин до 19-50 годин, якою також встановлено нестачу грошових коштів в сумі 2210000 гривень, однак в цьому акті ревізії відсутній запис про одного члена комісії старшого касира ОСОБА_10 і відсутній її підпис.

Як пояснили в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, ревізія дійсно закінчилась о 19-50 та було складено перший акт (т. 1 а.с. 62), однак, так як ОСОБА_16 при складанні акту допустила технічну помилку, не вказавши в акті члена комісії ОСОБА_10 та помилившись у по-батькові ОСОБА_2, що було виявлено вже під час підписання акту, то було вирішено скласти ще один акт задля усунення будь-яких сумнівів, протиріч та дотримання вимог законодавства при проведенні ревізії. При цьому перший акт не був знищений, так як факт ревізії мав місце і цей акт ліг як один з документів ревізії.

Вказані показання суд приймає як правдиві, так як вони послідовні і не суперечать один одному та іншим доказам дослідженим в судовому засіданні, тим паче, що обидва акти ревізії було додано до заяви про вчинення злочину, що свідчить про відвертість працівників банку при звернені до правоохоронних органів.

В той же час показання обвинуваченої суперечать всім вищепереліченим доказам і суд їх розцінює як спосіб обраного захисту та такі, що направлені на уникнення відповідальності.

Посилання сторони захисту на те, що ПАТ «ІнтеркредитБанк» звернулось до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину більш ніж через місяць після події (т. 1 а.с. 11), що свідчить про складення актів ревізії лише в червні 2013 року, суд вважає необґрунтованими, так як з показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_8, які не суперечать один одному, являються послідовними та доповнюють один одного, вбачається, що акти ревізії було складено саме 27.05.2015 р., а до правоохоронних органів було звернення в червні 2013 р. так як службова перевірка була закінчена тільки 25.06.2013 р. (т. 1 а.с. 84)

Показання обвинуваченої про те, що вона зранку 24.05.2013 р. відкрила сховище ключем ОСОБА_8, який їй дала ОСОБА_16 суд вважає неправдивими, так як вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16, так і свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_11, які пояснили, що ключів не давали та показами свідка ОСОБА_8, який пояснив, що свій ключ він залишив у «схованці» і нікому не передавав.

Показання обвинуваченої про те, що 23.05.2013 р., після того як ОСОБА_8 пішов зі сховище, обвинувачена зайшла в сейфосховище де, не відкриваючи сейфа, взяла зі свого робочого столу книгу обліку цінностей та книгу відкриття-закриття сховища і відразу вийшла, суд вважає неправдивими та такими, що направлені на ухилення від кримінальної відповідальності, так як з відеозапису камери відеоспостереження, встановленої у сховищі чітко вбачається, що обвинувачена пробула в сховищі дві хвилини, що забагато для того або просто взяти зі столу книги, а також видно як обвинувачена виходить зі сховища без книг, однак з якимось предметом під одягом.

Показання обвинуваченої про те, що ОСОБА_8 постійно здійснював махінації з грошовими коштами, що підтверджується касовими документами про те, що він періодична клав крупні суми до каси та наступного дня забирав їх, що підтверджується оригіналами платіжних доручень, суд не приймає до уваги, так як будь-яких махінацій в судовому засіданні не встановлено, а ОСОБА_8 пояснив, що дійсно клав на свій рахунок великі суми коштів, а наступного дня знімав їх, однак це було необхідно робити з метою створення ілюзії того, що відділення успішно працює, що надає можливість отримати премію за результатами роботи.

Посилання сторони захисту про те, що з банку не вилучено всі відеозаписи з камер відеоспостереження, що призвело до неповноти слідства, суд приймає до уваги як обґрунтовані, однак на сьогоднішній день втрачена можливість вилучити всі відеозаписи, так як зі слів свідка ОСОБА_11 вони були знищені які такі, що не мали жодного доказового значення.

Посилання сторони захисту на те, що показанням свідка ОСОБА_8 необхідно віднестись критично, так як він, як матеріально відповідальна особа, зацікавлений у встановленні винності обвинуваченої, суд не приймає до уваги, так як показання ОСОБА_8 оцінені в сукупності з показаннями інших свідків та відомостями, які містяться в документах і будь-яких протиріч у цих доказах, які могли б вплинути на висновки суду, судом не встановлено.

Факт неможливості самостійного відкриття сейфу ОСОБА_8 встановлено судом з показань обвинуваченої, свідків, у тому числі і ОСОБА_8, про те, що сейф відчинявся тільки двома ключами одночасно, один з яких завжди був у ОСОБА_2, що нею не оспорювалось.

Показання обвинуваченої про те, що в червні 2013 р. до неї в лікарню приїздили ОСОБА_16, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які вмовляли її підписати акти суд сприймає як неправдиві, так як ці покази спростовуються показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 про те, що вони таких дій не вчиняли.

Посилання сторони захисту на те, що вина обвинуваченої не доведена, так як під час досудового слідства не було встановлено купюри якого номіналу зникли, не було проведено слідчий експеримент щодо можливості виносу цих купюр у жіночій сумочці, не було виявлено 2210000 гривень, тощо, суд сприймає як обраний спосіб захисту, так як в судовому засіданні вина обвинуваченої доведена про що свідчить висновок суду, викладений вище.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, данні про особу обвинуваченої не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має на утриманні батьків пенсіонерів. (т. 4 а.с. 43-55, т. 5 а.с. 258-266).

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 66, 67 КК України в судовому засіданні не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченій слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, однак не в максимальному розмірі строку покарання, оскільки саме таке покарання буде в повній мірі відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, яке є особливо тяжким, наслідкам останнього, способу його вчинення та спрямованості умислу обвинуваченої, особі останньої та її поведінці під час досудового розслідування та у судовому засіданні, відсутності обставин, що помякшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_2, а також вимогам ст. 65 КК України. Крім того, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій обовязкові додаткові покарання у вигляді позбавлення її права обіймати посади, повязані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій. Також, у звязку з тим, що кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчиняла із корисливого мотиву, суд вважає за необхідне призначити додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного їй майна.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ ІнтерКредитБанк про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди в сумі 2 210 000 гривень (т. 4 а.с. 26),суд приходить до висновку, що він підлягає задоволенню на підставі ст. 1166 ЦК України, так як в судовому засіданні встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілому спричинена матеріальна шкода в розмірі 2210 000 гривень, що встановлено вищеописаними доказами.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані із матеріальною відповідальністю та виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки та конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту взяття її під варту, після набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ІнтерКредитБанк (49055, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 36, ЄДРПОУ 37731532) в рахунок відшкодування майнової шкоди 2 210 000 гривень (два мільйони двісті десять тисяч гривень) 00 коп.

Речові докази два DVD-диска з відеозаписами камер спостереження, 13 виписок по особовим рахункам за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, витяги з балансів за рахунками 1002 за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, оборотно-сальдові відомості за рахунками 1002 за період з 13.05.2013 року по 28.05.2013 рік, підшивки завірених копій касових документів та позабалансових ордерів з додатками по емісійно-касовим операціям в національній валюті від 13.05.2013 року, 14.05.2013 року, 15.05.2013 року, 16.05.2013 року, 17.05.2013 року, 18.05.2013 року, 20.05.2013 року, 21.05.2013 року, 22.05.2013 року, 23.05.2013 року, 24.05.2013 року, 27.05.2013 року, 28.05.2013 року, оригінал посадової інструкції завідуючої касою ОСОБА_2, оригінал договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_2, оригінал підписки матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2, не підписаний акт розбіжності готівкових коштів в операційній касі від 24.05.2013 року, копії зошиту з цифровими записами без підписів, копії сторінок з книги обліку готівки відділення банку, оригінал наказу № 112/1 від 20.08.2012 року, особова справа ОСОБА_2, касові документи та внебалансові ордери з додатками по емісійно-касовим операціям в національній валюті за 24.05.2013 рік зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Речові докази книгу обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку від 02.04.2012 року, книга обліку ключів, печаток від грошових сховищ (сертифікованих сейфів), пломбірів, кліше, іменних штампів касирів, розпочата 02.04.2012 року повернути ПАТ ІнтерКредитБанк.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Вирок підлягає негайному врученню обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя С.П. Мельниченко

Судді Н.В. Ткаченко

ОСОБА_1