Постанова № 52627571, 20.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 914/3037/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

Матущака О.І.

При секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону за № 06-10995 вих.15 від 15.09.2015 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року

у справі № 914/3037/15

за позовом: Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном.

за участю представників:

прокурор: Майорчак В.М. - посвідчення № 033498 від 18.05.2015 року;

від позивача-1: Матлай Й.І. - довіреність № 220/349/д від 18.05.2015 року;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність № 1469 від 14.06.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року у справі № 914/3037/15 (суддя Манюк П.) позовну заяву Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою заступник військового прокурора Львівського гарнізону подав апеляційну скаргу за № 06-10995 вих.15 від 15.09.2015 року, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року скасувати, а матеріали справи передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що у відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся з позовом до суду у даній справі в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 19.10.2015 року, в якому просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року залишити без змін.

ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» не забезпечило явку уповноваженого представника у судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи було належним чином повідомлене.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апелянта, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року позовну заяву Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди та усунення перешкод в користуванні майном та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що прокурором в позовній заяві недостатньо обґрунтовано мотиви звернення до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», а Міністерство оборони України та ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» наділені повноваженнями щодо самостійного здійснення захисту своїх порушених цивільних прав.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Міністерства оборони України, позивача-2: Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 03.09.2007 року укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 та усунення перешкод в користуванні майном.

Предметом оскаржуваного договору є виробнича площадка площею 193,35 кв.м., яка знаходиться у володінні ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Так, відповідно до пп. 75 п. 4 Положення Міністерства оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 406/2011 останнє здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Заступник прокурора при зверненні до суду першої інстанції зазначає, що відповідач на виробничій площадці (яка йому надавалась в оренду для виробничих потреб та знаходиться у володінні ДП Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій») здійснив самочинне будівництво, чим порушив умови договору оренди від 03.09.2007 року. А відтак, порушення використання порядку військового майна внаслідок не виконання умов договору, завдає шкоду інтересам держави в особі Міністерства оборони України.

Також, в позовні заяві зазначено, що оскільки Міністерство оборони України по вказаному вище порушенні не здійснює захист інтересів держали, заступник прокурора Львівського гарнізону звернувся з позовом до суду у даній в інтересах держави в особі Міністерства оборони України як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах

У даному випадку заступник прокурора вірно визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та довів порушення інтересів держави внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо користування виробничою площадкою, яка віднесена до об'єктів військового майна.

Враховуючи наведене вище, а також те, що заступником прокурора у позовній заяві визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту у відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви без розгляду.

Крім того, не можна погодитися з визначеною місцевим судом підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду, а саме п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, яким встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам». У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

При цьому якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

З матеріалів справи вбачається, що заступник військового прокурора Львівського гарнізону підписав позовну заяву в межах повноважень.

За таких обставин, визнати оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою не можна, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а позовна заява з доданими матеріалами передачі до Господарського суду Львівської області на розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Львівського гарнізону за № 06-10995 вих.15 від 15.09.2015 року задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 року № 914/3037/15 скасувати. Позовну заяву Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», з доданими матеріалами передати до Господарського суду Львівської області на розгляд.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2015 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

Матущак О.І.