Постанова № 52627566, 21.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа № 907/1157/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Кузь В.Л.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Буд» від 29.09.2015 року (вх. № 01-05/4481/15, № 01-05/4502/15 від 06.10.2015 р. ),

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04 вересня 2015 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" (с. Солочин, Свалявського р-ну) на дії Відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції (м. Свалява, Закарпатської обл.) при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 41494260,

по справі № 907/1157/13 (суддя Бобрик Г.Й.)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто люкс", с. Завидово, Мукачівського району, Закарпатської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд", с. Солочин, Свалявського району, Закарпатської області,

Про стягнення 163 743,14 грн.

За участю представників сторін:

від апелянта/боржника/відповідача: не прибув;

від стягувача/позивача: не прибув;

від органу виконання судових рішень: не прибув

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За відсутністю представників сторін по даній справі технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2015 р., справу № 907/1157/13 Господарського суду Закарпатської області розподілено суддям: Данко Л.С. (головуючий суддя), Юрченко Я.О., Давид Л.Л. (том ІІ, а.с. 73).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1157/13 Господарського суду Закарпатської області, замість суддів Юрченко Я.О., Давид Л.Л. (перебування у відпустці) введено суддів Кузя В.Л. та Орищин Г.В. (том ІІ, а.с. 74).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 року апелянту поновлено встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 907/1157/13 (том ІІ, а.с. 75) та ухвалою суду від 09.10.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Карат Буд» від 29.09.2015 року (вх. №№ 01-05/4481/15, 01-05/4502/15 від 06.10.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 21.10.2015 року, про що сторони були, належним чином, під розписку, повідомлені рекомендованою поштою: апелянт/боржник/відповідач - 16.10.2015 р. за № 8932500221118, стягувач/позивач - 15.10.2015 р. № 8966700087787, орган виконання судових рішень - 15.10.2015 р. № 8930000378158 (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 90, 91, 92).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 р. внесено зміни у склад судової колегії по справі № 907/1157/13 Господарського суду Закарпатської області, замість судді Орищин Г.В. (перебування у відпустці) введено суддю Давид Л.Л.

В судове засідання, 21.10.2015 р., представник апелянта/боржника/відповідача - не прибув, вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. - не виконав, про причини неприбуття - не повідомив, був, належним чином, під розписку, рекомендованою поштою - 16.10.2015 р. № 8932500221118, повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи за його апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт просить: ухвалу Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 04.09.2015 р. в частині відмови у задоволенні скарги про визнання незаконними дій ВДВС Свалявського РУЮ щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання ВДВС Свалявського РУЮ, повторно, здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 - скасувати, прийняти нову ухвалу, якою визнати незаконними дії ВДВС Свалявського РУЮ щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання ВДВС Свалявського РУЮ, повторно, здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260.

Представник позивача в судове засідання не прибув, вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. не виконав, про причини неприбуття не повідомив, був, належним чином, рекомендованою поштою - 15.10.2015 р. № 8966700087787, повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

Представник органу виконання судових рішень - не прибув, вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. не виконав, про причини неприбуття не повідомив, був, належним чином, рекомендованою поштою - 15.10.2015 р. № 8930000378158, повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 року апелянту поновлено встановлений для апеляційного оскарження строк по справі № 907/1157/13 (том ІІ, а.с. 75), ухвалою суду від 09.10.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Карат Буд» від 29.09.2015 року (вх. № 01-05/4481/15 та № 01-05/4502/15 від 06.10.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 21.10.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи)(том ІІ, а.с. 90-92).

Однак, в судове засідання, 21.10.2015 р., представники: апелянта, стягувача та органу виконання судових рішень не прибули.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників апелянта, стягувача та органу виконання судових рішень бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. (п.п. 3, 4, 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано: апелянта подати довідку з казначейства про зарахування судового збору, довідку з ЄДРПОУ, інші документи, в розумінні ст..ст. 33, 34 ГПК України; орган виконання судових рішень: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; стягувача - довідку з ЄДРПОУ, письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвали суду сторонами виконано не було.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 р. у справі № 907/1157/13 участь повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалась.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/1157/13 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників апелянта/боржника, стягувача/позивача та органу виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали даної справи та наявні зібрані місцевим судом докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2015 року у справі № 907/1157/13 (суддя Бобрик Г.Й.) відновлено скаржнику: ТзОВ "Карат Буд" строк на оскарження дій відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 41494260 у справі № 907/1157/13 (п.1-й резолютивної частини ухвали). Скаргу ТзОВ "Карат Буд" на дії ВДВС Свалявського РУЮ у справі № 907/1157/13 задоволено частково. Відмовлено у задоволенні скарги, в частині вимог про визнання незаконними дії ВДВС Свалявського РУЮ щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання ВДВС Свалявського РУЮ, повторно, здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі ВП № 41494260 (пункти 2-й, 3-й резолютивної частини ухвали) (а. с. 55-61).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 04.09.2015 р. у даній справі, апелянт/боржник/відповідач (ТзОВ «Карат Буд») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 04.09.2015 р. в частині відмови у задоволенні скарги про визнання незаконними дій ВДВС Свалявського РУЮ щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі ВП № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання ВДВС Свалявського РУЮ, повторно, здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі ВП № 41494260 - скасувати, прийняти нову ухвалу, якою визнати незаконними дії Відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання Відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції повторно здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H в процесі виконавчого провадження № 41494260 (том ІІ, а.с. 79-82).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала місцевого господарського від 04.09.2015 р. прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Скаржник в апеляційній скарзі покликається на те, що за час відповідного зберігання фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, жоден оцінювач не звертався із проханням про доступ до транспортного засобу, відтак відсутні підстави стверджувати про його обстеження оцінювачем майна, що, на думку апелянта, свідчить про те, що при складанні звіту про оцінку майна оцінювач не мав повної та достовірної інформації щодо об'єкта оцінки, що ставить під сумнів об'єктивність оцінки.

Апелянт зазначає, що місцевий суд, при постановленні оспорюваної ухвали, зіслався на п. 8 розділу "Особливості застосування методичних підходів" Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою КМ України №1442 від 28.10.2004 р., в той час, коли об'єктом оцінки є транспортний засіб, а не нерухоме майно, відтак вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що оцінювачем було дотримано процедуру щодо оцінки майна та рецензування звіту, визначені Законом України «Про виконавче провадження». При цьому скаржник посилається на приписи п.п. 50 та 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМУ №1440 від 10.09.2003 р., ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вважає, що незалежно від вибору оцінювачем методичного підходу оцінки майна (витратний, дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню оцінки передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього, а в матеріалах справи докази доступу та огляду об'єкта оцінки оцінювачем - відсутні.

Разом з тим, скаржник стверджує, що не був належним чином повідомлений ВДВС Свалявського РУЮ ні про обрання суб'єкта оціночної діяльності, ні про визначення вартості оцінки арештованого майна, а подані ВДВС Свалявського РУЮ місцевому суду докази надсилання боржнику відповідних процесуальних документів, вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи є дві різні довідки органу УДППЗ «Укрпошта», однак суд надав перевагу доказам наданим ВДВС, а не скаржником, в цій частині, покликається на те, що підпис Кеменяша І.Д. на поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції не відповідає підпису цієї особи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2014 року у справі № 907/1157/13, позов ТзОВ "Авто люкс" задоволено частково та присуджено до стягнення з ТзОВ Буд" на користь ТзОВ "Авто люкс" суми 162475,36 грн. боргу та 3249,51 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено (том І, а.с. 165-168). Зазначене судове рішення, було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2014 р. у справі № 914/1157/13 (том І, а.с. 206, 207-213). Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2014 р. у справі № 914/1157/13 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09 липня 2014 р. у справі № 907/1157/13 (том І, а.с. 241, 242-243).

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.01.2014 року у справі № 907/1157/13, яке набрало законної сили, місцевий суд видав наказ від 07.05.2014 р. № 907/1157/13 (том І, а.с. 215), який був пред'явлений стягувачем до виконання до ВДВС Свалявського РУЮ.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2015 року боржник (ТзОВ "Карат Буд") звернувся до Господарського суду Закарпатської області зі скаргою від 03.06.2015 р. № 12 (вх. № 02.5.1.14/7258/13 від 03.06.2015)(том ІІ, а.с. 9-12), в якій просить суд:

- поновити строк на оскарження дій відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції при здійсненні зведеного виконавчого провадження № 41494260;

- витребувати від відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції матеріали зведеного виконавчого провадження № 41494260;

- визнати незаконними дій відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383 606,40 грн.;

- зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції, повторно, здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260.

Місцевим судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що в обґрунтування своїх вимог (том ІІ, а.с. 4-6), скаржник посилається на те, що відділом Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції не повідомлено боржника: ТзОВ "Карат Буд" ні про обрання суб'єкта оціночної діяльності, ні про визначення вартості оцінки арештованого майна, про що свідчить відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів надіслання проведеної оцінки майна на адресу боржника (ТзОВ "Карат Буд"). Вважає, що наведеним порушено положення ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", яким надано право учаснику виконавчого провадження на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", право на ознайомлення з результатами визначення вартості чи оцінки майна та право на подання в десятиденний строк державному виконавцю заперечень з дня отримання відповідного повідомлення. Скаржник стверджує, що державний виконавець позбавив його права на звернення про рецензування звіту про оцінку майна. Окрім того, вказує на те, що оцінювач не ознайомлювався з об'єктом оцінки, що є підготовчим етапом проведення незалежної оцінки та суперечить вимогам Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна".

Місцевим судом встановлено, апелянтом в апеляційній скарзі не заперечується, що на виконанні у ВДВС Свалявського РУЮ перебуває зведене виконавче провадження ВП № 41494260 щодо боржника (ТзОВ "Карат Буд") з примусового виконання рішень Господарського суду Закарпатської області у справах: № 907/1316/13, № 907/1157/13 та № 907/749/13.

В процесі примусового виконання вказаних вище судових рішень, органом виконання судових рішень, було описано та арештовано належний боржнику (ТзОВ «Карат Буд»): фронтальний навантажувач марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, що підтверджується Актом опису й арешту майна від 17.10.2014 р. (а.с. 16-19).

22.10.2014 року державним виконавцем ВДВС Свалявського РУЮ Янович С.П. призначено ТОВ "Експерт і К" в особі експерта Сідак Нелі Василівни, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14729/13 виданий Фондом державного майна України від 28.05.2013 п., визначений експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу № 907/749/13, виданий 18.12.2013 р. Господарським судом Закарпатської області /ВП № 41391472 з примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/749/13 об'єднано у зведене ВП № 41494260). Постановлено експерту, суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ТОВ «Експерт і К» в особі експерта Сідак Н.В. надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна, а саме: фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, належного ТзОВ «Карат Буд», с. Солочин, сан. Квітка Полонини (п. 2 постановляючої частини постанови про призначення експерта). Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо неправдивого висновку (п. 3 постановляючої частини постанови про призначення експерта)(том ІІ, а.с. 27).

За результатами проведеної оцінки майна боржника (ТзОВ "Карат Буд") суб'єктом оціночної діяльності ТзОВ «Експерт і К" (м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 40) /оцінювачем Н.В.Сідак), 29.09.2014 р. було складено висновок про оцінку майна, ринкова вартість якого, станом на 29.07.2014 р., без ПДВ складала 479508,00 грн. Електронні торги майна були призначені на 29.01.2015 р., однак такі не відбулися, з підстав відсутності цінових пропозицій від учасників, наступні торги були призначені на 11.03.2014 р., відповідно до звіту про оцінку майна від 31.10.2014 р., ринкова вартість майна без ПДВ визначена в сумі 383606,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, Протоколів судових засідань від 23.06.2015 р., від 11.08.2015 р., від 28.08.2015 р. (том ІІ, а.с. 41, 49, 54), та, відповідно, ухвал місцевого суду (том ІІ, а.с. 42-43, 50-51, 55-61), представник органу ВДВС надавала для огляду матеріали зведеного виконавчого провадження ВП № 41494260, які оглядалися у судових засіданні судом, за участю представників сторін, в т.ч. оригінали поштових відправлень учасникам виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 3 та частини 2 статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу", органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

У п. 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (ст.58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121 ГПК України.

Стосовно самих вимог апелянта/боржника, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Приписами п. 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440, із змінами і доповненнями у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий стан, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно умов договору на проведення оцінки. Пунктом п. 51 розділу "Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна" Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМ України № 1440 від 10.09.2003 р., із змінами і доповненнями, визначено послідовність проведення незалежної оцінки майна, окрім іншого, що при проведенні незалежної оцінки майна здійснюється ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки, складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацюванням (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

При цьому п. 53 вказаного Національного стандарту визначено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен, окрім іншого: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання.

За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 55 цього Національного стандарту). Згідно п. 56 вказаного Національного стандарту передбачено право оцінювача складати звіт у повній чи у стислій формі, та зазначено, що повинен містити звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, п. 57 - у стислій формі. У пункті 58 вказаного Національного стандарту передбачено випадки та порядок доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна. Пунктом 60 вказаного Національного стандарту передбачено відомості, які повинен містити висновок про вартість майна.

Вказаним вище Національним стандартом не передбачено «повторного здійснення визначення вартості майна … в процесі виконавчого провадження», як цього вимагає апелянт.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Місцевим господарським судом, у процесі розгляду скарги було встановлено, що державним виконавцем було дотримано процедуру щодо оцінки майна та рецензування звіту, визначені Законом України "Про виконавче провадження" і твердження скаржника про порушення суб'єктом оціночної діяльності Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" щодо необтяження транспортного засобу не є підтверджено та достатнім обґрунтуванням недійсності, оскільки при оцінці майна були використані (як вихідні дані), а також використовувалась у звіті про оцінку майна.

З огляду на вищенаведене, покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу оцінки майна (витратний, дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього, а протягом часу відповідального зберігання майна, «жоден оцінювач не звертався із проханням надати доступ до транспортного засобу для його обстеження» і «В матеріалах справи виконавчого провадження та оцінки відсутні докази ознайомлення оцінювача і інших уповноважених осіб з майном безпосередньо при складанні звіту» колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зазначені покликання є голослівними, не підтверджені ним належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Крім того, п.п. 50, 51 розділу "Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна" Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджених постановою КМ України №1440 від 10.09.2003 р., не передбачено обов'язкового звернення оцінювача з проханням (спосіб звернення з таким проханням - в апеляційній скарзі, скаржником, не вказаний) до боржника на ознайомлення з об'єктом оцінки.

Колегія суддів, проаналізувавши висновки місцевого господарського суду у даній справі вважає, що є помилковим застосування місцевим судом п. 8 розділу "Особливості застосування методичних підходів" Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою КМУ №1442 від 28.10.2004 р. (рядки 13-30 зверху на сторінці 5-й тексту мотивувальної частини ухвали від 04.09.2015 р. у справі № 907/1157/13)(том ІІ, а.с. 59), а саме: «Відповідно до п. 8 розділу "Особливості застосування методичних підходів" Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою КМУ №1442 від 28.10.2004 р., вихідними даними про фізичні характеристики земельних поліпшень можуть бути: документи бюро технічної інвентаризації; проектно-кошторисна документація будівництва об'єкта оцінки у разі, коли під час ідентифікації цього об'єкта не виявлено розбіжностей між його фактичними фізичними характеристиками та такою документацією; документи натурних обмірів об'єкта оцінки та документи, що підтверджують фізичний (технічний) стан поліпшень, проведених спеціалізованими організаціями, які відповідно до законодавства мають право виконувати такі роботи. У разі відсутності будь-якого із зазначених документів подається документ, що підтверджує проведення натурних обмірів або обстеження фізичного (технічного) стану власником (балансоутримувачем) об'єкта оцінки або особою, яка уповноважена управляти цим об'єктом оцінки, скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта господарювання, або оцінювачем, який безпосередньо проводить оцінку об'єкта оцінки, скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Зазначені вихідні дані додаються до звіту про оцінку майна», оскільки, предметом оцінки у даній справі є транспортний засіб, а саме: фронтальний навантажувач марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, а не нерухоме майно, відтак зазначений пункт не може застосовуватись до даних правовідносин, однак таке помилкове застосування місцевим судом вищевказаного пункту не є підставою для скасування оспорюваної ухвали місцевого суду, так як це не призвело до прийняття місцевим судом незаконного судового рішення (ухвали) у даній справі.

Колегією апеляційного суду з'ясовано, що резолютивна частина ухвали місцевого суду від 04.09.2015 р. у справі № 907/1157/13 є правильною.

Як зазначено у п. 12 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», що так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.11.2014 року державним виконавцем, згідно зі ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" копію висновку експерта від 31.10.2014 року надіслано сторонам виконавчого провадження, 31.10.2014 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, штрихкодовий індикатор цієї кореспонденції № 8932500213816 (том ІІ, а.с. 29).

Боржник отримав копію висновку експерта - 14.11.2011 року про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до пояснень (том ІІ, а.с. 29), інші учасники виконавчого провадження - відповідно до повідомлень про вручення рекомендованих кореспонденцій: № 8962200194738, № 7601832365652, 8966700085610, № 8930000006072 (том ІІ, а.с. 30, 31, 32, 33).

Як вбачається з матеріалів даної справи, 02.09.2015 року Закарпатська дирекція Українського державного поштового зв'язку "Укрпошта" на запит Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2015 року № 907/1157/13 (том ІІ, а.с. 48) щодо відправлення та вручення рекомендованого листа відділу ДВС Свалявського районного управління юстиції від 10.11.2014 року № 89300023455591 на адресу ТзОВ "Карат Буд" (с. Солочин, сан. Квітка Полонини, Свалявського району, Закарпатської області), після проведення перевірки повідомила, що рекомендований лист № 89300023455591 поданий до пересилання у відділенні поштового зв'язку м. Свалява слідував на адресу ТзОВ "Карат Буд" (с. Солочин, сан. Квітка Полонини, Свалявського району, Закарпатської області) та був вручений, уповноваженій особі Кеменяш І. Д. повідомлення про вручення поштового відправлення № 89325000213816 вручено уповноваженій особі Вончак В.О. Зважаючи на викладене, довідку, видану начальником ЦВПЗ Свалявського району Мотринець І. І. на вимогу гр. Кеменяш І. Д. до уваги не брати (том ІІ, а.с. 53).

Колегією суддів, з огляду на вищезазначене, критично оцінюється довідка, без номера та дати її видачі, за підписом начальника ЦВПЗ Свалява Мотринець І. І. (том ІІ, а.с. 40), надана на запит ТзОВ «Карпат Буд» від 26.05.2015 р. № 10 (том ІІ, а.с. 39), про те, що на Підприємство «Карат Буд» рекомендовані листи за період з 17.10.2014 р. по 20.05.2015 р. від відділу Державної виконавчої служби Свалявського району управління юстиції не поступали, оскільки вона не містить фактичної інформації щодо конкретного поштового відправлення: рекомендованого листа № 8930002345591 (згідно фіскального чеку)(том ІІ, а.с. 29) за штрихкодовим індикатором № 8932500213816.

Не заслуговує на увагу твердження апелянта в апеляційній скарзі, що підпис Кеменяш І.Д. не відповідає підпису на повідомленні про вручення, відтак зазначена обставина не може слугувати підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду від 04.09.2015 р. у даній справі, оскільки вручення адресату (юридичній чи фізичній особі) чи його представнику рекомендованого поштового відправлення, проводиться працівниками відповідного поштового зв'язку, і не може відноситися на вину органу ВДВС та/або суду, оскільки до повноважень останніх не відноситься вручення під розписку поштових кореспонденцій адресатам.

Зокрема, слід також зазначити, що за підписом Кеменяш була також отримана ТзОВ «Карат Буд» рекомендована кореспонденція, штрихкодовий індикатор № 8932500220669 (том ІІ, а.с. 62) та рекомендована кореспонденція, штрихкодовий індикатор № 8932500221118 (том ІІ, а.с. 92), що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак їх отримання скаржником не заперечується. В інших випадках, ТзОВ «Карат Буд» не отримувало поштової кореспонденції, яка надсилалася за адресою цього Товариства зазначеною в ЄДРПОУ: Свалявський р-н, с. Солочин, санаторій «Квітка полонини» (том І, а.с. 44, 114, 115) та поверталася без вручення адресату з написом працівника поштового зв'язку: «Не повна адреса», «За даною адресою не знаходиться/не проживає» (том І, а.с. 3, 37, 175).

Колегія суддів оглянула та дослідила подані у справу докази, з'ясувала фактичні дані, що мають значення для вирішення спору в їх сукупності, приходить до висновку, що місцевий господарський суд, правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги в частині вимоги про визнання незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції щодо визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H, в процесі виконавчого провадження № 41494260 (в процесі примусового виконання рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 907/1157/13 від 29.01.2014 року) в розмірі 383606,40 грн. та в частині зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції повторно здійснити визначення вартості фронтального навантажувача марки HANOMAG, 1996 року випуску, заводський номер 377750085H в процесі виконавчого провадження № 41494260, з огляду на те, що скаржник/боржник був повідомлений належним чином про проведення оцінки спірного майна, що підтверджується матеріалами даної справи, оцінку яким надано вище, про що зазначено у даній постанові та в ухвалі місцевого господарського суду, яка є предметом оскарження.

Як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, не заперечується скаржником в апеляційній скарзі, на вимогу скаржника про витребувати від відділу державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції матеріали зведеного виконавчого провадження № 41494260, представник відділу ДВС надала для ознайомлення в судовому засіданні 23.06.2015 року матеріали зведеного виконавчого провадження, з якими ознайомився представник скаржника та з метою повного і об'єктивного дослідження обставин даної справи, місцевий господарський суд, за згодою представників, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошував перерви до 03.07.2015 року до 10:20 год., до 21.08.2015 року до 11:00 год., до 03.09.2015 року до 14:00 год., до 04.09.2015 року до 16:00 год. для надання додаткових доказів та заперечень та продовжував строк розгляду спору, за заявою боржника відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України та до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР для отримання відповіді з поштового відділення зв'язку м. Сваляви.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2015р. у справі № 907/1157/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Інші твердження апелянтів, які викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2015 року у справі № 907/1157/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат Буд» від 29 вересня 2015 року (вх. № 01-05/4481/15 та № 01-05/4502/15 від 06.10.2015 р.) - без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача. Згідно Виписки від 30.09.2015 р. про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (том ІІ, а.с. 78) судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку сплачений ТзОВ «Карат Буд» по справі № 907/1157/13 платіжним дорученням № 0162910079 від 29.09.2015 р. в сумі 1218,00 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2015 року у справі № 907/1157/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Кузь В.Л.

21.10.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 22.10.2015 р.