Постанова № 52627489, 22.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р. Справа№ 910/3877/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит " в особі Філії "Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит " на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. у справі № 910/3877/15-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Новоград - Волинського міжрайонного прокурора в інтересах

держави в особі Державного підприємства "Новоград-Волинське

дослідне лісомисливське господарство "

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит "

в особі Філії "Центральне регіональне управління Публічного

акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит "

про стягнення 1 909 890,41 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури- не з'явився

позивача- не з'явився

відповідача- Вовна О.М. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/3877/15-г від 29.04.2015р. частково задоволений позов Новоград - Волинського міжрайонного прокурора , з відповідача на користь позивача стягнуто 36 647грн. нарахованих процентів, 6 871 грн. -3% річних. З ПАТ «Фінанси та Кредит» в дохід державного бюджету стягнуто 38 870,36грн. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 900 000грн. припинено.

Не погоджуючись з рішенням в частині стягнення процентів за користування коштами та 3% річних, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цієї частині.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого суду таким що підлягає частковому скасуванню.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання не з'явився, причина не відома.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що за ст. 64, 87 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст.. 102 ГПК України, наявність поштових повідомлень про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та прокуратури.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 24.04.2009 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", в особі заступника Керуючого по корпоративному банкінгу Філією "Центральне РУ" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ("Банк", "Відповідач") та ДП "Новоград - Волинське Дослідне Лісомисливське Господарство" ("Позивач", "Клієнт") було укладено Договір про банківський строковий вклад (депозит) № 1041/54 , Додаткова угода №247 від 13.11.2014 року з продовженням строку вкладу, а саме по 13.03.2015 року включно.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Станом на 01.04.2015 р. загальна сума за Депозитним договором склала 1 900 000грн.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, мотивуючи вимоги тим, що позивач 03.02.2015р. звернулося до Банку з вимогою про повернення вкладу згідно договору від 24.04.2009 в сумі 1 900 000грн., у зв'язку з необхідністю виплати заробітної плати працівникам підприємства та погашення заборгованості перед кредиторами.

05.02.2015 позивач повторно письмово звернувся до Банку з вимогою про повернення коштів за договорами банківського вкладу,однак, в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства, відповідач вкладені ДП "Новоград-Волинське ДЛМГ" кошти згідно договору від 24.04.2009 в загальній сумі 1 900 000 грн. та нараховані проценти не повернув, на звернення підприємства, щодо необхідності повернення коштів не реагує. Просить стягнути кошти за договором банківського вкладу в сумі 1 900 000,00 грн., 16% річних відповідно до умов договору в розмірі 36 647,00 грн. та 3% річних в розмірі 6 871,00 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що станом на 27.04.2015р. Банком на рахунок позивача перераховано 1 900 000грн. з призначенням платежу повернення депозитного траншу ДП "Новоград-Волинське ДЛМГ" згідно Додатку № 247 від 13.11.2014р. до основного договору № 1041/54 від 24.04.2009р., тому за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припинив провадження у справі.

Разом з тим, вказав, що оскільки основна вимога була погашена в період судового розгляду, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36 647,00 грн. нарахованих процентів річних за умовами договору та 3% річних відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що стягнення 36 647,00 грн. нарахованих процентів річних за умовами договору та 3% річних в розмірі 6 871грн. є безпідставним з огляду на належне виконання умов договору по сплаті вкладникові процентів по вкладу, обов'язок Банку сплачувати проценти про вкладу припинився 13.03.2015 та не залежить від факту виконання відповідачем зобов'язань в частині повернення самого вкладу. Щодо 3% річних то зауважив на тому, що положення ст.. 625 ЦК України застосовуються до кредитора та боржника, проте Банк не є боржником в зв'язку з відсутністю боргу перед позивачем, крім того приписи даної статті регулюють цивільно-правові відносини, тоді як між сторонами склались господарсько-правові відносини.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Згідно статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вкладний (депозитний) рахунок-рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Статтею 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад), за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до п.4.4 проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день кожного місяця і сплачуються одноразово при поверненні вкладу.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору встановлений до 13.03.2015, з листом про повернення коштів з депозитного рахунку позивачем направлено 03.02.2015.

Пунктами 7.2, 7.3 договору визначено, що у випадку дострокового повернення вкладу чи його частини, проценти на суму дострокового повернення, за період з дати зарахування початкової суми грошових коштів на депозитний рахунок або з дати останньої пролонгації договору до дати повернення вказаної суми, нараховуються з розрахунку 50% ставки, яка діє на момент дострокового повернення. У випадку, якщо нараховані проценти було сплачено раніше, то здійснюється перерахунок нарахованих і сплачених процентів. Після закінчення строку дії договору, його строк може бути продовжений на підставі укладеної додаткової угоди. В іншому випадку, а також у разі відсутності письмової вимоги клієнта щодо повернення вкладу, банк припиняє нарахування процентів.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що після закінчення терміну договору, але не пізніше наступного банківського дня, Банк зобов'язаний на підставі письмової вимоги клієнта повернути суму вкладу. Дострокове повернення вкладу або його частини здійснюється на підставі письмового попередження не пізніше ніж за три банківських дні до дати дострокового повернення (п. 7.2).

Виплата вкладу в розмірі 1 900 000грн. відбулась 27.04.2015, тобто зі спливом більше місяця після закінчення строку дії депозитного вкладу, то відбулось прострочення, отже посилання Банку на належне виконання договору є безпідставним.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів сплати процентів за договором, оскільки надані докази лише повернення вкладу, тому заперечення про безпідставне стягнення процентів є хибними.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Таким чином, посилання відповідача про те, що він не є боржником позивача не заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язала вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відсутність реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь період прострочення боржника.

Крім того, передбачені ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" спеціальні правила щодо відповідальності банків при здійсненні переказу у вигляді сплати пені не виключають застосування ст. 625 ЦК.

Крім того, відповідно до наданого розрахунку вбачається, що нарахування 3% річних проведено правильно, на суму боргу, без врахування процентів за договором.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит " в особі Філії "Центральне регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит " залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. у справі № 910/3877/15-г -без змін.

Матеріали повернути господарському суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв