Постанова № 52627471, 21.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2015р. справа №908/4435/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І.за участю представників сторін: від позивача: Колесников А.В. довіреність №12/08 від 12.08.2015р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від17.09.2015р. по справі№908/4435/15 (суддя Гандюкова Л.П.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех», м.Запоріжжядо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжяпростягнення суми 475145,54 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжя про стягнення 266090,40 грн. - основного боргу відповідно до договору № 62 від 02.12.2014 р., 79027,85 грн. - пені, 4494,66 грн. - 3% річних, 26609,04 грн. - штрафу, 104314,37 грн. - збитків від інфляції.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех», м.Запоріжжя під час розгляду справи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 266090,40 грн. -основного боргу, 73637,07 грн. - пені, 4494,66 грн. - 3% річних, 26609,14 грн. - штрафу та 104314,37 грн. - збитків від інфляції, яка є заявою про зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.09.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Тех" 266090грн.40 коп. основного боргу, 63739грн.35 коп. пені, 4494грн.66коп. - 3% річних, 26609грн.04 коп. штрафу, 104291грн.99 коп. збитків від інфляції, 9304грн.51 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неправомірно відмовлено у задоволені клопотання щодо проведення судової експертизи, оскільки у зв'язку зі зміною керівництва на підприємстві відсутні оригінали оспорюваного договору та видаткових накладних до нього. Крім того, поставка товару згідно договору №62 від 02.12.2014р. не відображена у бухгалтерії відповідача, тому необхідно провести експертизи. Також, скаржник посилається на наявність корпоративного конфлікту на підприємстві, що підтверджується заявами до правоохоронних органів та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2015р. по справі №908/230/15-г. Апелянт вважає, що позивачем порушено п. 4.2 договору, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження поставки продукції належної якості.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення свого представника у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив надав. Проти розгляду скарги за відсутністю представника відповідача не заперечував, просив залишити без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як таке, що спрямоване на затягування процесу.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи,оскільки відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання, а явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні здійснено огляд оригіналів первинних документів, витребуваних апеляційним судом та наданих позивачем.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Тех" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький індустріально-механічний завод" (покупець) було укладено договір № 62, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю металопродукцію (далі - товар) в строки та на умовах, встановлених у договорі, а покупець зобов'язався оплатити вартість товару та прийняти його згідно з умовами договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється - згідно з специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно з п. 3.2 покупець здійснює оплату згідно з умов, зазначених у специфікаціях по кожній поставці товару, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1. товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем із моменту видачі чи підписання видаткової накладної.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.9.1 договору).

02.12.2014р. сторонами підписано специфікація № 1 стосовно поставки товару (лист 10 мм ст. 09Г2С-12 в кількості 15,854 тн) на загальну суму 171223,20 грн. з ПДВ; та специфікація № 2 від 24.12.2014 р. стосовно поставки товару (лист 10 мм ст. 09Г2С-12 в кількості 8,640 тн) на загальну суму 94867,20 грн. з ПДВ.

У зазначених специфікаціях сторонами обумовлено, що покупець проводить повний розрахунок згідно з специфікацій №№ 1, 2 протягом 15 банківських днів після відвантаження товару.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 266090,40грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-12-0901 від 09.12.2014р. на суму 171223,20грн. та №РН-12-2401 від 24.12.2014р. на суму 94867,20грн., які підписані з боку обох сторін без зауважень, скріплені печатками підприємств, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача - Літвіновим Ю.О. на підставі довіреностей №124 від 04.12.2014 року та №129 від 23.12.2014р., про що свідчить його підпис на видаткових накладних.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Як визначено вище, сторонами визначено строк оплати за поставлений товар, а саме: 15 банківських днів після відвантаження товару.

Таким чином, граничні терміни оплати за поставлений товар: 30.12.2014р. та 20.01.2015р.

Натомість, відповідачем в порушення умов договору не сплачено суму за поставлений товар у визначені строки.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 266090грн.40коп.

Не приймаються доводи апелянта відносно того, що позивач порушив умови п. 4.2 договору та не надав сертифікати якості на товар, які б підтверджували факт поставки товару належної якості з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Жодна дія покладена цією нормою на покупця відповідачем не вчинена.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів звернення до позивача з вимогою поставити товар іншої якості, іншого найменування, асортименту, кількості ніж був поставлений, про відмову від прийняття товару, про повернення товару у зв'язку з його поставкою неналежної якості та не у тій кількості тощо.

Навпаки матеріали справи свідчать про прийняття відповідачем товару на виконання умов договору №62 від 02.12.2014р. відповідно до видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, відповідач не заперечував проти факту отримання товару, а лише зауважив на відсутність первинних документів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4494,66 грн. - 3% річних за період з 31.12.2014р. по 31.07.2015р. та 104314,37 грн. - збитків від інфляції, нарахованих за період з січня по червень 2015р. включно

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення 3% річних в повному обсязі у розмірі 4494,66 грн. та часткового задоволення щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 104291,99грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 73637,07грн. та 26609,14грн. - штрафу.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 5.2 договору за прострочку строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню у 2,0% від суми даного договору за кожний день прострочки. Крім сплати пені покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок суми пені та штрафу, погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені у розмірі 63739грн.35коп. та про задоволення в повному обсязі вимоги стосовно нарахування штрафу у розмірі 26609грн.04коп.

Крім того, скаржник вважає, що господарським судом неправомірно відмовлено у задоволені клопотання про призначення судової експертизи, оскільки у зв'язку зі зміною керівництва у підприємства відсутні оригінали оспорюваного договору та видаткових накладних до нього та поставка товару згідно договору №62 від 02.12.2014р. не відображена у бухгалтерії відповідача. Також, скаржник посилається на наявність корпоративного конфлікту на підприємстві, що підтверджується заявами до правоохоронних органів та ухвалою ДАГС від 08.05.2015р. по справі №908/230/15-г.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Апелянт зазначає, що у нього відсутні документи первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, експертизу, в разі її призначення, буде проведено за документами позивача. Разом з тим, як визначено у оспорюваному рішенні, усі документи, які покладені в підставу позову, було надано до суду для огляду в оригіналах. Зазначені оригінали також оглянула судова колегія апеляційного суду та будь-яких сумнівів достовірності у суду вони не викликали, тому вважаються належними доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідність перинних документів діючим вимогам законодавства України у сфері бухгалтерського та податкового обліку щодо їх складання можливо встановити безпосередньо судом, оскільки це питання є правовим, жодних конкретних заперечень щодо відповідності (змісту) вказаних у підставі позову документів діючим вимогам законодавства відповідач не зазначив.

Запропоновані відповідачем питання на вирішення експертизи для підтвердження певних обставин у разі їх наявності можливо встановити самим відповідачем і враховуючи принципи рівності і змагальності сторін надати відповідні докази суду. Зокрема, відповідач не був позбавлений можливості отримати та надати суду банківську виписку про рух коштів по рахунку, виписку з касової книжки підприємства за спірний період для підтвердження факту оплати, надати виписку з Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 2 Постанови Пленуму № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У пунктах 12, 14 зазначеної Постанови Пленуму вказано, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, апеляційний господарський суд після ґрунтованого вивчення обставин справи і доводів сторін, вважає недоцільним призначення судової експертизи.

Крім того, посилання скаржника на заяви до правоохоронних органів стосовно притягнення до відповідальності директора ТОВ "ЗІМЗ" Варламова М.М. (підписав договір № 62 від 02.12.2014р.), не приймаються судом до уваги, оскільки доказів внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань суду за вказаними заявами не надано.

Також, не приймається до уваги посилання скаржника на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2015р. по справі №908/230/15-г, оскільки зазначена справа не впливає на оспорюване рішення і зазначені доводи апеляційної скарги не мають підтвердження.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2015р. по справі №908/4435/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2015р. по справі №908/4435/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.09.2015р. по справі №908/4435/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М.Колядко

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.