Постанова № 52627412, 29.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. Справа№ 910/9273/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Бутакова О.Ю.

за участю представників:

від прокуратури: Сказко Р.І. (представник за довіреністю)

від позивача-1: Биховець Д.В. (представник за довіреністю)

від позивача-2: Данилюк Д.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: Повар О.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

та апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 26.06.2014 р.

у справі №910/9273/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

в особі 1) Міністерства інфраструктури України

2) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"

про визнання угоди недійсною у певній частині

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся з позовною заявою до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про визнання недійсним договору у вигляді додатку В1.1/02.1.1-23.9-7 до стандартної угоди про наземне обслуговування від січня 2004 року про надання наземного обслуговування літаків укладеного 01.06.2009 р. між державним підприємством "Міжнародний аеропорт Бориспіль" та приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України" в частині п.2.1. параграфу 2 в редакції від 01.06.2009року і від 29.06.2009року зі змінами внесеними додатковими угодами до Договору від 15.07.2009року №1, від 23.10.2009 №2, від 07.09.2009 №3, від 20.02.2010 №5, від 01.06.2010 №6, від 21.05.2010 №7, від 29.07.2010 №8, від 31.01.2011 №13, від 11.08.2011 №15, від 09.12.2011 №16, від 15.11.2011 №18, від 24.02.2012 №20 та від 01.04.2012 №25, від 27.02.2014 №30, п.12.6, яким доповнено договір п.2 додаткової угоди від 27.02.2014 р. №30, п.п.1.1.4 та 1.1.5, якими доповнено договір п.3 додаткової угоди від 27.02.2014 р. №30, п.п. 8 та 13 додатку до договору від 27.02.2014 р. №30, п.п. 10 та 11 додатку до договору від 27.02.2014 р. №30, п.14 додатку до договору від 27.02.2014 р. №30.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. провадження у справі №910/9273/14 припинено, на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається наявності порушень або загрози порушення інтересів держави, оспорювані положення Договору не пов'язані із задоволенням державних потреб, що робить неможливим визнання наявного в Договорі арбітражного застереження таким, що не може бути виконане, та виключає застосування судом останнього абзацу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, справу передати для продовження розгляду справи до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2014 року.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, справу передати для продовження розгляду справи до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена місцевим господарським судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.07.2014 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах заступника прокурора Київської області та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", просив суд апеляційні скарги задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заступника прокурора Київської області, просив суд апеляційні скарги задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача-1 підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заступника прокурора Київської області, просив суд апеляційні скарги задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14, справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити їх без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14 - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог прокуратури Київської області є визнання недійсними окремих положень укладеного між позивачем-2 та відповідачем Договору у вигляді Додатку В1.1/02.1.1-23.9-7 від 01.06.2009 до Стандартної угоди про наземне обслуговування (СУНО) від січня 2004 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Договір), та додаткової угоди до Договору № 30 від 27.02.2014.

Так, прокуратурою оспорюється дійсність положень під-параграфу 2.1 параграфу 2 Договору в редакціях з 01.06.2009 по 27.02.2014 (визначено ціну базування повітряних суден відповідача в міжнародному аеропорту "Бориспіль"), під-параграфу 12.6 Договору у редакції додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 (визначено поняття трансферного пасажира), під-параграфів 1.1.4 та 1.1.5 Договору у редакції додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 (визначено умови надання та розмір знижувального коефіцієнту, що застосовується до ставок аеропортових зборів при виконанні відповідачем регулярних рейсів), пункту 8 додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 (визначено зобов'язання позивача-2 не ініціювати збільшення ставок аеропортових зборів під час дії Договору), пункту 13 додаткової угоди № 30 від 27.02.2014, яким внесено зміни до параграфу 11 Договору (визначено термін дії договору, порядок його розірвання та неможливість зміни Договору в односторонньому порядку), пунктів 10 та 11 додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 (визначено зобов'язання позивача 2 сприяти відповідачу в отриманні у користування на умовах оренди земельної ділянки та приміщень термінального комплексу "D" міжнародного аеропорту "Бориспіль"), пункту 14 додаткової угоди № 30 від 27.02.2014, яким під-параграф 7.1 параграфу 7 Договору викладено у новій редакції.

Відповідно до під-параграфу 7.1 параграфу 7 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 30 від 27.02.2014, позивач 2 та відповідач домовились, що спори, розбіжності чи вимоги, які виникають між сторонами з Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його дійсності, недійсності, порушення, зміни чи розірвання, підлягають розгляду та вирішенню в арбітражі м. Цюріх (Швейцарія) згідно з Швейцарським регламентом Міжнародного Арбітражу Арбітражного інституту Торгових Палат Швейцарії, що діє на момент звернення до арбітражу. Арбітраж складається з трьох арбітрів, мова засідання - англійська, право, що застосовується до Договору - матеріальне право України.

Обґрунтовуючи недійсність наявного в під-параграфі 7.1 параграфу 7 Договору у редакції додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 арбітражного застереження, прокуратура посилається на те, що арбітражне застереження ставить позивача-2 в нерівні умови з відповідачем, зважаючи на значні гонорари швейцарських арбітрів, які буде змушений сплатити позивач 2.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 р. № 17, з наступними змінами та доповненнями).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з аналізу заявленого прокуратурою позову та матеріалів справи не вбачається, яким чином виконання та/або невиконання оспорюваних положень Договору та додаткової угоди № 30 від 27.02.2014 р. завдасть або може завдати шкоди інтересам держави, оспорювані положення Договору не пов'язані із задоволенням державних потреб. Непов'язаність Договору із задоволенням державних потреб та відсутність позовних вимог в інтересах державного органу (позивача 1), не дає суду підстав для висновку про неможливість застосування наявного в Договорі арбітражного застереження через наявність у складі учасників процесу прокуратури Київської області та Міністерства інфраструктури України.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками господарського суду міста Києва, вважає викладені в ухвалі суду висновки безпідставними.

Так, судом першої інстанції не враховано те, що до компетенції Міністерства інфраструктури України входить встановлення знижувальних коефіцієнтів до ставок аеропортових зборів, які були встановлені під-параграфами 1.1.4 та 1.1.5 Договору у редакції додаткової угоди № 30 від 27.02.2014.

Також судом не враховано, що положення додаткової угоди №30 щодо арбітражного застереження є умовами Договору між позивачем-2 та відповідачем, проте позовні вимоги заявлені першим заступником прокурора Київської області, який не зв'язаний умовами додаткової годи №30 та діє в інтересах держави.

У відповідності до ст. 2 ГПК Господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Виходячи зі змісту ст.1 Закону України «Про прокуратуру», прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатися до суду в передбачених законом випадках при виявленні порушень.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Формами представництва інтересів держави в суді згідно з ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", зокрема є звернення до суду з позовами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 36-1 вказаного Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як зазначено в п. 4 рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року поняття - "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Тобто, з положень вказаних норм законодавства слідує право прокурора безпосередньо звернутись до господарського суду з відповідним позовом. Таким чином, висновки суду про відсутність повноважень прокурора щодо звернення до суду для вирішення питань законності укладених додаткових угод, в тому числі додаткової угоди №30 є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заступника прокурора Київської області підлягають задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. - скасуванню, з направленням справи №910/9273/14 на розгляд до господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.06.2014 р. у справі №910/9273/14 скасувати.

Матеріали справи №910/9273/14 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко