Постанова № 52627262, 19.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 р. Справа № 912/3833/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменко І.М.- доповідача

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Петровська А.В.,

Представники сторін:

За участю прокурора Шайтанова М.Г., посвідчення № 032056 від 11.02.15р.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, які про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2015р. у справі №912/3833/14

за позовом Прокурора Олексадрівського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є (позивач) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, вул.Тимірязєва, 84, м. Кіровоград, 25006

до відповідачів

1. Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області,

вул. Леніна, 78, смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 27300

2. Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь",

вул.Жовтнева, 42, с.Красносілка, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27330

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Елітне насіння",

Арсенальна площа, 1Б, м. Київ, 01010

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2015р. у справі №912/3833/14 (суддя Коваленко Н.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25.03.2012р., укладений між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", зареєстрований 23.05.2012р. відділом Держкомзему у Олександрівському районі за №352050004002833.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Елітне насіння" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку площею 6,3410 га пасовищ на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520583500:02:000:9014 вартістю 25 128,00 грн. у придатному для використання стані шляхом припинення на ній господарської діяльності та складанні акту прийому-передачі земельної ділянки.

Стягнуто з Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" на користь Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Відповідач-2 - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", в особі арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича, вважаючи, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище рішення та прийняти нове, яким у позовних вимогах - відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а саме, не враховано той факт, що ДП «СГП «Промінь» знаходиться на стадії санації та вказана земельна ділянка передана в користування саме для виконання плану санації.

З 2008р. зазначена земельна ділянка знаходиться в користуванні ДП «СГП «Промінь» та ЗАТ «Елітне насіння» відповідно до договору оренди землі №б/н від 18.01.2008р. та договору суборенди землі №б/н від 26.05.2008р.

В свою чергу, у 2012р. наведені договори оренди та суборенди були переукладені на підставі звернення арбітражного керуючого у зв'язку з присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів.

Також, апелянт стверджує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права інвестора - ТОВ "Торговий дім "Елітне насіння", адже укладені інвестором на виконання плану санації боржника угоди за своєю природою є інвестиційними, тобто, такими, на які поширюються норми Закону України "Про інвестиційну діяльність".

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор Кіровоградської області викладені в апеляційній скарзі доводи відхиляє, вважає оскаржуване рішення таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для його скасування у господарського суду апеляційної інстанції - відсутні.

В свою чергу, у судовому засіданні 19.10.2015р. прокурор зауважив на тому, що розпорядження №90р, яке було прийнято райдержадміністрацією 01.02.2012р., є самостійним актом і з пролонгацією будь-яких договорів не пов'язане.

Інші учасники провадження у справі у судове не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином сповіщені, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми для перегляду справи по суті, справа переглядалася лише за участі прокурора за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Отже, заслухавши прокурора, переглянувши матеріали справи, надавши правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне:

01.02.2012р. за №90р головою Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області було прийнято розпорядження "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду на території Красносілківської сільської ради ДП "СГП "Промінь".

Відповідно до п.2 розпорядження, Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" надано земельні ділянки загальною площею 1 763,8484 га, в тому числі: 1 181,7628 га ріллі та 582,0856 га пасовищ, в оренду терміном до закінчення процедури санації для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі та резерві на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області згідно додатку. Окрім того, даним розпорядженням було визначено місячний термін для укладення та реєстрацію договору оренди та зауважено на тому, що у разі невиконання розпорядження у вказаний термін розпорядження втрачає чинність.

Отже, на виконання даного розпорядження, між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір оренди землі від 25.03.2012р., зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі 25.03.2012р. за №352050004002833.

Відповідно до умов вищезгаданого договору, відповідачем-1 (Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області) надано в оренду відповідачеві-2 (ДП "Сільськогосподарське підприємство "Промінь") земельну ділянку площею 6,3410 га пасовищ на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520583500:02:000:9014 вартістю 25 128,00 грн.

В подальшому вказана земельна ділянка була передана відповідачем-2 в суборенду відповідачеві-3 (ТОВ "Торговий дім "Елітне насіння") на підставі договору від 19.07.2012р., зареєстрованого відділом Держкомзему у Олександрівському районі 19.07.2012р. за №352050004003202.

Звернувшись з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2012р., прокурор навів наступні підстави: розпорядженням голови Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01.02.2012р. №90р, в порушення ст.22 Закону України "Про землеустрій", п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, ч.4 ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" та ст.123 Земельного кодексу України, затверджено проект землеустрою, який оцінено негативно, на час укладання спірного договору оренди землі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки було відсутнє.

Ухвалою від 02.02.2011р. у справі №11/49 про банкрутство Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" (с.Красносілка) господарським судом Кіровоградської області затверджено план санації ДП "СГП "Промінь". Розділом 3.3 вказаного плану санації передбачено перелік заходів санації ДП "СГП "Промінь", серед яких відновлення та стабілізація виробничо-господарської діяльності боржника шляхом його участі у спільній виробничій діяльності з інвестором та кредиторами. До виконання зобов'язань боржника перед кредиторами залучено інвестора - Закрите акціонерне товариство торговий дім "Елітне насіння", який взяв на себе зобов'язання з погашення заборгованості боржника перед кредиторами в обсязі 4 438 923 грн., у тому числі в обмін на право на укладення договору про спільну сільськогосподарську діяльність терміном 25 років, який є складовою частиною плану санації.

В ухвалі звернуто увагу на те, що Державний департамент з питань банкрутства для прийняття рішення про їх погодження вважає, що запропонований план санації державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" може бути затверджений господарським судом Кіровоградської області за умов, зокрема і укладення в процедурі санації договорів оренди з дотриманням чинного законодавства.

Під час виконання плану санації ДП "СГП "Промінь" керуючому санацією боржника необхідно дотримуватись, серед іншого, законодавства з питань відчуження державного майна. Тобто, ухвалою господарського суду від 02.02.2011р. у справі про банкрутство чітко визначено, що договори оренди повинні бути укладенні з дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що з урахуванням положень ст.3 Земельного кодексу України, правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільним кодексом України.

Згідно з ч.4 ст.11 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Порядок укладення договору оренди землі наведений в ст.16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. №161-ХІУ. В редакції на час укладення спірного договору оренди землі від 25.03.2012р., укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999р. №586-ХІУ (із змінами і доповненнями) і ст.17 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору оренди), розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, належало до повноважень місцевих державних адміністрацій.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання (ч.3 ст.122 Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст.126 Земельного кодексу України).

Таким чином, з огляду на наведені приписи, єдиною підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є наявність рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду.

Частиною 4 п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.10.2014р. у справі №912/1617/14 за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області до Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (смт.Олександрівка Кіровоградської області), ДП "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", с.Красносілка Кіровоградської області), ЗАТ "Торговий дім "Елітне насіння" (м.Київ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Міністерство аграрної політики та продовольства України (м.Київ) про визнання недійсним розпорядження, договору оренди землі та повернення земельної ділянки, визнано недійсним розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок в оренду на території Красносілківської сільської ради ДП СГП "Промінь" від 01.02.2012 року №90р; визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі від 25.03.2012р., укладений між Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Промінь", зареєстрований 23.05.2012р. відділом Держкомзему у Олександрівському районі за №352050004002821 та зобов'язано ЗАТ "Торговий дім "Елітне насіння" повернути Головному управлінню Держземагентства у Кіровоградській області земельну ділянку площею 148,9271 га ріллі на території Красносілківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520583500:02:000:9002 вартістю 1 685 260 грн. у придатному для використання стані шляхом припинення на ній господарської діяльності та складанні акту прийому-передачі земельної ділянки.

Рішення суду було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015р.

Рішення суду першої інстанції у справі №912/1617/14 в частині визнання недійсним розпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01.02.2012р. №90р. було обґрунтовано тими обставинами, що розпорядження голови Олександрівської райдержадміністрації від 01.02.2012р. №90р прийнято з порушенням вимог ст.22 Закону України "Про землеустрій", ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ст.123 Земельного кодексу України та п.3 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" - без обов'язкового позитивного висновку експертизи, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, п.3 названого розпорядження було встановлено строк для укладення та реєстрації договору оренди - в місячний термін. При цьому, визначено, що в разі невиконання розпорядження у вказаний термін, розпорядження втратить чинність.

За наведених обставин, господарський суд Кіровоградської області правильно застосував ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, з матеріалів справи вбачається, що договори оренди землі, як у справі №912/1617/14 так і у даній справі №912/3833/14 були укладені лише 25.03.2012р., тобто, з порушенням строку встановленого п.3 розпорядження відповідача-1 від 01.02.2012р. №90р, аотже, за відсутності чинного розпорядження про надання земельної ділянки в оренду, що є правовою підставою для визнання даних правочинів недійсними.

Як зазначалося раніше, на підставі вищезгаданого договору оренди землі від 25.03.2012р., між відповідачем-2 та відповідачем-3 був укладений договір суборенди від 19.07.2012р., зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі 19.07.2012р. за №352050004003202.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення договору оренди, чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Отже, огляду на наведене вище, з моменту визнання спірного договору оренди землі від 25.03.2012р. недійсним, договір суборенди землі від 19.07.2012р. господарським судом першої інстанції обґрунтовано визнано припиненим.

В свою чергу, твердження арбітражного керуючого, що договір оренди землі від 25.03.2012р. був укладений ще у 2008р. на підставі відповідного рішення і на виконання плану санації, а не на підставі розпорядження 2012р., обґрунтовано не може бути взято до уваги судом, оскільки зі змісту розпорядження від 01.02.2012р. вбачається, що було затверджено новий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, а підставою для укладання спірного договору оренди землі було саме розпорядження №90р від 01.02.2012р., що випливає з пунктів 2 і 3 останнього.

Крім того, як вбачається з наявних у справі матеріалів, договір оренди землі 2008р. був укладений на підставі розпорядження Голови Олександрівської райдержадміністрації від 18.01.2008р. №33-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", тобто, в порушення чинного законодавства та за відсутності відповідного проекту землеустрою.

За вимогами ст.15 Закону України "Про оренду землі", зазначені вище документи є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Таким чином, навіть, якщо у 2012р. відбулося переукладання договору, як вважає арбітражний керуючий, воно повинно було здійснюватися за певною процедурою, наведеною в ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в разі закінчення строку договору) або, якщо є необхідність внесення змін до договору, відповідно до приписів ст.188 Господарського кодексу України, ст.654 ЦК України, ст.16 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищевикладене, суди попередньої інстанції правомірно задовольнили позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 25.03.2012р., оскільки він був укладений сторонами з порушенням процедури, передбаченої ст.124 Земельного кодексу України та про повернення земельної ділянки, а ці вимоги похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди землі.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду вважає, що не може бути підставою для скасування рішення також посилання скаржника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", в якій зазначено, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів.

За Конституцією України, всі закони мають однакову юридичну силу. Одним із проблемних питань, яке виникає під час застосування деяких нормативно-правових актів, є так звана колізія норм права, чи колізія законів (від лат. зіткнення). Колізія законів - розходження змісту (суперечність) двох або більше формально діючих нормативних актів, виданих з одного й того ж питання, тобто регулюють однакові правовідносини, але по-різному.

Міністерство юстиції України в листі від 26.12.2008р. №758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії" звернула увагу на те, що колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

В даній судовій справі розглядалось питання відповідності укладення договору оренди землі нормам чинного законодавства. Правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, до того ж спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з особливим правовим режимом, який визначається також земельним законодавством.

Як вже було наведено вище, ухвала господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2011р. у справі про банкрутство №11/49 також мала застереження щодо укладання договорів оренди під час процедури санації відповідно до чинного законодавства.

В свою чергу, Законом України від 13.05.2014р. №1258-VІІ виключено ч.2 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка проголошувала пріоритет цього Закону перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення правильно застосував як норми матеріального, так і норми процесуального права і підстави для скасування судового рішення відсутні.

(При прийнятті постанови Дніпропетровський апеляційний господарський суд враховує висновки Вищого господарського суду України по аналогічній справі №912/1617/14 від 14.05.2015р.)

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Промінь" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.07.2015р. у справі №912/3833/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22.10.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов