Рішення № 52627194, 13.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р.Справа № 922/4830/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго", м. Харків до ВЧ 3005 ВВ МВС України, м. Харків про стягнення 13007,98 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-452юр/3210 від 30.04.2015 року;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 59 від 13.01.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

АК "Харківобленерго" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ВЧ 3005 ВВ МВС України заборгованість за договором про постачання електричної енергії №58110 від 01.09.04р. в сумі 13007,98 грн., яка складається з 2361,10 грн. - пеня за квітень та липень 2015р., 118,01 грн. - 3% річних за квітень та липень 2015р., 10528,87 грн. - індекс інфляції за квітень та травень 2015р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 31.08.15р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

17.09.15р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в 2015 році позивач постачав електричну енергію військовій частині 3005 на підставі: Додаткової угоди №1 від 31.12.2014р. до Договору про закупівлю електроенергії за державні кошти №17/КЕС-2014/58110 від 03.03.2014р., яка діяла в період з 01.01.2015р. по 31.03.2015р. в обсязі 37800,00,00 грн.; Договору №29/КЕС-2015/58110 від 06.04.2015р„ який діє з 01.02.2015р. по теперішній час. Договір укладено в результаті проведеної у відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" переговорної процедури закупівлі, що потребувало певного часу на проведення процедури. Заборгованість, на яку позивач нараховує суму неустойки частково виникла в результаті неможливості проведення оплати в період проведення процедури закупівлі на початку 2015 року, а частково у зв'язку з недостатнім фінансуванням військової частини на зазначені цілі по причині виконання в першу чергу завдань переоснащення підрозділів в особливий період. Крім цього, відповідач не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування індексу інфляції. Також, відповідач зазначив, що військова частина 3005 фінансується за рахунок державного бюджету України. Кошторисом частини на 2015 рік не передбачені видатки для сплати будь-яких штрафних санкцій (пені) та 3% річних і індексу інфляції. Звертаємо увагу суду, що в особливий період під час проведення антитерористичних заходів, в яких приймає безпосередньо участь військова частина, стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки (штрафу, пені) негативно позначається на рівні матеріального забезпечення особового складу, значно впливає на можливість здійснення видатків для забезпечення нашої участі в антитерористичній операції.

17.09.15р. представник відповідача надав клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

23.09.15р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.10.15р. до 10:45.

07.10.15р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11:00 до 13.10.15р.

13.10.15р. представник відповідача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи, а саме довідку про відсутність фінансування відповідача з державного бюджету на 2015р. для сплати штрафних санкцій та інших нарахувань, та надав баланс організації, в якому не передбачено витрати щодо сплати штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.15р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, заперечував проти заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.15р. заперечував проти позовних вимог, просив суд зменшити штрафні санкції на 99 %.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

На підставі договору про постачання електричної енергії № 58110 від 01.09.2004 р. (далі - Договір) АК "Харківобленерго" (Позивач) відпускає Військовій частині № 3005 (Відповідач) електричну енергію. Згідно з п. 9.11 Договір пролонгований на 2015 рік.

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (далі - "Правил"), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між компанією та Відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до п.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов Договору, п. 2.1.2. якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.2.5 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 Додатка 2 Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 Додатка 2 до Договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Пунктом 4.2.1. договору сторони передбачили, що за внесення платежів з порушенням термінів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2361,10 грн.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Також, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99 %.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, суд має право зменшити розмір неустойки.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 99%, вважає за можливе задовольнити його частково, та зменшити розмір пені на 50%, як таке, що є обгрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Зважаючи на вищенаведене, стягненню підлягає пеня в сумі 1180,55 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 118,01грн. та інфляційних втрат в розмірі 10528,87 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 118,01 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 10528,87 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши надані обома сторонами розрахунки інфляційних втрат визнав розрахунок позивача вірно розрахованим, тому таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Зважаючи на вищевикладене, стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 10528,87 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.ст.44 - 49 ГПК України. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки у разі зменшення суми штрафних санкцій, судові витрати повинні стягуватися з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,8,19,124,129 Конституції України; ст.ст. 509, 530, 546, 549, 598, 610-612, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 232 Господарського кодексу України; ст.ст.1,4,12, 33, 43, 44, 49, 82-85, пункт 3 ст.83 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини № 3005 (вул. Володарського, 22, м. Харків, 61093, п/р 35211001000152 в ГУ ДКСУ у Харківскій обл. МФО 851011, код ЄДРПОУ 08803543) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (вул. Плеханівська, 149, м. Харків, 61037, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 38085, код ЄДРПОУ 00131954) пеню в сумі 1180,55 грн., 3% річних в сумі 118,01 грн., інфляційні втрати в сумі 10528,87 грн., судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1180,55 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4