Рішення № 52627170, 23.10.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 р.Справа № 917/1717/15

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", вул. Червонозаводська, 14. оф.8, м.Дніпропетровськ, 49000

до 1. Служби автомобільних доріг у Полтавській області, вул.Куйбишева, 22-А, м.Полтава, 36039

2. Державного агентства автомобільних доріг України, вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150

про стягнення коштів за договором в сумі 24283096,28 грн.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь", вул. Романа Кармена , буд. 21, м. Одеса, 65058

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2; ОСОБА_3

від відповідачів: 1. ОСОБА_4; 2. не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача (1 ) 24283096,28 грн. заборгованості за договором субпідряду № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р. з яких: 9716646,00 грн. сума основного боргу, 7442950,84 грн. інфляційних втрат, 768280,55 грн. 3 % річних, 6355218, 89 грн. пені.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечує та посилається на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 р. по справі №917/1354/15 стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ТОВ "Автомагістраль-Південь" (генпідрядник згідно договору № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р.) суму заборгованості, яка є предметом розгляду по справі №917/1717/15.

Відповідач 2 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. У поясненнях стосовно суті господарського спору від 14.09.2015 р. (а.с. - 73-78) вважає себе не- належним відповідачем та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа повідомлялася про її залучення до справи ухвалою господарського суду від 16.10.2015 р. та телефонограмою, будь-яких реагувань стосовно суті спору суду не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

22.10.2012 р. між службою автомобільних доріг у Полтавській області (відповідачем, замовник), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь" (третя особа, генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) був укладений договір № 60-08-12 суб (далі Договір; а.с.19-21).

За умовами п.1.1 цього Договору, генпідрядник за погодженням із відповідачем 1 доручає, а позивач зобов'язується виконати на свій страх і ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідачу послуги (ДК 016-97 код 63.12.2) "Послуги транспортної інфраструктури для автодорожнього транспорту" (Лот 15. Послуги з влаштування та відновлення укріплених смуг по крайках удосконаленого покриття при поточному ремонті автомобільної дороги державного значення загального користування Київ-Харків-Довжанський на ділянках, що ремонтуються (км 356+000-км 395+064), зазначені в технічному завданні, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна робіт є динамічною та може бути зменшена за згодою сторін. Сторонами підписано Договірну ціну вказаних робіт (а.с.-22).

Згідно пункту 4.1. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником після підписання сторонами акту виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3) та пред'явлення на їх підставі рахунку на оплату робіт, але у будь-якому випадку після отримання замовником коштів з державного бюджету, відповідного призначення.

За пунктом 6.1.1 та пунктом 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за наданні послуги; приймати наданні послуги згідно з актом (типова форма № КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт).

В розділі ХІ Договору встановлено, що фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та державних кредитних ресурсів.

Позивач посилається на те, що виконав передбачені договором роботи, в підтвердження чого сторонами Договору була складена та підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. (а.с.91-107).

За пунктом 10.1. Договору строк дії договору встановлюється з моменту підписання сторонами договору та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але у всякому разі до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2013р. до Договору сторони продовжили дію договору до 31.12.2014 р. (а.с.37).

Вказані акти та довідку відповідачем 1 підписано 05.03.2014 р. без заперечень. Зауважень щодо якості робіт відповідач 1 позивачу не направляв. Як зазначає позивач, заборгованість у сумі 9716646,00 грн. відповідачем 1не сплачена.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути 6355218,89 грн. пені, 76828055 грн. 3% річних за період 12.12.2012 р. по 01.08.2015 р., 7442950,84 грн. інфляційних втрат за цей же період (розрахунок в матеріалах справи, а.с 27-29).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 24283096,28 грн.

Позивач просить стягнути вказану суму з відповідача 1, а у разі недостатку коштів на рахунках відповідача 1 стягнути вказану заборгованість з відповідача 2, оскільки на підставі аналізу норм права, позивач дійшов висновку, що відповідач 2 це додаткова гарантія виконання зобов'язань відповідачем 1.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що оскільки відповідач 2 не є стороною даного договору підряду та не приймав на себе по ньому жодних зобов'язань, він не може виступати відповідачем у даній справі.

Згідно ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, зобов'язання за даним договором, в т.ч. і щодо оплати наданих послуг встановлені виключно на сторін цього договору, і жодних зобов'язань із оплати для відповідача 2 даним договором не встановлено. Інші твердження наведені позивачем у позовній заяві судом до уваги не беруться як такі, що ґрунтуються на вільному тлумаченні норм права.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги до відповідача 2 задоволенню не підлягають.

Частиною першою ст. 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В спірному договорі передбачений обов'язок позивача виконати певні підрядні роботи (в договорі він визначений як Субпідрядник) та обов'язок відповідача (по договору він визначений як Замовник) оплатити вказані роботи. Обов'язки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль - Південь "( Генпідрядник по договору) договором не передбачені.

Таким чином, спірний договір має ознаки договору підряду.

Оскільки, п. 4.1 договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться замовником після підписання сторонами акту виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3) та пред'явлення на їх підставі рахунку на оплату робіт, вище перелічені документи підписані сторонами 05.03.2014 р., то з 06.03.2015 р. у відповідача 1 виник обов'язок щодо оплати виконаних позивачем робіт. Відповідач 1 в порушення діючих норм розрахунку за роботи не провів.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, враховуючи, що відповідачем не заявлялись будь-які заперечення щодо наявності недоліків виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідача 1 про стягнення 9716646,00 грн. вартості виконаних робіт.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення до нього, стосовно того, що рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 р. по справі №917/1354/15 стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Полтавській області на користь ТОВ "Автомагістраль-Південь" (генпідрядник згідно договору № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р.) суму заборгованості, яка є предметом розгляду по справі №917/1717/15, суд до уваги взяти не може враховуючи наступне:

Згідно рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2015 по справі №917/1354/15 підставою позову є Договір №06-08-12 від 08.10.2012 р. укладений між Службою автомобільних доріг України та ТОВ "Автомагістраль-Південь". Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог по справі 917/1354/15 р. не зазначені ті, документи, якими обґрунтовується позов по справі 917/1717/15, а саме: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) за березень 2014р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. В рішенні від 14.09.2015р. по справі 917/1354/15 значиться лише Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) від 31.08.2012 р. на суму 9716646,00 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за 31.08.2012 року (форми КБ-2в) на суму 9716646,00 грн. Таким чином, суд вважає, що сума заборгованості, яка стягнута зі Служби автомобільних доріг України ТОВ "Автомагістраль-Південь", виникла на підставі іншого договору та обґрунтовується іншими первинними документами. Інших доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача1 сплатити позивачу кошти у зазначеній сумі, відповідачем 1 суду не надані. Докази наявності причинного зв"язку між договором № 60-08-12 суб. від 22.10.2012 р. та договором № 60-08-12 від 08.10.2012 р. (справа № №917/1354/15) відповідачем не надані.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга" та встановлено, що позивач здійснював нарахування з 12.12.2012 р., в той час як документи, на підставі яких відповідач 1 повинен здійснювати оплату, підписані сторонами договору 05.03.2014 р. Суд здійснив власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат та задовольняє позовні вимоги про стягнення 477446,70 грн. 3% річних та 7054285,00 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2014 р. по 01.08.2015 р. Позовні вимоги в частині стягнення 290833,85 грн. 3% річних та 388665,84 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають як необґрунтовані з вищезазначених підстав.

Щодо стягнення з відповідачів пені у сумі 6355218,89 грн. суд виходить з наступного:

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що Договором не передбачено стягнення з відповідача1 пені у разі невиконання зобов'язання щодо оплати. За даних обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6355218,89 грн. пені як необґрунтованих.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

Крім того, судом встановлено, що при друкуванні ухвал господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 р.,08.10.2015 р.,16.10.2015 р., 21.10.2015 р. не правильно зазначений предмет спору, а саме зазначено: "стягнення коштів за договором в сумі 2483096,28 грн." тоді як правильна сума коштів, яка заявлена до стягнення: 24283096,28 грн.

Зазначена описка не впливає на суть ухвал та не змінює їх змісту, тому може бути виправлена на підставі ст. 89 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49,75, 82-85, 89 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог до Державного агентства автомобільних доріг України.

2. Позовні вимоги позивача до Служби автомобільних доріг в Полтавській області задовольнити частково.

3. Стягнути зі Служби автомобільних доріг в Полтавській області (вул. Куйбишева, буд. 22-а, м. Полтава, Полтавська область, 36039; ідентифікаційний код 25898481) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", вул. Червонозаводська, 14. оф.8, м.Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 23944198) 9716646,00 грн основного боргу, 477 446,70 грн річних, 7054285,00 грн інфляційних та 51909,01 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог до відповідача 1 - відмовити.

5. Виправити описки в ухвалах господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 р.,08.10.2015 р.,16.10.2015 р., 21.10.2015 р. у справі № 917/1717/15 зазначивши, замість помилково зазначеної суми 2483096,28 грн. правильну суму: "24283096,28 грн.".

Все інше - по тексту без змін.

Повне рішення складено 23.10.2015р.

Суддя Н.Г. Гетя